72. Количева Тетяна Владиславна. Наукове і художнє пізнання: їх специфіка і взаємодія: дис... канд. філос. наук: 09.00.01 / Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. - Х., 2004.
Анотація до роботи:
Количева Т.В. Наукове і художнє пізнання: їх специфіка і взаємодія. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спецільністю 09.00.01. – онтологія, гносеологія, феноменологія. – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2004.
Дисертація присвячена дослідженню проблеми специфіки і взаємодії наукового і художнього пізнання, де їх розмежування відбувається не на основі опозиції образу і поняття, а на основі концепції доповнюваності. У науковому пізнанні пізнавальна задача, яку ставить суб'єкт, збігається з його домінуючою потребою. У художньому пізнанні пізнавальна задача, як правило, відрізняється від домінуючої потреби, що виходить із внутрішнього світу суб'єкта.
Взаємодія наукового і художнього пізнання вивчається за допомогою принципу доповнюваності Н. Бора, який розглядає об'єкт у взаємозаперечних, додаткових системах опису. Цей принцип дозволяє виявити в об'єкті, що пізнається, різні визначеності, що досягаються, з однієї сторони, пізнавальною задачею і логікою суб'єкта, а з іншої боку – його художньо-образним мисленням, керованим домінуючою потребою.
У роботі доведено:
Аналіз пізнавального процесу в контексті потребово-мотиваційної сфери суб'єкта, що пізнає, дозволив зробити висновок про наявність двох основних рушійних сил у пізнанні: пізнавальної задачі суб'єкта і його домінуючої потреби. Пізнавальна задача суб'єкта є винятково результатом роботи інтелектуальних операцій і носить конкретно-логічний характер. Вона спрямована на розв’язання вузько окресленої пізнавальної ситуації, пов'язаної з досліджуваним об'єктом. Специфіка наукового пізнання полягає в збігові пізнавальної задачі і домінуючої потреби, що у даному випадку втілює необхідність у вирішенні пізнавальної задачі. У художньму пізнанні пізнавальна задача відрізняється від домінуючої потреби суб'єкта (які співпадають на рівні наукового пізнання), оскільки цей спосіб пізнання відрізняється активною участю в ньому художньо-образного мислення, що регулюється потребово-емоційною сферою.
Докладний розгляд специфічних властивостей наукового і художнього пізнання показав, що, незважаючи на присутність у пізнавальній діяльності елементів і наукового, і художнього пізнання, художньо-образне мислення має переваги, недоступні науковому пізнанню. У ході творчості будь-якої спрямованості художньо-образне мислення, що включає до себе роботу уяви, емоцій, інтуїції, має передувати логічній, понятійній роботі, а потім супроводжувати її. Для обох видів пізнання – наукового і художнього –важливою є властивість художньо-образного мислення генерувати нові ідеї.
У дослідженні продемонстровано, що пізнавальний процес в цілому – це науково-художнє моделювання об'єкта, що пізнається. Пізнавальний процес включає в себе методи як наукового, так і художнього моделювання. Методи художнього моделювання можуть застосовуватися в науковому пізнанні на початкових етапах творчого процесу при формулюванні пізнавальної задачі, а також на етапі репрезентації досліджуваного об'єкта. Показано, що моделювання в науковому пізнанні відрізняється від моделювання в художньому пізнанні чіткою відмінністю істотних елементів від несуттєвих.
У дисертаційному дослідженні показано характер взаємодії між логічним і образним мисленням, що беруть участь у науковому і художньому пізнанні. У процесі пізнання вони діють одночасно, і до певного етапу їхня робота буде автономною. Взаємодія їх відбувається шляхом взаємного доповнення, яке здійснюється за допомогою впровадження в зону дії логічного мислення образу, що розширює межі дії логіки, а також за допомогою проникнення логіки в тканину образного мислення. Взаємодія і взаємопроникнення логічного й образного мислення починається з усвідомлення суб'єктом, що пізнає, безвихідної ситуації, що склалася на конкретному мисленнєвому етапі. Взаємодія двох сторон мисленого процесу (логічної і образної) виражається в підтримці, доповненні одна одної. При відсутності застосування образного мислення, або при меньшій сприйнятливісті до логіки допомагає компенсація.
У дослідженні показано, що логічне мислення виникає з загальноприйнятих принципів, а також образних знаків і символів, що характеризуються підключенням формалізованого досвіду. Особлива роль логічного мислення в художньому пізнанні полягає в сприйнятті узгодження пізнавальної задачі і домінуючої потреби. Введено поняття «індивідуальна логіка» для позначення напрямку спільної роботи пізнавальної задачі і домінуючої потреби суб'єкта.
У дисертації доводиться, що емоції суб'єкта, що пізнає, є сполучною ланкою між науковим і художнім пізнанням. Подібний зв'язок відбувається за допомогою властивості емоцій одночасно відповідати вимогам пізнавальної задачі, де вони виступають у ролі цінності пізнавального акту як такого, і реалізовувати чекання домінуючої потреби, де емоції виступають у ролі оцінки можливості її задоволення. Емоції побічно є сполучною ланкою між науковим і художнім методами пізнання. Цьому зв'язку допомагає потреба суб'єкта, що пізнає, в емоційному насиченні. При цьому актуалізується як потреба в переживанні емоцій, що досягаються в результаті наукового пізнання, так і в емоціях, які одержуються за допомогою художнього пізнання.
У дослідженні показана можливість вивчення наукового і художнього пізнання за допомогою застосування принципу доповнюваності. Принцип доповнюваності дозволяє виявити в об'єкті, що пізнається, різні визначеності, що осягаються з однієї сторони пізнавальною задачею і логікою суб'єкта, а з другого боку – його художньо-образним мисленням, що регулюється домінуючою потребою. У відношенні наукового і художнього пізнання доповнюваність проводить у сутності пізнаваного об'єкта новий «перетин», що розділяє умови розгляду об'єкта на ті предмети, що піддаються логіці, і ті, що підпадають емоційно-естетичній оцінці суб'єкта.
У дисертаційному дослідженні доведена правомірність застосування принципу доповнюваності наукового і художнього пізнання на рівні картини світу. На цьому рівні наукове і художнє пізнання пов'язує потреба суб'єкта, що пізнає, у почутті гармонії, випробовуваної при виділенні із зовнішніх вражень елемента цілісності і закінченості. Знання існуючих незалежно від суб'єкта законів, досліджуваних наукою, сприяє появі власного, специфічного бачення. У свою чергу, методи, прийоми і специфіка художнього пізнання є рушійними силами в науковому пізнанні, оскільки під час наукового пошуку суб’єкт, що пізнає, має потребу в відчутті гармонії. Для максимального наближення до істини в пізнанні необхідний розгляд пізнання як події, що містить взаємне доповнення наукової істини, яка припускає об'єктивність, і художньої істини, заснованої на духовному досвіді суб'єкта.
Публікації автора:
Колычева Т.В. Процесс образования понятий при переходе от чувственного к рациональному познанию // Вісник державного політехнічного університету. Філософія. – Харків: Вид-во “Бизнес Информ”. – 2000. – Вип. 120. – С. 78-84.
Колычева Т.В. О роли эмоций в процессе мышления // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – Харків: Вид-во “РА”. – 2001. – Вип. 499. – С. 177-183.
Количева Т.В. Про специфіку логічного мислення в науковому та художньому пізнанні // Науковий вісник Харківського педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Філософія. – Харків: Вид-во “ОВС”. – 2001. – Вип. 10. – С. 141-146.
Колычева Т.В. Психофизиологические основы мыслительной деятельности в научном и художественном творчестве // Вісник Харківського національного университету ім. В.Н. Каразіна. – Харків: Вид-во ХНУ. – 2001. – Вип. 533. – С. 95-101.
Колычева Т.В. О роли художественного познания в формировании научной картины мира // Філософскі перипетії. Вісник Харківського національного университету ім. В.Н. Каразіна. – Харків: Вид-во “Екограф”. – 2001. – Вип. 531. – С. 225-228.
Количева Т.В. Мислення і уява як процеси, що формують індивідуальне пізнання // Науковий вісник Харківського педагогічного університету. ім. Г.С. Сковороди. Сер. Філософія. – Харків: Вид-во “ОВС”. – 2001. – Вип. 8. – С. 99-105.
Количева Т.В. Особливості процесів логічного і образного мислення в різних видах пізнавальної діяльності // Науковий вісник Харківського педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Сер. Філософія. – Харків: Вид-во “ОВС”. – 2002. – Вип. 12. – С. 55-60.
Колычева Т.В. Взаимодействие и взаимопроникновение логического и образного мышления // Вісник Харківського національного университету ім. В.Н. Каразіна. – Харків: Вид-во “РА”. – 2002. – Вип. 552-1. – С. 37-45.
Колычева Т.В. Научное и художественное познание: психологические закономерности // Вісник Харківського політехнічного університету. Сер. Філософія. – Харків: Вид-во “Бізнес Інформ”. – 2002. – Вип. 5. – С. 125-131.
Колычева Т.В. О методе моделирования в научном и художестенном познании // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – Запоріжжя: Вид-во ЗДІА. – 2002. – Вип. 9. – С. 125-131.
Колычева Т.В. Об эмоциях в научном и художественном познании // Философскі перипетії. Вісник Харківського національного университету ім. В.Н. Каразіна. – Харків: Вид-во “Екограф”. – 2002. – Вип. 561. – С. 203-206.
Количева Т.В. Образне мислення: специфіка і шляхи його розвитку // Науковий вісник Харківського педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Філософія – Харків: Вид-во “ОВС”. – 2002. – Вип. 11. – С. 119–126.
Колычева Т.В. Основы сближения научного и художественного методов познания // Вісник Харківського національного университету ім. В.Н. Каразіна. – Харків: Вид-во “PRESS-тиж”. – 2002. – Вип. 562. – С. 34-38.
Колычева Т.В. О роли художественно-образного мышления в познавательной деятельности // Матеріали міської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова”, 25 січня 2000 р. – Харьков: Вид-во ХНУ. 2000. – Вип. 456, Ч. 1. – С. 278-281.
15. Колычева Т.В. Роль интуиции во взаимодействии логического и образного мышления // Матеріали IV Міжнародної науково-теоретичної конференції “Людина: дух, душа, тіло”, 25-26 грудня 2000 р. – Суми: Вид-во “Собор”. – 2000. – С. 69-71.
16. Колычева Т.В. Формирование художественного способа познания как один из путей к новому мировоззрению интеллигенции // Матеріали міської конференції “Громадянськість інтелігенції: шляхи формування у кризовому суспільстві”, 10 лютого 2001 р. – Харків: Вид-во ХГІ “НУА”. – 2000. – С. 44-46.
17. Колычева Т.В. О понимании в научном и художественном творчестве // Обрії комунікації та інтерпретації. Матеріали VIII Харківських міжнародних Сковородинівських читань, 28-29 вересня 2001 р. – Харків: Вид-во “Екограф”. – 2001. – С. 114-116.
18. Колычева Т.В. Образное мышление в научном и художественном познании //Філософська спадщина Г.С. Сковороди і сучасність. Матеріали IX Харківських міжнародних Сковородинівських читань (до 280-річчя Г. С. Сковороди), 27-28 вересня 2002 р. – Харків: Вид-во “Екограф”, – 2002. – С. 154-157.
19. Колычева Т.В. Дополнительность в познании как основа свободы творчества // Проблема свободи у теоретичній та практичній філософії. Матеріали X Харківських міжнародних Сковородинівських читань, 26-27 вересня 2003 р. Харків: Вид-во “Екограф”, – 2003. – С. 156-159.
