Анотація до роботи:

Дробаха Л.В. Національно-культурна специфіка назв птахів в українській та німецькій мовах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.17 – порівняльно-історичне і типологічне мовознавство. – Київський національний лінгвістичний університет. – Київ, 2003.

Дисертацію присвячено вивченню національних мовних картин світу. Компонентним аналізом були виявлені спільні й розбіжні семантичні ознаки в назвах птахів української та німецької мов. При зіставленні слів за параметром їхньої семантичної маркованості важливим було врахування компонента семантичної структури семеми – “відтінку значення”. Також виявлено розбіжності між семантичним обсягом і змістом предметно-логічного компонента лексичних значень слів. Аналіз типів семантичних відношень лексичних одиниць виявив їхню різноманітну картину, особливо у випадках часткового збігу. За засобом і джерелом номінації було визначено відповідники з коренями ідентичного і різного значення, було проведено аналіз внутрішньої форми слів. Серед словотвірних способів при зіставленні було виявлено найхарактерніші для кожної мови. Дослідження формування метафоричних значень слів проводилося у двох напрямках: аналіз переносних значень, що називають певні предмети та явища дійсності, й аналіз оцінних значень слів. Зіставлення прислів’їв із назвами птахів розкрило образне світобачення в аналізованих мовах. Дослідження семантики назв птахів розкриває специфіку мовних картин світу українців і німців.

1. Аналіз типів семантичних відношень лексичних одиниць за даними лексикографічних джерел визначив неповну тотожність між лексемами в українській та німецькій мовах. Окремі розбіжності в описах конкретного птаха виявляються навіть при відношенні еквівалентності. У відношенні включення за даними словників установлена перевага гіпонімії в німецькій мові, що характеризується більшим ступенем розгортання її дефініцій порівняно з українською. У відношенні перетину часткова розбіжність сем у когнітивних компонентах значень слів у зіставлюваних мовах визначена як характерне явище в процесі мовного членування світу. Явище міжмовної омонімії поширене, як свідчать приклади, не тільки в близькоспоріднених, а й у неспоріднених мовах. У межах ЛСГ “назви птахів” виявлено випадки, коли міжмовні омоніми повністю виключають один одного, але переважно співвідносяться у певних значеннях.

2. За засобом і джерелом номінації в аналізованій ЛСГ було виявлено відповідники з коренями ідентичного та різного значення. Серед співвідношень з коренями ідентичного значення виявлено 25 пар відповідників української та німецької мов, що утворилися в них на основі одних і тих же ознак. Про взаємодію між мовами свідчать приклади запозичених слів, що походять зі спільних джерел. В українській мові виявлено більше запозичених, а в німецькій – питомих назв. Це характеризує її як таку, що створює назви, головним чином, своїми резервами. Серед співвідношень з коренями різного значення було встановлено 42 пари відповідників української та німецької мов. В українській мові частими виявляються корені назв птахів звуконаслідувального походження, а в німецькій – такі, що містять зовнішні ознаки птахів.

3. Під час аналізу очевидним став той факт, що процес називання птахів пов’язаний із їхнім давнім існуванням. Тому не завжди можна було визначити джерело походження подібних назв, серед яких одні мали прозорішу мотивацію, а другі – стерту ВФ, а треті, можливо, через історичну віддаленість, – невстановлену ВФ. Підрахунки показали, що серед назв з прозорою мотивацією в українській мові є 72, а в німецькій – 104 назви; серед назв зі стертою ВФ, у яких етимологію можливо встановити за словниками, – 73 українських та 57 німецьких; з невстановленою ВФ – 28 українських та 12 німецьких назв.

4. Аналіз словотвірних способів розкрив особливості формування назв птахів і виявив найхарактерніші з них для конкретної мови. Аналіз похідних назв від іменників, прикметників і дієслів показав, що суфіксація є характернішою для української мови порівняно з німецькою (виявлено 58 українських і тільки 9 німецьких назв). Дослідження композитних слів визначило, що цей вид словотворення є найпоширенішим у німецькій мові. Зокрема, виявлена 101 німецька назва зі 160 аналізованих композитів (включаючи 39 прикладів з російської та англійської мов), з яких лише – 20 українських.

5. Збіг назв птахів української та німецької мов як у прямих, так і переносних значеннях є лише частковим у деяких співвідношеннях, де одні й ті ж денотати позначені спільною назвою. Тому закономірною вважаємо наявність співвідношень, у яких один із відповідників позначає, крім птаха, ще й інші денотати, а другий – лише птаха. Встановлено нетипові приклади, в яких кожен з відповідників української, німецької мов позначає, крім птаха, абсолютно різні предмети та явища дійсності, що демонструє національне сприйняття певного птаха.

6. Оцінні значення виникли, виникають і вживаються в живому мовленні й тісно пов’язані з фольклором, тобто відображають національну самобутність того чи іншого народу. При цьому було встановлено відповідники, які мають деякі спільні оцінні значення. В українській мові пестливі звертання до дівчини, жінки або чоловіка, пов’язані з назвами птахів, є характерними, як підтвердили приклади, і відповідно закріплені в свідомості українського народу. У німецькій мові переважно зустрічаються порівняння птаха з людиною з негативного боку. Виявлені синонімічні назви показують різноплановість вживання тієї або іншої з назв у певному випадку.

7. Існування в аналізованих мовах значної кількості прислів’їв та приказок з назвами птахів підтвердило те, що птахи ще з давніх часів відігравали певну роль в житті людини. Ідеї, які несуть у собі прислів’я, переплітаються у різних мовах, але для їхнього вираження вживаються не завжди одні й ті ж назви птахів. Отже, при перекладі прислів’їв з однієї мови на іншу недостатньо дослівного тлумачення, тому що певні асоціації в одній мові пов’язані з конкретним птахом, а в другій, можливо, – зовсім з іншим. Такі випадки визначено як типові, оскільки в свідомості українців і німців існують різні асоціації щодо конкретного птаха і свідчать про існування різних мовних картин світу.

Публікації автора:

1. Деякі аспекти зіставного вивчення орнітальної лексики в російській, українській та німецькій мовах // Слов’янський збірник. Збірник статей за матеріалами IV Міжнародної Кирило-Мефодіївської славістичної конференції. – Одеса: Одеський державний ун-т. – 1998. – Вип. V. – С. 168-171.

2. Особливості процесу номінації орнітальної лексики в українській, російській, німецькій та англійській мовах // Наукові записки Кіровоградського державного пед. ун-ту імені Володимира Винниченка. Серія філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка. – 1999. – Вип. 20. – С. 220-228.

3. Відображення національного світосприйняття у мовах на прикладах багатозначних слів // Наукові записки Кіровоградського державного пед. ун-ту імені Володимира Винниченка. Серія філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка. – 2000. – Вип. 26. – С. 92-99.

4. Особливості орнітальної лексики близькоспоріднених української та російської мов: семасіологічний та ономасіологічний аспекти // Лінгвістичні дослідження. Збірник наукових праць Харківського державного пед. ун-ту ім. Г.С. Сковороди. – Харків: ХДПУ. – 2001. – С. 10-16.

5. Особливості вживання орнітальної лексики в українських, німецьких, російських, англійських прислів’ях та приказках // Наукові записки Кіровоградського державного пед. ун-ту імені Володимира Винниченка. Серія філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка. – 2001. – Вип. 35. – С. 130-138.