У результаті проведеного дослідження досягнуто таких висновків: 1. Незважаючи на те, що вивченню фразеологізмів з компонентом-зоонімом присвячена досить велика кількість праць, у них розглядаються фразеологізми даної групи або лише в одному аспекті (порівняльному, зіставному), або дослідження присвячується фразеологізмам з одним чи декількома зоонімами (фразеологізми з компонентом собака, кінь тощо). Проте наявність зазначених праць свідчить про наукову актуальність вивчення саме цього пласту лексики, а існування лише двох праць фрагментарного характеру в турецькій мові, присвячених вивченню даної групи фразеологічних одиниць (Й. Буюккутлу та Н.Д. Піменова) – про необхідність здійснення розгорнутого монографічного дослідження фразеологізмів з компонентом-зоонімом, що і визначило актуальність даного дослідження. 2. Фразеологізми з компонентом-зоонімом поділяються на шість окремих груп: власне зоофразеологізми, орнітофразеологізми, ентомофразеологізми, іхтіофразеологізми, рептиліофразеологізми, амфібіофразеологізми. Зоофразеологізми та орнітофразеологізми містять по дві окремі підгрупи: фразеологізми з компонентом назвою дикої та домашньої тварини. Застосування в даному дослідженні даної класифікації є обґрунтованим з точки зору охопленості фразеологізмів з компонентом-зоонімом та вивчення лексем фразеологічних виразів, які ніколи повністю не десемантизуються. Дана класифікація є найбільш широкою та повною серед наявних в українській лінгвістиці класифікацій фразеологізмів з компонентом-зоонімом. 3. Серед фразеологізмів з компонентом-зоонімом найбільш частотними є фразеологізми з власне зоонімом (595), за ними йдуть орнітофразеологізми (190), ентомофразеологізми (58), рептиліофразеологізми (26), іхтіофразеологізми (25), амфібіофразеологізми (6). Найбільша кількість ФО припадає на фраземи та паремії, до складу яких входять назви домашніх тварин, що пов’язано із їх застосуванням у сільському господарстві Туреччини (кінь (92), віслюк (67), верблюд (41), вівця (22), курка (18) тощо). Деякі назви тварин використовується у фразеологізмах у зв’язку зі свою географічною поширеністю на території Туреччини (ведмідь (17), лисиця (10), куріпка (3), мурашка (12), інші ж – внаслідок культурних та міфопоетичних факторів (вовк (31), сова (2)) або своєї незаперечної популярності (лев (25), мавпа (10), слон (3)). 4. Поруч з фразеологізмами з компонентами-гіпонімами використовуються і фразеологічні одиниці з компонентами-гіперонімами назвами тварин та зоопартонімами (термін використовується в даному дослідженні вперше). Фразеологізми з компонентом тварина становлять 8 ФО, птах – 43 ФО, риба – 25 ФО, що становить близько 9% від загальної кількості фразеологізмів. Фразеологізми з назвами частин тіла поділяються на власне зоопартоніми (14 ФО) та орнітопартоніми (18 ФО) і становлять 3% від усіх фразеологізмів з компонентом-зоонімом. 5. Фразеологія турецької мови з компонентом-зоомімом має чітко виражений антропологічний характер, зокрема, за допомогою цих лексичних одиниць заповнюються ті ділянки дійсності, які безпосередньо пов’язані з діяльністю людини (it gibi almak (букв. працювати, як собака) – ‘працювати, як чорний віл’), її індивідуально-психологічними особливостями (kei inad (букв. козяча впертість) – ‘упертий, як цап’), зовнішністю (leylek bacakl – ‘довгонога, як та чапля’). Але не слід забувати, що фразеологізми можуть передавати й іншу спрямованість, окрім антропометричної, зокрема мати просторовий (ku umaz kervan gemez (букв. птах не пролетить, караван не проїде) – ‘і вуж не пролізе’) та часовий (karga nane yemeden (букв. коли воронa ще не їли посліду) – ‘з півнями’) аспекти значення тощо. 6. Для визначення національної специфіки фразеології ми користуємося методом порівняння їх з наявними еквівалентами в українській мові. Якщо ФО турецької мови має точний еквівалент в українській мові, то така ФО не вважається національно специфічною. Ми дослідили 900 ФО турецької мови, з них повністю зазначеним чином перекладаються лише близько 80 ФО, що становить приблизно 10% від загальної кількості досліджуваних ФО турецької мови. Даний факт свідчить про те, що решта 90% фразеологізмів сучасної турецької мови характеризуються національною специфікою. 7. Значення фразеологізмів може передавати національну маркованість як усім фразеологічним значенням, так і окремими прототипами. Національна специфіка фразеологізмів, що передається окремими прототипами, спирається на такі критерії: а) конотативні значення назв тварин, що лягли в основу фразеологізму, мотивованість чи немотивованість семантики зоонімів у турецького народу (напр. зоонім антилопа (ahu) асоціюється з красою); б) наявність слів-реалій у складі ФО, що не є назвами тварин (напр.: tin (kpein) ahma baklavadan pay umar (букв. дурний собака думає, що отримає шматок пахлави) – ‘Дурень думкою багатіє, а злиднем живе’. Серед фразеологізмів, що досліджуються, кількість ФО з компонентом-реалією досить невисока: близько 20 ФО з 900 ФО, що становить близько 2%; в) специфічність лексем-зоонімів. Так, наприклад, зоонім devekuu (укр. верблюд) буквально з турецької мови перекладається як верблюд-птах, що і зумовило виникнення ФО: Yke gelince kuum der umaya gelince deveyim der (букв. коли просять нести вантаж, то він каже: “Я птах”, а коли треба літати, то каже: „Я верблюд”) – ‘Хитрий, як лис, як не добіжить, то доскочить’. 8. Національна специфіка фразеологізмів у їх нерозчленованому значенні виражається таким чином: а) фразеологічними парадоксами (фразеологізмами з немотивованими конотаціями). Пареміологічні парадокси виникають на підставі преференційної неістинності висловлювання, логічного абсурду та семантичної абракадабри (логічної категорії безглуздого). Напр.: balk kavaa knca (букв. коли риба вилізе на тополю) – ‘коли рак свисне’; б) специфічністю значення фразеологізму в цілому у випадку, якщо образи тварин збігаються в турецькій та українській мовах. Напр.: А it frn deler (букв. голодна собака піч колупає) – ‘Голодному псові і муха добра’. У обох фразеологізмах постає образ голодного пса, проте український народ вважає, що голодний пес з’їсть все, що трапиться у нього на шляху, а турки роблять акцент на агресивності голодного собаки, що і свідчить про відмінність мовних картин світу двох різних народів; в) римованістю фразеологізмів: Напр.: у ФО Bekarn parasn it yer, yakasn bit (букв. у неодруженого гроші собака їсть, а комірець блоха) – ‘Скупий збирає, а чорт калитку ладнає’ римуються лексеми it (собака) та bit (блоха). 9. Ступінь впливу зооніма на саме значення фразеологізму поділяється на мотивоване, слабко мотивоване, немотивоване. Проведений аналіз турецьких ФО з компонентом-зоонімом засвідчує, що кількість ФО із семантично самостійніми компонентами-зоонімами становить 80%. 10. Турецькі фразеологічні синоніми з компонентом-зоонімом поділяються на сім тематичних груп (фізичні та фізіологічні ознаки, риси характеру, стан людини, стосунки між людьми, кількість, простір, час) і дають чітку уяву про способи відображення дійсності у метафоричній формі. Загальна кількість одиниць, що вступає у синонімічні відносини між собою, становить 150 ФО, тобто близько 15% від загальної кількості ФО. 11. Національна специфіка варіантів турецької мови представлена такими групами: 1) заміна одного зооніма іншим; 2) заміна назви тварини іншою; 3) заміна назви тварини назвою її нащадка; 4) заміна інших компонентів фразеологізмів тощо. 12. Турецькі фразеологічні одиниці є абсолютно самобутнім явищем, займають важливе місце у вивченні мовної культури світу турецького народу. Кожен символ-гіперонім тією чи іншою мірою передає символам-гіпонімам основне спільне символічне значення, яке пов’язане з уявленнями про представника тієї чи іншої сфери міфологічного простору. Фразеологізми з компонентом-зоонімом дозволяють з’ясувати й систематизувати недосліджені раніше функціонально-семантичні особливості ідіом, фразем, прислів’їв та приказок турецької мови, тоді як їх аналіз сприяє заповненню лакун фрагментів мовної картини світу, сприяє виявленню особливостей знакового характеру турецьких фразеологізмів в етнокультурному аспекті. Фраземи та паремії є результатами народної творчості, багатого образного мислення турецького народу. У цих сталих одиницях мови втілений життєвий досвід не просто людей, а цілих поколінь і не зважаючи на момент їх утворення, який визначити надзвичайно важко (або й взагалі неможливо), вони залишаються актуальними порадами і влучними висловами в наші дні. Основні положення дисертації достатньою мірою висвітлено у таких виданнях, визнаних ВАК України фаховими: Каян І.Л. Конотації зооморфізмів у сучасній турецькій мові // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. праць. – К.: Видавн. дім Дмитра Бураго, 2004. – В. 10. – С. 249-253. Каян І.Л. Орнітоніми як складовий компонент турецьких фразеологізмів // Мовні та концептуальні картини світу. Зб. наук. праць. – К.: Видавн. дім Дмитра Бураго, 2004. – В. 10. – С. 204-208. Каян І.Л. Семантико-тематична класифікація турецьких зоофразеологізмів // Мова і культура. Зб. наук. праць. – К.: Видавн. дім Дмитра Бураго, 2004. – В. 7. Том ІІ. – С. 201-206. Каян І.Л. Національна специфіка турецьких фразеологізмів з компонентом-зоонімом // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2005. – № 10. – С. 17-18. Каян І.Л. Турецькі фразеологізми з компонентом-зоонімом у семантичному аспекті // Сходознавство. – К.: Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України, 2005. – В. 29-30. – С. 64-73. Каян І.Л. Фразеологічні синоніми у сучасній турецькій мові (на матеріалі фразеологізмів з компонентом-зоонімом // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. Випуск 7. Зб. наук. праць. – К.: Вид-во „Логос”, 2005. – В.7. – С.67-70. Покровська І.Л. Фразеологізми з компонентом-ентомонімом // Мовні та концептуальні картини світу. Зб. наук. праць. – К.: Видавн. дім Дмитра Бураго, 2005. – В.18. – С. 71-74. Покровська І.Л. Зоонім кінь як складовий компонент турецьких фразеологізмів // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. — Донецьк: ДонНУ, 2006. – В.14. – С. 193-196. Результати дослідження також відображено в тезах конференцій: 1. Каян І.Л. Зоофразеологія сучасної турецької мови // Тези доповідей міжнародної наукової конференції „VIII сходознавчі читання А.Кримського”. – К.: Інститут сходознавства ім. А.Кримського НАН України, 2004. – С. 63-65. 2. Каян І.Л. Амфібіоніми та рептиліоніми як складовий компонент турецьких фразеологізмів // Тези доповідей міжнародної наукової конференції „IX сходознавчі читання А.Кримського”. – К.: Інститут сходознавства ім. А.Кримського НАН України, 2005. – С. 70-72.
|
