Анотація до роботи:

Удовиченко І.В. Наступність екологічного виховання учнів початкової та основної школи в курсах природничого циклу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Інститут проблем виховання Академії педагогічних наук України. – Київ, 2006.

Дисертаційне дослідження присвячено актуальній проблемі сучасної педагогічної науки – використанню принципу наступності в екологічному вихованні учнів початкової та основної школи в курсах природничого циклу. В роботі, на основі аналізу стану розробленості цієї проблеми у науковій теорії та виховній практиці, визначено та уточнено сутність наступності, її роль та місце в екологічному вихованні школярів; теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови реалізації принципу наступності екологічного виховання учнів початкової та основної школи в курсах природничого циклу; вперше розроблено функціональну модель формування екологічно вихованої особистості з позитивною „еколого-Я-концепцією” та навчально-виховний методичний комплекс; визначено критерії, показники екологічної вихованості школярів і компетентності вчителів; дістали подальшого розвитку рівні сформованості компонентів екологічної вихованості учнів 3-6-х класів.

1. Дослідження сучасного стану розробленості проблеми наступності екологічного виховання школярів у педагогічній теорії та виховній практиці дозволило констатувати, що проблема наступності екологічного виховання учнів початкової та основної школи в процесі вивчення курсів природничого циклу знаходиться в стадії розробки, тож потребує уточнення сутність поняття „наступність”, її складових, ролі та місця в екологічному вихованні школярів.

2. Вивчення філософської, психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження дало змогу уточнити сутність поняття „екологічне виховання”, як процесу, що спрямований на безперервне формування відповідних знань, умінь та навичок, емоційно-ціннісного ставлення особистості до навколишнього середовища, власних переконань та, як наслідок, – екологічно відповідальної поведінки й поняття „наступність” – ускладнення комплексу знань, умінь, навичок (за умов систематичного використанням певних форм, методів, технологій, засобів, прийомів організації навчально-виховного процесу) із послідовним їх розширенням та поглибленням за узгодженого переходу від однієї ланки до іншої в педагогічному процесі.

З метою оптимізації навчально-виховного процесу визначено нормативно-правову, змістову, організаційно-процесуальну, результативно-моніторингову складові наступності, цілісне використання яких у педагогічному процесі сприяє формуванню екологічно вихованої особистості.

3. Доведено, що основними структурними компонентами екологічної вихованості особистості, виявленими й охарактеризованими у дослідженні є: інтелектуальний, діяльнісно-операційний, стимулюючо-мотиваційний, практико-результативний. Відповідно до них виділено рівні (високий, достатній, середній, низький) сформованості екологічної вихованості учнів 3-6-х класів та екологічної компетентності вчителів в умовах наступності (згідно визначених показників та критеріїв).

За результатами констатувального експерименту 29,5% учнів 3-6-х класів мають достатній рівень сформованості узагальненого показника екологічної вихованості, а в 40,0% досліджуваної категорії вчителів інтелектуальний компонент екологічної компетентності сформований на середньому рівні.

4. Встановлено, що педагогічними умовами реалізації наступності екологічного виховання учнів початкової та основної школи в курсах природничого циклу є: удосконалення методики формування екологічної вихованості школярів; спрямованості навчального змісту курсів природничого циклу на усвідомлення учнями цілісності навколишнього світу та побудови його з урахуванням принципу наступності; впровадження в навчально-виховний процес НВМК і функціональної моделі формування екологічно-вихованої особистості з позитивною „еколого-Я-концепцією”; побудови педагогічного процесу на засадах єдності його складових (педагогічної, психологічної, фахової (природничо-географічної), естетико-етичної, юридично-правової, еколого-економічної) та принципу наступності.

5. Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено, що ефективним напрямом оптимізації процесу наступності екологічного виховання школярів є впровадження в практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів функціональної моделі формування екологічно вихованої особистості з позитивною „еколого-Я-концепцією”. У зв’язку з цим здійснено структурне підпорядкування компонентів екологічної вихованості, етапів формування позитивної „еколого-Я-концепції”, складових педагогічного процесу, спрямованого на формування екологічно вихованої особистості, складовим принципу наступності; проведено аспектний аналіз моделі.

6. Встановлено, що розроблені зміст, форми, технології, вправи, підходи щодо реалізації принципу наступності екологічного виховання учнів початкової та основної школи в курсах природничого циклу ефективні за умов систематичного використання розробленого НВМК формування екологічно вихованої особистості з позитивною „еколого-Я-концепцією” в навчально-виховному процесі.

7. Результати дослідження підтвердили висунуту гіпотезу та дали змогу зробити висновок про ефективність запропонованої комплексної методики та педагогічних умов реалізації принципу наступності в екологічному вихованні школярів. Підтвердженням цьому є результати діагностувального експерименту: рівень екологічної вихованості учнів 3-6-х класів у середньому зріс на 16,4% (учнів експериментальних класів із високим рівнем екологічної вихованості налічується 18,8%, достатнім – 45,4%, середнім – 26,6%, низьким – 9,3% проти 16,2%, 31,6%, 26,8%, 25,5%, відповідно, в контрольних класах).

8. За підсумками дослідно-експериментальної роботи для практичного використання розроблено та впроваджено в педагогічну практику навчально-методичний посібник „Сумська область: Географічний атлас: Моя мала Батьківщина” та методичні рекомендації з реалізації наступності екологічного виховання школярів.

Проведене дослідження не вичерпує всієї повноти зазначеної проблеми й передбачає подальший науково-педагогічний пошук, пов’язаний із дослідженням наступності екологічного виховання учнів середньої та старшої ланки основної школи в курсах природничого циклу, можливостей розширення моделі „Трилисника” до „П’ятилисника” (доповнення біологічною, історичною інформацією), що сприятиме цілісному світосприйняттю та екологічній вихованості школярів.

Публікації автора:

1. Удовиченко І.В. Використання комбінованої структурно-інформаційної графіки в екологічному вихованні школярів //Педагогічні науки: Зб. наук. пр. – Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2003. – С. 305-313.

2. Удовиченко І.В. Формування класного колективу шляхом економічного самовиховання //Географія та основи економіки в школі. – К.: Педагогічна преса, 2004. – №6. – С. 12-13.

3. Удовиченко І.В. „Трилисник” – приклад використання інтеграційного підходу в екологічному вихованні учнів //Педагогічні науки: Зб. наук. пр. – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2004. – Ч.І. – С. 297-303.

4. Удовиченко І.В. Гео-еколого-економічна інтеграція змісту природничо-наукових знань школярів за допомогою технології графіки //Імідж сучасного педагога. –

Полтава: ПФПІ ім. В.Г.Короленка, 2004. – С. 27-30.

5. Удовиченко І.В. Реалізація принципу наступності в екологічному вихованні учнів початкової та основної школи при вивченні природничих дисциплін //Наукові записки: Зб. наук. ст. Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. – К.: НПУ, 2004. – Вип. ІV (55). – С. 156-167.

6. Удовиченко І.В. Екологічне виховання учнів на уроках географії України // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. пр. – К. – Житомир: ЖДУ, 2004. – Вип. 6. – Кн. ІІ. – С. 41-46.

7. Удовиченко І.В. Реалізація творчих здібностей педагогів в експериментально-дослідницькій діяльності (гео-еколого-економічна модель „Трилисник”) // Педагогічні науки: Зб. наук. пр. – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2005. – Ч.2. – С. 126-130.

8. Удовиченко І.В. Вирощування диффенбахії – декоративної вічнозеленої рослини: Метод. реком. до організації учнівських товариств під час роботи над проектом. – Суми: ВЦ СОІППО, 2005. – 14 с.

9. Сумська область: Географічний атлас: Моя мала Батьківщина / І.В.Удовиченко. – К.: Мапа, 2006. – 20 с.

10. Удовиченко І.В. Активізація розумової діяльності учнів на уроках економіки через призму використання технології графіки //Сучасні технології навчання: Зб. наук.-метод. пр. – Суми – Алушта: РІВВ СНАУ, 2002. – С. 100-111.

11. Удовиченко І.В. Активізація розумової діяльності учнів на уроках географії еколого-економічного спрямування //Україна: географічні проблеми сталого розвитку: Зб. наук пр. У 4 т. – К.: Обрії, 2004. – Том 4 . – С. 65-67.

12. Удовиченко І.В. Світове господарство (цикл уроків у 10-му класі) // Краєзнавство. Географія. Туризм. – К.: Шкільний світ, 2003. – №21 – 23. – С. 56 - 68.

13. Удовиченко І.В., Наумко В.В. Потенціал сучасних інноваційних та інтерактивних технологій у формуванні особистості школяра на уроках географії //Педагогічна Сумщина. – Суми: Нота Бене, 2003. – №1. – С. 31 - 34

14. Удовиченко І.В. Класифікаційні параметри технології графіки // Впровадження новітніх освітніх технологій в навчально-виховний процес: Навч. – метод. матеріали. – Суми: ВЦ СОІППО, 2004. – С. 6 - 13.

15. Удовиченко І.В. Ігрова вправа „Пісочна грамота” – одна із форм особистісно-орієнтованого навчання. Тези //Географічна освіта і наука в Україні: Тези доповідей ІІ Міжнар. наук.-практ. конференції. – К.: ВГЛ „Обрії”, 2003. – С. 349-350.