У висновках констатується, що у дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми професійної захищеності, шляхів профілактики негативних психічних станів, і, зокрема, „психологічного вигоряння” психологів ОВС, які виникають під впливом специфічної соціономічної діяльності. Автором пропонується здійснювати як ранню психопрофілактику, реалізуючи „Програму професійно-психологічної підготовки практичних психологів ОВС як напряму професійної захищеності” ще під час навчання та професійної підготовки психологів, так і безпосередню профілактику під час постійного професійно-психологічного супроводження їх подальшої оперативно-службової діяльності. Узагальнення одержаних даних дало можливість зробити наступні висновки та визначити перспективи подальшої розробки проблеми: 1. З’ясовано, що діяльність органів внутрішніх справ є екстремальною та небезпечною, і це негативно впливає на психіку будь-якого її суб’єкта, практичного психолога, зокрема. Останній зазнає подвійного психотравмуючого впливу: і як працівник ОВС під час виконання загальноправоохоронних функцій, і як професіонал-психолог, що зустрічається з психотравмуючими ситуаціями, надаючи допомогу працівникам ОВС. 2. Визначено, що чинний наказ МВС України від 28.07.2004 р. №842 „Про подальший розвиток служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України”, який регламентує діяльність практичних психологів ОВС, врахував досвід попередніх нормативних документів та більш чітко визначив усю функціональну та організаційну систему служби, відповідно до актуальних потреб та вимог сьогодення, проте не може забезпечити належного професійного захисту персоналу. Так, зокрема, проблема професійної захищеності буде актуальною, доки не будуть створені умови для кількісного та якісного комплектування персоналу, необхідного для реального виконання вимог зазначеного наказу у частині функціональних обов’язків та навантаження персоналу; а також для належного інформаційного, науково-методичного, фінансового та матеріально-технічного забезпечення умов професійної діяльності. 3. Встановлено, що специфіка професійних відносин штатного працівника психологічної служби та співробітника, який звернувся по допомогу, визначає напружений та виснажливий характер взаємодії для самого фахівця. Тому психологічна захищеність штатного психолога ОВС має враховувати психотравмуючий характер такої діяльності і включати відповідні нормативно-організаційні механізми підвищення професійної витривалості фахівців: якісний добір, підготовка та профілактика. 4. Набуло експериментального підтвердження припущення, що наслідком недостатньої психологічної захищеності практичних психологів ОВС є виникнення стійких негативних (деструктивних) психологічних станів. Такі стани притаманні будь-якій інтенсивній напруженій інтерактивній роботі у системі „людина-людина” і особливо – правоохоронній діяльності. Одним із наслідків цього є „психологічне вигоряння”, а також професійна деформація та депресія. 5. Емпіричним шляхом визначені ключові якості, які є підґрунтям забезпечення професійної захищеності практичного психолога ОВС: емоційна стійкість, впевненість у собі та своїх силах, самоконтроль та змобілізованість. Цілеспрямований розвиваючий вплив, за авторською методикою „Професійно-психологічна підготовка практичних психологів ОВС як напрямок професійної захищеності”, на ці ключові якості у процесі професійно-психологічної підготовки, а також профілактика їхніх негативних змін підвищує як професійний рівень фахівців, так і психологічну стійкість до психотравмуючої сутності професійної діяльності. 6. Відзначається, що ефективність діяльності практичних психологів ОВС значною мірою залежить від впливу організаційно-психологічних чинників, тому заходи забезпечення професійної захищеності необхідно спрямовувати не лише на нормативно-організаційну сферу, а й на психологічну профілактику деструктивних станів персоналу. 7. У ході дослідження реалізована розроблена авторська програма професійно-психологічної підготовки практичних психологів ОВС, яка дозволяє підвищити ефективність професійної діяльності та стабілізувати психологічні показники, поліпшити міжособистісні й міжгрупові стосунки, про що свідчить істотне покращення в експериментальній групі прямих та побічних показників – суб’єктивного стану, особистої тривожності, комунікативних властивостей, психологічної напруженості. 8. Визначені перспективні напрями подальшої наукової та практичної роботи. Зокрема зазначено, що колом питань, розглянутих у дисертації, проблема психологічної захищеності у діяльності практичних психологів ОВС не вичерпується, адже перспективи подальшого дослідження мають набути обов’язкового розвитку у розробці професіограми практичного психолога ОВС та оптимізації нормативної бази, що регламентує діяльність практичного психолога ОВС у контексті професійної захищеності. |
