Анотація до роботи:

Данилевська О.Є. Напрями розвитку та розміщення молочного скотарства і підвищення його економічної ефективності. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – Економіка сільського господарства і АПК. – Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2002.

В дисертації розкриті теоретичні і методичні основи розвитку та розміщення тваринництва і напрями науково-технічного прогресу в молочному скотарстві. Досліджені тенденції розвитку молочної худоби в окремих категоріях господарств і природно-економічних зонах в умовах переходу до ринкової економіки. Розглядається вплив на рівень розвитку і розміщення галузей тваринництва грунтово-кліматичних, економічних, соціальних і екологічних факторів.

Рекомендовано показники економічної оцінки розміщення тваринництва з урахуванням попиту населення на продукцію галузі, механізм стабілізації та нарощування маточного поголів’я молочної худоби, шляхи реструктуризації кормової бази. Визначено вплив основних факторів на обсяг виробництва продукції галузі і розраховано темпи збільшення її в окремих зонах. Запропоновано організаційно-економічні засади, спрямовані на підвищення економічної ефективності виробництва молока та вихід молочної худоби з кризового стану.

Обгрунтовані методичні підходи прогнозування розвитку і розміщення молочного скотарства і розроблені його основні параметри у сільськогосподарських підприємствах і господарствах населення в розрізі природно-економічних зон по роках на період до 2005 року.

Дослідження розвитку і розміщення молочної галузі по окремих категоріях господарств і природно-економічних зонах в умовах переходу до ринкової економіки, впливу наслідків кризи в аграрному секторі на стан розвитку і територіальну організацію виробництва продукції галузі і її можливостей щодо подальшого нарощування молочної сировини дає підстави зробити такі основні висновки.

1. В останні роки, внаслідок об’єктивних і суб’єктивних причин, у сільськогосподарських підприємствах відбулись негативні зміни в розвитку молочного скотарства, що зумовили адекватні зміни в темпах виробництва продукції галузі, забезпеченні внутрішнього і зовнішнього ринку молоком і продуктами його переробки. Поглибились зональні відміни в розвитку і розміщенні молочної худоби. Найбільші зміни відбулись в господарствах зони Степу, де поголів’я корів в усіх категоріях господарств скоротилось на 53% і майже 70% господарств населення та 91% селянських (фермерських) господарств корів не мають. Лише в зоні Карпат чисельність корів істотно не змінилась, а скорочене поголів’я їх у сільськогосподарських підприємствах було в основному компенсоване за рахунок збільшення його в господарствах населення.

2. В породній структурі молочної худоби зросла частка новостворених порід (української червоно-рябої і української чорно-рябої) і знизилась – червоної степової, симентальської і червоно-польської породи. Грунтово-кліматичні умови впливають на розміщення окремих порід худоби. Українська чорно-ряба порода зосереджена переважно у господарствах зони Лісостепу і Полісся, червона степова - Степу, українська червоно-ряба – Лісостепу і Поліссі, голштинська – Степу, лебединська – лише в Сумській та Чернігівській областях і червоно-польська – у Тернопільській і Волинській. Однак зміни в породному складі худоби не супроводжувались зміцненням кормової бази, що не дало змоги використати продуктивний потенціал молочного скотарства, особливо у сільськогосподарських підприємствах.

3. Розвиток молочного скотарства необхідно спрямувати по шляху розширеного відтворення стада на основі забезпечення нарощування маточного поголів’я корів в господарствах усіх форм власності і господарювання; поліпшення кормозабезпеченості худоби і відтворення стада; збереження цілісності молочних ферм при паюванні майна, особливо в межах територій великих промислових та адміністративних центрів і інших густонаселених пунктів; впровадження найбільш прогресивних енергозберігаючих технологій утримання поголів’я; поглиблення спеціалізації галузі і удосконалення її розміщення; задіяння економічних механізмів стимулювання розвитку виробництва молочної сировини.

4. Нарощування поголів’я молочного скотарства має супроводжуватись удосконаленням його розміщення в напрямі найбільш раціонального використання кормових ресурсів, стосовно до зональних умов їх вирощування та більш повного задоволення попиту населення на молокопродукти, особливо швидкопсувні і малотранспортабельні; поліпшенням структури стада галузі відповідно до передбачуваного напряму її розвитку (молочного, молочно-м’ясного, м’ясо-молочного); впровадженням строків розтелень корів, які сприяли б рівномірному надходженню молочної сировини протягом року і більш повному використанню молодняком худоби кормових ресурсів літнього періоду. При раціональному використанні наявного маточного поголів’я молочної худоби чисельність молочних корів у всіх категоріях господарств можна збільшити із 4854,4 тис. гол. у 2001 р. до 5584,2 тис. гол. у 2005 р., а виробництво молока відповідно із 13,4 млн. тонн до 18 млн. тонн. З цієї кількості молока на частку господарств населення припадатиме 67% і сільськогосподарських підприємств – 33%. За рахунок підвищення надою молока на корову в господарствах населення (до 3484 кг) і в сільськогосподарських підприємствах (до 3150 кг) можна отримати відповідно 58 і 69% приросту молока, а за рахунок збільшення поголів’я молочної худоби – 42 і 31%.

5. Наявний виробничий потенціал молочного скотарства дає можливість довести до 2005 р. виробництво молока в усіх категоріях господарств зони Карпат в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь не менше ніж до 1092 ц (проти 836 ц у 2001 р.), Лісостепу відповідно до 477 ц (367), Полісся – 467 ц (373) і Степу – 293 ц (201). Поглиблення зональної диференціації в темпах розвитку молочного скотарства і забезпеченні населення молоком та продуктами його переробки зумовлює необхідність досягти найбільш високі темпи виробництва молока в південних районах, розміщених поблизу великих міст, промислових центрів, курортів і інших густонаселених пунктів.

6. Удосконалення розвитку кормовиробництва провадити в напрямі підвищення урожайності кормових і зернофуражних культур; збільшення виробництва висококонцентрованих білкових кормів (шротів, сої, ріпаку, кормових бобів, люпину); розширення виробництва повноцінних комбікормів, включаючи виготовлення їх безпосередньо в господарствах; інтенсифікації лукопасовищного господарства і створення високопродуктивних пасовищ поблизу молочних ферм; підвищення якості грубих і соковитих кормів; переведення в кормову групу малопродуктивних земель, вилучених із інтенсивного обробітку і ефективне їх використання; дотримання рекомендацій щодо особливостей вирощування кормових культур і заготівлі кормів на забруднених від Чорнобильської катастрофи територіях; надання господарствам західних областей земель в оренду у південних регіонах для вирощування зернофуражних культур; урахування досвіду виробництва кормів у передових господарствах і зарубіжних країнах з розвиненим тваринництвом.

7. Збільшення виробництва продукції молочного скотарства потребує підвищення інтенсивності відтворення стада, недопущення яловості маточного поголів’я, розширення вирощування ремонтного молодняка, особливо у південних регіонах, де уже в найближчі роки у сільськогосподарських підприємствах доцільно домогтись введення первісток в основне стадо до 30 гол. в розрахунку на 100 корів, наявних на початок року. Для забезпечення ефективного відтворення молочної худоби за рахунок власного поголів’я і нарощування м’ясного потенціалу, треба довести у стаді господарств населення частку ремонтного і надремонтного поголів’я молодняка до 45-48% проти 24-29% у 1999-2000 рр. В товарні господарства збільшити надходження племінного ремонтного молодняка худоби.

8. Для підвищення економічної ефективності розвитку і розміщення молочного скотарства необхідно також прискорити створення сприятливого економічного середовища, насамперед, удосконалення цінового механізму на молочну сировину, що надходить на переробні підприємства, диференціації закупівельних цін на продане молоко в залежності від пори року і зональних умов; запровадження надбавок на молочну сировину продану переробним підприємствам понад рівень минулого року та надання пільгових кредитів для придбання маточного поголів’я худоби; застосування державного стимулювання сільськогосподарських підприємств за приріст поголів’я корів за результатами року; виділення коштів з державного лізингового фонду для закупівлі засобів механізації для молочних ферм, особливо доїльних і холодильних установок; організації обслуговуючих кооперативів для надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам тощо.

Публікації автора:

1. Данилевська О.Є. Теоретичні аспекти інноваційного процесу як фактора ефективного розвитку економіки // Науковий вісник НАУ. – 2000. - № 24. – С. 295-300.

2. Данилевська О.Є. Породоутворення у підвищенні ефективності молочного скотарства // Економіка АПК. – 2001. - № 1. – С. 26-31.

3. Данилевська О.Є. Напрями розвитку молочного скотарства // Агроінком. – 2001. - № 4-6. – С. 51-56.

4. Камілова С.Р., Данилевська О.Є. Розвиток молокопродуктивного підкомплексу в Україні // Економіка АПК. – 2002. - №.2. – С. 27-31.

5. Данилевська О.Є. Розміщення основних порід в Україні // Вісник аграрної науки. – 2002. - № 3. – С. 79-81.

6. Данилевська О.Є. Економічні і зоотехнічні аспекти породної структури молочної худоби України // Економіка АПК. – 2002. - № 3. – С. 35-41.

7. Данилевська О.Є. Інноваційний процес як предмет економічного дослідження // Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: Кол. монографія у двох томах. Т.2 / За ред. П.Т.Саблука, В.Я.Амбросова, Г.Є.Мазнєва. – К.: ІАЕ, 2000. – С. 554-557.

8. Данилевська О.Є. Зміни чисельності та розміщення молочного скотарства в період переходу до ринкових відносин // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія "Економіка та менеджмент". – 2001. - №2. – С. 297-299.

9. Данилевська О.Є. До питання методики визначення виробничого потенціалу молочного скотарства // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. Т.1. – К.: ІАЕ УААН, 2001. – С. 224-229.