В дисертації вирішено важливе науково-практичне завдання оптимізації структури енергетичного комплексу України, що сприятиме зростанню його ефективності та підвищенню рівня економічної безпеки держави. Одержані у процесі дисертаційного дослідження результати дали можливість розробити методологічні засади формування оптимальної структури ПЕК України в контексті забезпечення енергетичної безпеки, як найважливішої складової економічної безпеки держави. Основні наукові і практичні висновки дисертаційної роботи викладені у наступних положеннях: 1. В результаті проведеного дослідження існуючої територіально-виробничої і балансової структури ПЕК України визначені кількісні показники, що характеризують рівень її оптимальності з позицій забезпечення енергетичної безпеки держави. Проведені розрахунки дозволяють зробити висновок про те, що існуюча структура ПЕК України характеризується наявністю сукупності кризових явищ як по галузях енергетики, так і по регіональних енергетичних системах, які створюють загрозу енергетичній безпеці держави. Існуюча структура ПЕК в цілому не може вважатись оптимальною. 2. В умовах подальшого ускладнення структури і взаємозв’язків енергетичних систем, невизначеності основних чинників, що впливають на їх розвиток, зростання ролі енергетики в економіці держави, збільшення кількості і різноманітності суб’єктів відносин в сфері енергопостачання, зростання самостійності регіонів і рівня регіональних диспропорцій проблема оптимізації структури ПЕК може бути вирішена лише шляхом використання відповідних систем економіко-математичного моделювання та має ґрунтуватись на сполученні процедур індикативного аналізу із модельними технологіями. 3. В результаті порівняльного аналізу методологічних підходів до оцінки рівня енергетичної безпеки та формування оптимальної структури енергетичної системи, які використовуються в іноземних країнах, визначена методологічна база, яка дозволяє отримати показники, що характеризують оптимальну структуру ПЕК. Зазначена методологія дозволяє визначити шляхи енергозабезпечення окремих регіонів та держави в цілому за умов мінімізації сукупних витрат на ці цілі, дотримання екологічних вимог, формування балансу енергоресурсів та може бути модифікована з метою врахування вимог із забезпечення енергетичної безпеки України. 4. Автором визначені напрями адаптації методології та розроблені пропозиції щодо її модифікації, що створює можливість для врахування вимог із забезпечення енергетичної безпеки в масштабах держави та в розрізі окремих регіонів, а також особливостей процесу формування системи ринкових відносин в Україні. Вирішення зазначеної проблеми в цілому створює підстави для формування кількісно обґрунтованої державної політики в сфері планування розвитку ПЕК і забезпечення енергетичної безпеки. 5. Дослідження процесу формування оптимальної структури ПЕК Одеської області, як одного з регіонів України, який має найбільш кризовий стан по енергетичній безпеці, із використанням визначеної в дисертації методологічної бази довело її практичну застосовність для встановлення та обґрунтування складу інвестиційних рішень із розвитку регіональної енергетики, які забезпечуватимуть підвищення рівня енергетичної безпеки регіону до прийнятного стану. Заходи із оптимізації структури ПЕК, що запропоновані для реалізації в Одеському регіоні, можуть бути також поширені і на інші регіони, які мають кризовий стан енергетичної безпеки. 6. Наукові та практичні результати, здобуті в рамках дослідження, можуть отримати подальший розвиток в процесі формування основних складових державної системи енергетичної безпеки, створення якої вважається доцільною з огляду на прогресуючий розвиток кризових ситуацій в енергетичній системі держави та з урахуванням того, що забезпечення енергетичної безпеки є загальнодержавною задачею. 7. Здобуті автором результати дослідження можуть бути використанні у якості підґрунтя для вибору та затвердження методологічної бази, необхідної для визначення рівня енергетичної безпеки держави та моніторингу його показників. При цьому заходи щодо створення державної системи енергетичної безпеки із використанням результатів дослідження можуть здійснюватись на загальнодержавному рівні та на рівні уповноваженого координаційного органу з питань національної безпеки і оборони (в сучасних умовах – Рада національної безпеки і оборони України), в тому числі: в частині, що стосується моніторингу показників рівня енергетичної безпеки – створення відповідної системи моніторингу, яка базуватиметься на визначеній методології розрахунку показників та включатиме систему збору необхідної інформації, нормативно-правову та методичну документацію, що регламентуватиме конкретний склад та порядок надання цієї інформації, а також порядок матеріально-технічного забезпечення таких робіт; в частині, що стосується визначення рівня енергетичної безпеки – встановлення територіально диференційованої системи граничних значень показників рівня енергетичної безпеки, які є специфічними для України, а також порядку класифікації рівнів енергетичної безпеки. | 