Анотація до роботи:

Степаненко М.А. Напрямки структурної перебудови розвитку лісоресурсного комплексу України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 – Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2008.

Дисертація присвячена розробці основних напрямків структурної перебудови розвитку лісоресурсного комплексу України, як передумови переходу галузі на екологічно збалансовані форми господарювання. В роботі проведено узагальнення науково-методологічних засад еколого-економічної оцінки лісових ресурсів, визначено місце лісових ресурсів у соціально-економічній сфері і стабілізації природно-економічних систем, подана оцінка еколого-економічних втрат лісоресурсного потенціалу від природних чинників і антропогенного навантаження.

Викладено рентні лісоресурсні відносини в умовах модернізації економіки, розкрита сутність рентної лісоресурсної політики, показано місце ренти в системі кадастрової оцінки різних компонентів лісу, сформульовано поняття рентного доходу від експлуатації лісових ресурсів. Наведена аналітична оцінка тенденцій розвитку лісоресурсного комплексу в умовах реформування економіки, сформульовано пропозиції щодо удосконалення науково-методологічних засад оподаткування в сфері лісоресурсного комплексу з метою значного збільшення фінансових надходжень за рахунок плати і платежів за лісокористування, подано пропозиції з питань поліпшення еколого-економічного регулювання лісового комплексу, основу якого складають лісогосподарське виробництво, лісоексплуатація, первинна і глибока переробка деревини.

Основні результати дисертаційної роботи впроваджено в народногосподарську практику.

Kлючові слова: еколого-економічна оцінка, лісові ресурси, рента, рентний дохід, екологічно-збалансований розвиток, лісоресурсна політика, рентні лісоресурсні відносини.

У дисертаційній роботі теоретично узагальнені й розроблені заходи з вирішення наукового завдання – поглиблення науково-методологічних засад щодо структурної перебудови розвитку лісоресурсного комплексу України. Це дало змогу зробити висновки науково-методологічного спрямування, основними з яких є:

1. Економічні, соціальні і екологічні особливості лісу визначили його важливу цінність в народногосподарському комплексі. Ліс як і земля в сільському господарстві, виступає як головний засіб виробництва, просторовий базис розміщення лісозаготівельної промисловості, розвитку мисливства, заготівлі продукції недеревинного походження, сфери обслуговування (рекреація і т. ін.), ефективний чинник стабілізації економіки, збереження і поліпшення навколишнього природного середовища.

2. Характер продукції лісу обумовлюється перш за все природно-кліматичними умовами. Частка праці в цьому процесі дуже мала. Це означає, що ліс може зростати і відновлюватися без впливу суспільної праці. Запаси лісу в даному випадку, виключно виступають як продукти природи, тому важко визначити їх вартість. На думку деяких економістів, вказані запаси лісу не являються товаром і не мають вартості. Але це помилкове твердження. Всі лісові насадження на даному етапі опосередковані працею, тому мають споживчу вартість і вважаються товаром.

3. Лісові ресурси як продукти природи використовуються як предмети праці для виробництва різноманітної лісопродукції. Незважаючи на замінники деревини, асортимент виробів з неї не зменшується, а навпаки має тенденцію до збільшення. Лісові, деревообробні, меблеві та целюлозно-паперові підприємства інших галузей економіки не тільки задовольняють попит населення країни в різних виробах із деревини, але і сприяють подальшому зростанню соціально-економічної сфери. Однак, місцеві ресурси лісу вкрай обмежені, тому основним завданням є більш раціональне їх використання для виробництва лісопродукції.

4. Еколого-економічна стабілізація – важлива складова екологічної і соціально-економічної безпеки. Це по суті - організаційно-управлінська функція зі своїми специфічними цілями і завданнями, спрямованими на збереження економічного і природно-ресурсного потенціалу, забезпечення необхідних умов для життєдіяльності суспільства, стійкості і збалансованості між економічним середовищем і темпами економічного зростання, завдяки чому досягається суспільний прогрес без нанесення шкоди природному навколишньому середовищу.

5. Поняття «еколого-економічна стабілізація» в принципі можна з впевненістю підкреслити ідентифікується, як «еколого-економічна безпека», суттєвої різниці між даними поняттями не має. Виокремлені з них складові, зокрема «екологічна безпека» і, відповідно «економічна безпека» представляють собою окремо взяті автономні компоненти зі своїми власними цілями і завданнями, що широко використовуються в практичних і наукових цілях, наприклад, для аналізу і оцінки стану національної безпеки та розробки напрямків соціально-економічного розвитку територіально-соціально-економічних систем різного спрямування.

6. Стратегія екологічно збалансованого розвитку держави має будуватися на пріоритетах національних інтересів з урахуванням стійкої рівноваги в довготерміновому періоді. Національні природні ресурси незалежно від форм власності повинні використовуватися з урахуванням потреб нинішнього й майбутніх поколінь, а діяльність держави і людини підпорядковуватися законам природи й обмеженням, які визначаються цими законами.

7. Основними показниками, на підставі яких визначається ступінь техногенного та антропогенного впливу на ліси, є показники стану лісових насаджень, які виявляються на основі моніторингових досліджень, що представляє собою пріоритетний напрямок лісоресурсної політики України. Доведено, що без організації належної системи моніторингу важко забезпечити інформаційну підтримку державної політики щодо охорони лісів та підвищення ефективності лісокористування і відтворення лісових ресурсів. Матеріали лісового моніторингу є основою для оцінки змін, що відбуваються в лісових екосистемах та визначення тенденцій як такі зміни відбуватимуться в майбутньому.

1. Рентні лісоресурсні відносини – важлива складова лісоресурсної політики, основу якої складають: взаємовідносини між власниками лісоресурсної сфери з лісокористувачами (орендарями, посередниками) і державними структурами з приводу розмежування рентних надходжень від використання лісів на державні і суспільні потреби; форми власності на землі лісового фонду і лісові насадження; напрямки формування рентного лісоресурсного середовища та механізмів щодо справедливого розподілу рентних доходів, їх розподілу та необґрунтованого привласнення.

2. Сформульовано поняття «лісоресурсна рента» – що представляє собою ефект у вигляді додаткової продукції, одержаної при експлуатації кращих за якістю лісових ресурсів та їх розташування у порівнянні із гіршими. Визначено, що лісоресурсна рента як економічна категорія характеризує будь-який дохід, що регулярно отримується з земель лісового фонду і лісових ресурсів як капіталу, що безпосередньо не залежить від підприємницької лісогосподарської діяльності, лісоексплуатації, переробки деревини та доставки її споживачу.

3. Визначено, що лісоресурсна рента реалізується не у вигляді класичної форми ренти, як такої, а рентного доходу, оскільки чиста рента важко піддається визначенню і вилученню із загального її обсягу, яка представляє собою частку прибутку суб’єктів господарської діяльності від використання лісових ресурсів. Показано, що основними складовими лісового рентного доходу як і природоресурсного взагалі, є такі види ренти : абсолютна, монопольна і диференційна.

4. Рента розглядається як одна з важливих факторів подальшого соціально-економічного розвитку, регіонального економічного зростання і лісового комплексу взагалі. Виходячи з зазначеного, виникає необхідність удосконалення цільових установок (місія, мета, цілі) рентних відносин у лісоресурсній сфері та створення на їх основі державно-регулюючих механізмів, які забезпечували б більш повне вилучення лісової ренти для наповнення бюджету, раціональне розподілення її між власниками лісу та запобігали б необґрунтованому привласненню.

12. Проблема фінансування лісоресурсної сфери тісно пов'язана з її специфічними особливостями – довготривалим періодом лісовирощування та поєднанням у процесі лісовирощування сил природи і праці. Лісовирощування і лісокористування не збігаються в часі і просторі, в цьому процесі немає прямого зв'язку між витратами на виробництво лісопродукції і виручкою від її реалізації, як це властиво іншим галузям економіки з коротким періодом ротації.

13. Система управління, що створена в період адміністративнокомандної системи, проявляє дуже значну інерцію і, не дивлячись на корінні економічні реформи останнього десятиріччя ситуація у сфері лісокористування ще не зазнала якісних змін. Структура державних органів і їх функції, ще не перебудовані так, щоб держава могла реально здійснювати весь комплекс правомочностей власника. Ліси і лісові ресурси в основному (за винятком окремих лісоземельних ділянок) не ідентифіковані в якості об’єктів власності.

14. Основним завданням лісового господарства, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості є забезпечення, перш за все, поступового нарощування виробництва. Розвиток їх в перспективі повинен спрямовуватися в напрямку підвищення ефективності виробництва на основі удосконалення його структури, інтенсифікації і зростання виробничого потенціалу, комплексного раціонального лісокористування. Особливе значення має підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності, нарощування імпортозамінюючих виробів і зміцнення експортного потенціалу.

Публікації автора:

Розділи в колективних наукових виданнях:

1. Лісові ресурси / Я.В. Коваль, О.А. Голуб, І.М. Лицур, І.Я. Антоненко, О.М. Дзюбенко, М.А. Степаненко // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Львівської області та період до 2015 р. – К.: РВПС України НАН України, 2005. – С. 32-34. Особистий внесок: розраховано прогнозні параметри з лісовідновлення і лісокористування.

2. Лісові ресурси / Я.В. Коваль, В.С. Бондар, О.А. Голуб, І.М. Лицур, І.Я. Антоненко, Р.Б. Бабич, Ю.І. Бистрякова, О.М. Дзюбенко, М.А. Степаненко // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Хмельницької області на період до 2015 р. – К.: РВПС України НАН України, 2005, с. 33-34. Особистий внесок: наведена оцінка стану земель лісового фонду і лісових ресурсів області.

Статті у наукових фахових виданнях:

3. Дзюбенко О.М., Степаненко М.А. Лісові ресурси в структурі продуктивних сил України // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч. – К.: РВПРС України НАН України. – 2005. – Ч.2. – С. 211-216. Особистий внесок: викладено лісівничо-таксаційні показники в структурі продуктивних сил України.

4. Лицур І.М., Дзюбенко О.М., Степаненко М.А. Плата за ресурси у сфері фінансування лісового господарства України // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України, 2005. – С. 95-100. Особистий внесок: сформульовано основні важелі внесення податку за лісові ресурси.

5. Антонечко І.Я., Дзюбенко О.М., Степаненко М.А. Пріоритети лісоресурсного розвитку України // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України, 2006. – 376 с. Особистий внесок: визначено пріоритети з питань лісовідновлення і лісокористування.

6. Степаненко М.А. Оцінка впливу радіаційного забруднення на лісові екосистеми України / Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України, 2006. - 376 с.

7. Степаненко М.А. Лісовий комплекс України у системі сталого розвитку економіки регіону // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч. / РВПС України НАН України. – К.: РВПС України НАН України, 2006. – Ч. 2. – С. 207-211.

8. Дзюбенко О.М., Степаненко М.А. Ресурсозбереження у сфері лісопромислового комплексу // Економіка промисловості України: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України, 2005. – С. 131-136. Особистий внесок: сформульовано пропозиції з питань раціонального використання відходів деревини.

9. Антоненко І.Я., Дзюбенко О.М., Степаненко М.А. Напрямки реформування фінансового механізму лісоресурсної сфери // Науковий вісник Нац. аграр. ун-ту / Лісівництво. Декоративне садівництво / - К.: НАУ, 2007. – Вип.. 106. – С. 85-93. Особистий внесок: дана оцінка формування власних коштів від лісокористування.

Тези доповідей:

10. Лицур І.М., Дзюбенко О.М., Степаненко М.А. Лісові рекреаційні ресурси // Тези доповідей всеукр. наук. практ. конф. «Туризм в Україні»: сучасний стан та пріоритети розвитку. – Львів: ЛІЕТ, 2005. – С. 16-18. Особистий внесок: сформульовано структуру земель лісового фонду рекреаційного призначення.

11. Антоненко І.Я., Дзюбенко О.М., Степаненко М.А. Формування ринково орієнтованого фінансового механізму лісоресурсної сфери // Тези доп. уч. конф. наук.-пед. працівників, наук. співр. та аспірантів. – К.: НАУ, 2006. – С. 104-105. Особистий внесок: сформульовано резерви розширення плати за лісові ресурси.

12. Степаненко М.А. Лісовий комплекс України у форматі сталого розвитку економіки / Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку. Матер. наук. практ. конф. 20 квітня 2007 р. м. Київ. – К.: РВПС України НАН України , 2007 р. – 239 с.