Сформульовані мета та задачі дослідження загалом виконані. Найбільш важливі наукові та практичні результати роботи такі: Запропонована та обгрунтована адекватна МММ накопичення залишкових НДС з урахуванням циклічної ударно-контактної взаємодії пружнопластичних тіл, наявності початкових напружень, а також чергування фаз динамічного деформування та сталого стану елементів системи під час кожного циклу. Запропонований єдиний алгоритм вирішення МММ за часом та в асимптотиці на основі методу Уілкінса. Відносна похибка розрахованих швидкостей та напружень за фронтом хвилі не більше 1,7%; сталих напружень - не більше 0,5%, переміщень - не більше 0,23%; залишкових напружень - не більше 4%. Досліджені закономірності та залежності НДС від значень параметрів системи (геометричних вимірів, межі текучості, модулів пружності та зміцнення, амплітуди тиску) для систем чотирьох типів як під час єдиного, так і на протязі багатьох (до 100) циклів ударної взаємодії елементів.
Залишкові деформації в тілі виникають при ударі оболонки за умов перевищення критичних значень параметрів системи. Удар оболонки як джерело пластичності відзначається короткочасністю та обмеженістю імпульсу і потужності, через те залишкові деформації розповсюджуються за один цикл на 0,2...0,4 мм. Спостерігається три етапи утворення залишкових деформацій під час одного циклу: а) утворення регулярної зони вздовж поверхні контакту, б) утворення окремої зони поблизу контактної поверхні, в) утворення окремої зони в площині симетрії системи. Можливі три типи розвитку залишкових НДС: а) пружне пристосування, коли приріст параметрів залишкових НДС за декілька циклів зменшується до нуля, б) стаціонарний режим, коли приріст переміщень має постійне ненульове значення, в) прогресивне зростання, коли зростає не тільки переміщення, але й приріст переміщень за один цикл. В цілому характер зростання переміщень нагадує такий, як за умов повзучості. Запропоновані апроксимаційні функції для переміщень в режимах стаціонарного та прогресивного зростання. Досліджене явище пружного пристосування за умов ударної взаємодії та хвильового характеру напружень не підлягає під умови аналізу в рамках відомих теорем Мєлана та Койтера. При проектуванні технологічного обладнання, що сприймає ударні навантаження, слід орієнтуватися на використання режиму пружного пристосування, який гарантує обмежену затухаючу зміну розмірів тіла за умов припустимо високого рівня тиску та швидкості удару. Розроблена практична методика прогнозу залишкових переміщень поверхні циліндра та знаходження граничної (за обмеженням остаточних переміщень) кількості циклів взаємодії.
|