Шинкарук Лідія Василівна. Нагромадження основного капіталу та тенденції його відтворення в економіці України : Дис... д-ра наук: 08.00.01 - 2007.
Анотація до роботи:
Шинкарук Л.В. Нагромадження основного капіталу та тенденції його відтворення в економіці України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки. – Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”. – Київ, 2007.
У дисертації розроблено концептуально новий підхід до дослідження нагромадження основного капіталу як складного трьохрівневого процесу, наділеного особливими закономірностями становлення розвитку і функціонування. Запропоновано комплексний підхід до вивчення категорії “основний капітал” через такі взаємозалежності категорій: заощадження, нагромадження, капітальні вкладення, основні засоби.
З’ясовано особливості нагромадження основного капіталу за інституційними секторами. Визначено пропорції матеріальної і нематеріальної складових нагромадження та його структуру за видами економічної діяльності. Виявлено і оцінено домінуючу роль чистого нагромадження як фундаментальної бази економічного зростання у трансформаційній економіці. Обґрунтовано пропозиції щодо усунення викривлень у формуванні ключових відтворювальних пропорцій та диспропорцій нагромадження і підвищення ефективності впливу нагромадження на економічне зростання.
У дисертації досліджені і сформульовані концептуально нові теоретико-методологічні засади дослідження процесу нагромадження основного капіталу в умовах становлення ринкової економіки, включаючи в економічний аналіз категорійний апарат системи національних рахунків.
Досліджувані зміни у нагромадженні основного капіталу мають незворотній, цілеспрямований і закономірний характер. Це говорить про еволюцію основного капіталу, тобто про еволюції його елементів і зв’язків між ними. Причинами динаміки основного капіталу в сучасних умовах є формування нового рівня технологій, який виникає в результаті необхідності становлення в Україні інформаційного суспільства і переходу української економіки до ринку. Зміна якісного змісту і нові властивості елементів основного капіталу змінюють місце і роль людини, її здібностей і знань у сучасному виробництві.
Нагромадження основного капіталу – це комплексний показник матеріальної і нематеріальної складових усіх секторів, у тому числі і сектора “Домашні господарства”. Тому при розгляді капіталу як фактору виробництва, його обсяг має бути скоригований на показник даного сектора. Комплексність утворення показника валового нагромадження капіталу вимагає виважено підходити до трактування його норми та капіталізації.
Процес нагромадження капіталу в Україні наділений ознаками інверсійного типу, що зумовлює значне скорочення періоду нагромадження первісного капіталу і певний період часу не потрібні капіталовкладення для створення нового.
Циклічний характер заощаджувального процесу, визначений через періодизацію чистих заощаджень, доводить, що в умовах кризи та пожвавлення, потреба в чистих заощадженнях значно зростає, оскільки економіка потребує імпульсу для переходу до сталого зростання та запобігання “ростового спаду”, який зумовлює переривання циклу. Основою подолання даної ситуації має стати оновлення матеріально-технічної бази для випуску конкурентноспроможної продукції. Тенденції 2005 р. дають можливість подальших досліджень гіпотези Г. Менша про двогорбість сучасних циклів.
Хаотичні коливання споживання основного капіталу у період 2000-2005 рр. свідчать, що проблема оновлення капіталу на сьогоднішній день не зникла і основа циклічного розвитку економічних систем – основний капітал – характеризується надзвичайно низьким якісним рівнем. Це здатне спровокувати затяжний “ростовий спад”, який у поєднанні із підвищенням цін на енергоносії може призвести до негативної реакції економічної системи.
Порівняльний аналіз заощаджень в Україні та інших країнах світу дає підстави стверджувати, що за існуючими нормативними показниками економіки України певною мірою криються дійсні реалії подальшого розвитку економічної ситуації. Валові заощадження України за нормою вищі показників США і багатьох розвинутих країн та країн, які розвиваються, а їх абсолютний розмір протягом 1990-2004 рр. зріс. Однак, оперування не тільки нормативними показниками, але й їх абсолютним розміром дає змогу виявити дійсний розрив між економікою України та розвинутими країнами світу.
Сума заощаджень розвинутих країн в абсолютному вимірі значно перевищує показник в Україні за рахунок значної різниці між ВВП, що дає змогу констатувати, що в Україні навіть 31,7% ВЗ від ВВП у 2004 р. є недостатніми коштами для техніко-технологічного оновлення основного капіталу. Якщо реноваційні процеси у промисловості не наберуть якісних зрушень, то заклики збільшити вкладення в людський капітал дадуть позитивний ефект для більш розвинених країн за рахунок значного відтоку висококваліфікованої робочої сили у країни з кращим рівнем основного капіталу і вищим рівнем заробітної плати, а Україна виконуватиме надзвичайно затратомісткий процес підготовки спеціалістів високої кваліфікації для інших країн, залишившись країною, де у складі ВВП переважатиме додана вартість добувної, а не обробної промисловості.
Аналіз секторних доходів від власності розкриває неефективність управління ними з боку держави, нефінансових корпорацій і домашніх господарств, що проявляється у перевищенні потоків виплат доходів від власності над отриманими. Це можна трактувати також як зменшення ВНД за рахунок тінізації економіки, приховування прибутків та отримання прибутків за рахунок несплаченої природної ренти і “відмивання” грошей за кордон через сплату доходів від власності “іншому світові”. Доходи від власності можуть виступити ресурсами заощадження за умов усунення наведених описаних у дослідженні диспропорцій в інституційних секторах і збільшення їх обсягу, що дасть можливість активізувати внутрішні джерела нагромадження.
Потенційним джерелом підвищення норми нагромадження основного капіталу є неповна трансформація заощаджень у нагромадження. Причинами розбіжності між заощадженнями та нагромадженням в Україні є:
видатки на обслуговування зовнішнього боргу;
дефіцит Зведеного бюджету;
зміна сальдо поточного рахунку платіжного балансу;
пошук більш прогнозованих економічних ситуацій в інших країнах;
недосконалість оцінки валового нагромадження;
тривалий період передачі майнових прав;
дешева праця.
Дослідження циклічної динаміки нагромадження капіталу в Україні підтверджує гіпотезу, що утворення капіталу відбувається нерівномірно, а перемежовується хвилями. Такі хвилі в перехідній економіці України вирізняються глибиною нижнього поворотного пункту і довшим часовим лагом переходу від нижнього до верхнього поворотного пункту порівняно з переходом від верхнього до нижнього, тобто тенденція до зростання стрибками, ривками – це характеризує сучасну економіку країни і ускладнює нагромадження ОК у розмірі, який би зрушив економічну систему до стійкого економічного зростання.
Якщо нагромадження незв’язаного капіталу здійснюється безперервно, то процес “виштовхування” маси нагромадженого капіталу у сферу реального виробництва відбувається ривками і поступальні рухи повинні набрати необхідної сили для послідовного наростання експансії внаслідок взаємної залежності, яка існує між різними галузями виробництва, і тоді будь-який підвищувальний імпульс, хоч би де він виникав, поширюється на всю економіку, що не є характерним для періоду 1990-2005 рр.
Аналітичне дослідження ролі нагромадження основного капіталу у процесах капіталізації в економіці України показує позитивну тенденцію до зростання обсягів капіталізації додаткової вартості, що свідчить про започаткування відтворення капіталу на власній основі.
Дослідження чистого нагромадження підтверджують гіпотезу, що чим меншої глибини криза і чим швидшим є вихід із неї, тим менше ресурсів чистого нагромадження основним капіталом потрібно для переходу до економічного зростання і тим менше негативних незворотних ознак набуває економічна система, а якщо для нагромадження ОК характерні часті коливання розмірів, то система розхитується і для повернення навіть до попередніх параметрів необхідно витрачати набагато більше коштів аніж до цього.
Аналітичне дослідження вкладу факторів праці і капіталу у зміну валового національного доходу дає можливість стверджувати, що зменшення частки доходу від праці проти зростання частки сальдо доходів від власності “іншому світу” дає привід для гіпотези, що частина невиплаченого доходу від праці і частина зростаючого доходу від капіталу не трансформується у заощадження з метою зростання норми нагромадження, а під прикриттям статті доходів від власності перетікає закордон.
Розрахунок граничних показників споживання домашніх господарств доводить, що в умовах значення АРС більше одиниці неможливе підвищення норми нагромадження до 30% ВВП (яке є бажаним за розрахунком вкладу факторів) і вище, оскільки це призведе до значного зростання соціальної напруги, тому максимальною межею норми нагромадження може бути 25% ВВП. Стимулювання попиту на основний капітал – єдиний шлях для підвищення норми та ефективності нагромадження, що можна довести розглянувши взаємозалежність споживання-заощадження (нагромадження), оскільки протиріччя, закладені у взаємозалежностях цих категорій, також є рушійною силою підвищення норми нагромадження.
Структура трансформації ВНД у заощадження за секторами залишається нестабільною і дуже рухомою за рахунок різноспрямованості протікання процесу заощаджень з причин структурної перебудови економіки України, яка зумовлена необхідністю переструктурування інституційних секторів у сектор “НК” і “ДГ”, в основі якої лежать процеси нагромадження капіталу.
На даному етапі економічного розвитку України, для якого характерні висока матеріало- та енергомісткість продукції, низька частка інноваційної складової у структурі валового нагромадження та надзвичайно низький абсолютний рівень нагромадження капіталу доцільним є необхідність хвилеподібного зростання вкладень у фізичний капітал у короткотерміновому періоді, із поступовим переходом до гармонізованого співвідношення із вкладеннями у людський та природний капітал у довготерміновому періоді. Аргументом щодо такої збалансованості нагромадження є те, що за відсутності значних вигод від передачі технологій або економії від масштабу швидке нагромадження фізичного капіталу у довготерміновому періоді, при повільному зростанні людського капіталу та виснаженні природного, призводить до зниження граничної продуктивності капіталу по мірі його зростання порівняно із іншими видами капіталу.
Для гармонізації інтересів держави, підприємств та населення необхідно оптимізувати ключові відтворювальні пропорції між: частинами доходу, яка використовується на споживання і заощадження; основними фондами і трудовими ресурсами; валовим доходом та інвестиціями; наявним економічним потенціалом виробництва і рівнем випуску товарів та послуг.
В економічних умовах України формування і використання такого джерела інвестиційних ресурсів як фонд нагромадження не може і не повинно носити стихійний характер, тому що в умовах стихійної самоорганізації даний процес протікає адекватно стану системи на даний момент, тобто „не заглядаючи в перспективу”. І тільки через роки виявляється, що економіка не самостійна, а пов’язана із освітою, наукою, культурою, і ва-банківська стратегія, коли всі ресурси спрямовуються тільки на економічне зростання, призводить до дестабілізації соціальної системи, яка переростає у глибоку кризу економічної підсистеми. Механізм розблокування процесу нагромадження неможливий без удосконалення монетарної політики, яке повинне сприяти зростанню кредитних ресурсів через регулювання монетарної маси, а методи управління монетарною масою повинні враховувати попит на інвестиційні ресурси.
Структура капіталовкладення в Україні за 1990-2005 рр. дає підстави стверджувати, що випереджаюча динаміка зростання (проти 1990 р.) основних засобів над капіталовкладеннями та нагромадженням основного капіталу зароджує тенденцію до високого рівня капіталомісткості ВВП за сумою основних засобів, що виступає чинником зниження ефективності виробництва і закладає поглиблення розбіжностей між відтворенням вартісної і натуральної форм відтворення основних засобів.
Україна, пройшовши через стадію глибокої кризи, перейшла до якісно нового формату передумов для соціально-економічного розвитку, який різко відрізняється від кризових 90-х і основою якого є недостатній рівень нагромадження основного капіталу. Це породжує нові ризики появи локальних криз, основою яких є технологічне відставання, економічна і соціальна деградація, посилення територіальної і соціальної диференціації. Вичерпання можливостей у ряді високотехнологічних галузей економіки може призвести до втрати країною позицій на зовнішніх ринках, а необхідність модернізації виробничо-технологічної бази інфраструктурних галузей (транспорт, електроенергетика), а також сільського господарства буде вимагати або перерозподілу ресурсів в економіці, або спричинить до розширення „кризових зон”. До цього додається негативна демографічна тенденція, яка потребує, як компенсацію скорочення трудових ресурсів підвищення продуктивності праці.
Модель Леонтьєва в умовах зростаючої віддачі за Маршаллом окреслює коло завдань із стимулювання процесу нагромадження: істотна зміна політики стимулювання заощаджень повинна забезпечити зростаючу динаміку заощаджень середньо та низько забезпечених верств населення і нефінансового сектора для стимулювання вкладень у виробництво замикаючих галузей і макротехнологій з кумуляційним ефектом; створення інституційної інфраструктури виведення з обороту застарілого устаткування і реконструкції придатного для експлуатації; реалізація ефективної політики заощаджень через диференційований підхід до управління як грошовою масою, так і відсотковою ставкою, який здатний змінити “тимчасові споживчі переваги”; підвищення ефективності контролю за ціноутворенням і структурою витрат у природних монополіях та інших монополізованих секторах економіки і, враховуючи дію ефекту віддачі, збалансування розвитку ринків продукції і ресурсів через зменшення податків на виробничу діяльність і заробітну плату, звільнення від оподаткування підприємств, які направляють інвестиції на проведення НДДКР і освоєння нових технологій.
Публікації автора:
Шинкарук Л.В. Нагромадження основного капіталу: теорія, аналіз та тенденції розвитку в Україні: Монографія. – К.: Університет “Україна”, 2006. – 393 с. (рецензії – Світ фінансів. – 2007. – Вип. 1. – С. 217; Часопис Київського університету права НАН України. – 2007.– №1. – С. 183-184).
Шинкарук Л.В. Погляди Й.А.Шумпетера і сучасні підходи до питання соціально-економічної сутності інвестицій // Йозеф Шумпетер та проблеми реформування економіки України. – К.: Таксон, 2000. – С. 147-156.
Шинкарук Л.В. Нагромадження капіталу в трансформаційній економіці України // Становлення ринкового механізму в Україні: теорія та практика / За ред. І.Ф.Комарницького. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 31-66.
Шинкарук Л.В. Національні заощадження // Конкурентоспроможність національної економіки / За ред. Б.Є. Кваснюка. – К.: Фенікс, 2005. – С. 314-333.
Шинкарук Л.В. Заощадження – центральна проблема інвестиційної політики в трансформаційній економіці України // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Серія: Економіка. – Чернівці: Рута, 2001.– Вип. 113.– С. 59-62.
Шинкарук Л.В. Інвестиції в основний капітал: стан, джерела та перспективи розвитку в Україні // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Серія: Економіка.– Чернівці: Рута, 2002.– Вип. 139.– С. 76-81.
Шинкарук Л.В. Теоретична концепція заощаджень: класичний та кейнсіанський підходи // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Серія: Економіка.– Чернівці: Рута, 2002.– Вип. 141-142.– С. 51-55.
Шинкарук Л.В. Еволюція поглядів класиків світової економічної думки щодо концепції людського капіталу та особливості її застосування в умовах трансформації економіки України // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Серія: Економіка. – Чернівці: Рута, 2002.– Вип. 162. – С. 18-22.
Шинкарук Л.В. Співвідношення та взаємозалежність доходу, споживання і заощаджень // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету. Серія: Економічні науки.– Чернівці, 2002.– Вип. IV.– С. 49-54.
Шинкарук Л.В. Заощадження: теоретичні та емпіричні підходи // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету.– Дніпропетровськ: ДНУ, 2003.– Вип. 168.– С. 72-76.
Шинкарук Л.В. Теорії економічних циклів та проблема відновлення основного капіталу // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003.– Вип. 178. – С. 127-138.
Шинкарук Л.В. Еволюція складу і структури основного капіталу як показник його динаміки // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. – Черкаси, 2003.– Вип. 8. – С. 5-9.
Шинкарук Л.В. Аналіз окремих складових людського капіталу в Україні // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету. Серія: Економічні науки. – Чернівці: АКТ Лтд, 2003.– Вип. ІІ.– С. 84-95.
Шинкарук Л.В. Основні принципи оцінки матеріальних і нематеріальних елементів основного капіталу // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка: Зб. наук. праць. Серія: Економіка. – Тернопіль: ТДПУ, 2003. – Вип. 14. – С. 128-132.
Шинкарук Л.В. Місце і взаємозв’язок показників капітальних вкладень з показниками нагромадження в СНР // Вісник Технологічного університету Поділля. Серія: економічні науки. – 2003. – №6. – Част. 2. – С. 74-78.
Шинкарук Л.В. Необхідність переходу до інноваційного типу відтворення основного капіталу в Україні // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету. Серія: Економічні науки. – Чернівці, 2003. – Вип. ІІІ. – С. 20-27.
Шинкарук Л.В. Необхідність державного впливу на циклічний розвиток економічних систем // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Серія: Економіка.– Чернівці: Рута, 2004.– Вип. 195-196.– С. 9-12.
Шинкарук Л.В. Теоретичні та емпіричні аспекти дослідження стану нестійкої рівноваги трансформаційної економічної системи // Економічна теорія. – 2004. – №2. – С. 57-71.
Шинкарук Л.В. Людський капітал: нагромадження і структура // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. – Черкаси, 2004. – Вип. 10. – С. 200-204.
Шинкарук Л.В. Фактори динаміки основного капіталу // Менеджер. Вісник Донецького державного університету управління.– 2004.– №2.– С. 81-87.
Шинкарук Л.В. Інтелектуалізація основного капіталу // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені В.Гнатюка: Зб. наук. праць. Серія: Економіка. – Тернопіль: ТДПУ, 2004. – Вип. 16. – С. 9-12.
Шинкарук Л.В. Структуризація доходів від власності як джерела національних заощаджень // Економіка і прогнозування.– 2005.– Вип. 3.– С. 89-113.
Шинкарук Л.В. Банківська система як джерело фінансових заощаджень // Науковий вісник Одеського державного економічного університету: Зб. наук. праць. – Одеса: ОДЕУ, 2006. – №2. – С. 26-34.
Шинкарук Л.В. Особливості розвитку процесу нагромадження основного капіталу в Україні // Економічна теорія. – 2006. – №1. – С. 80-93.
Шинкарук Л.В. Нагромадження капіталу як економічна категорія // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль: Економічна думка, 2003. – Вип. 4. – С. 27-33.
Шинкарук Л.В. Тенденції розвитку чистих заощаджень та їх взаємозалежність із споживанням основного капіталу // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – Вип. 2. – С. 131-140.
Шинкарук Л.В. Норма, структура та динаміка валових заощаджень як фактор конкурентоспроможності економіки України // Науковий вісник Чернівецького університету. Серія: Економіка. – Чернівці: Рута, 2005. – Вип. 254. – С. 78-83.
Шинкарук Л.В. Еволюція поглядів на проблему нагромадження капіталу // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету. Серія: Економічні науки. – Чернівці, 2002.– Вип. ІІ.– Част. 2. – С. 267-270.
Шинкарук Л.В. Структура відтворення людського капіталу і економічний розвиток // Науковий вісник Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права. Економічні науки. – Ужгород, 2003. – Вип. №4. – С. 36-41.
Концепція соціально-економічного розвитку Чернівецької області на період до 2011 року / М.І. Маниліч, Р.С. Осадчук, В.П. Руденко,Л.В. Шинкарук. – Чернівці: Прут, 2004. – 144 с. (Особистий внесок - концепція заощаджень).
Шинкарук Л.В. Людський капітал: нагромадження і структура // Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання: Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. – Луцьк: Редакційно-видавничий відділ “Вежа” Волинського державного університету імені Лесі Українки, 2004. – С. 232-234.
Шинкарук Л.В. Проблеми впровадження та інвестування новітніх технологій Чернівецької області // Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації: Матеріали ХІ Міжнародної наук.-практ. конф. у двох томах.– Чернівці, 2000.– Т.ІІ.– С. 64-68.
Шинкарук Л.В. Деякі проблеми валового нагромадження основного капіталу в Україні // Інноваційні фактори ресурсно-екологічної безпеки Карпатського регіону: Тези доповідей Міжнародної наук.-практ. конф.– Чернівці, 2001.– С.29-32.
Шинкарук Л.В. Інвестування, нагромадження та капіталовкладення: взаємозв’язок і взаємовплив // Теорія і практика перебудови економіки: Матеріали ІІІ Міжнародної наук.-практ. конф.– Черкаси: ЧДТУ, 2002.– С.10-12.
Шинкарук Л.В. Реалізація функцій нагромадження в умовах трансформації економічної системи // Управление региональным развитием: Материалы Всеукраинской межвуз. научн.-практ. конф.– Симферополь: Крымская академия природоохранного и курортного строит., 2003.– С. 203-207.
Шинкарук Л.В. Споживча вартість основного капіталу: якісна визначеність і кількісне вираження // Творча спадщина Йозефа А. Шумпетера та трансформація сучасної економіки України: Матеріали міжнародної наук.-практ. конф.– Чернівці: Рута, 2003. – С. 97-104.
Шинкарук Л.В. Теорія циклу і стабілізаційні процеси в економічних системах // Проблеми економічної кібернетики: Тези доповідей VІІІ Всеукраїнської наук.-метод. конф.– Донецьк: Юго-Восток, 2003.– С. 258-259.
Шинкарук Л.В. Проблема амортизації основного капіталу // Стратегія регіонального розвитку: методологія формування, муніципальна специфіка, механізм реалізації: Матеріали ХV Міжнародної наук.-практ. конф. – Чернівці, Рута, 2004. – С. 364-367.
Шинкарук Л.В. Проблеми нагромадження капіталу у теорії циклу М.Д.Кондратьєва // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції: Зб. наук. праць. – Луцьк: Надстир’я, 2004. – Вип. Х. – №1-2. – С. 358-365.
Шинкарук Л.В. Структура заощаджень по секторах економіки // Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. – Полтава: Скайтек, 2005. – Т.2. – С. 206-209.