У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції сутності та особливостей нагляду органів прокуратури як гарантії забезпечення прав і свобод громадян в сфері адміністративної юрисдикції та формулюванні науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення зазначеного напрямку роботи органів прокуратури. Права людини визначено як обумовлені ступенем розвиненості суспільства та історичними особливостями його розвитку об’єктивно необхідні для забезпечення життєдіяльності людини, задоволення її потреб та налагодження взаємин з іншими членами суспільства та його відповідними інститутами загальні та рівні можливості, які відповідають загальновизнаним міжнародним стандартам, визнаються та гарантуються державою. Свободи людини визначено як відповідні правові можливості, пов’язані з індивідуалізацією певної поведінки в рамках, окреслених правовими нормами, а також з невтручанням чи обмеженням дій держави щодо певних сфер життєдіяльності людини. До адміністративно-юрисдикційних проваджень віднесено: 1) провадження у справах про адміністративні правопорушення; 2) провадження щодо застосування адміністративно-примусових заходів; 3) дисциплінарне провадження та пов’язане з ним провадження з притягнення до матеріальної відповідальності; 4) провадження за скаргами громадян, різновидом яких є адміністративно-позовне провадження; 5) провадження з реалізації наглядових повноважень органами прокуратури; 6) провадження щодо реалізації прокурором представницької функції при розгляді адміністративно-правових спорів. Удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності пов’язується дисертантом з чітким визначенням кола суб’єктів, які здійснюють адміністративно-юрисдикційні функції, компетенції кожного з цих органів щодо вирішення відповідних адміністративних справ, розвитком процесуальної форми адміністративно-юрисдикційної діяльності. При цьому пріоритетним завданням визнається всебічне забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян, які беруть участь в адміністративно-юрисдикційних провадженнях. Нагляд органів прокуратури являє собою універсальну юридичну гарантію забезпечення прав і свобод громадян в усіх сферах суспільного життя, а діяльність цієї важливої державної інституції було і залишається одним із найбільш вагомим чинників підтримання режиму законності та правопорядку, підвищення правової захищеності громадян у їх відносинах з іншими державними органами, посадовими та службовими особами. Правовідносини, що виникають в ході здійснення наглядової діяльності прокурора в сфері адміністративної юрисдикції, визначаються як обумовлені відповідними цілями та завданнями та врегульовані правовими нормами адміністративно-процесуальні відносини, які складаються між прокурором та іншими суб’єктами такого роду діяльності з приводу необхідності приведення конкретної життєвої ситуації у відповідність з вимогами закону. Функція нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина визначається як вихідна функція прокуратури, оскільки значною мірою вона має узагальнюючий характер відносно інших функцій прокуратури, що обумовлено низкою факторів. Арсенал процесуальних можливостей прокурора в провадженні у справах про адміністративні правопорушення потребує певного уточнення. Зокрема це стосується права прокурора давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи. Висновком прокурора слід вважати викладене в письмовій чи усній формі обґрунтоване та вмотивоване судження прокурора про відповідність закону тієї чи іншої дії учасників провадження у справі про адміністративне правопорушення або дії та рішення органу чи посадової особи, яка розглядає справу по суті. Активізації, розширенню процесуальних можливостей прокурора в провадженні, оперативності реакції на порушення закону може слугувати і відповідне розширення його процесуальних прав у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Зокрема, це можливо шляхом законодавчого закріплення можливості впливати на хід та результати розгляду справи шляхом надання відповідних зауважень у ході розгляду справи, висловлювання заперечень з питань кваліфікації правопорушень, оцінки доказів, процедури розгляду справи, прийняття процесуальних актів, їх змісту, накладання адміністративних стягнень та заходів впливу, передбачених ст. 241 КпАП, відшкодування заподіяної шкоди та інших питань, що мають значення для вирішення завдань провадження у справі про адміністративне правопорушення. Чітке визначення переліку актів прокурора та відпрацювання процесуального порядку їх застосування є однією з найважливіших передумов забезпечення дієвості та ефективності наглядової діяльності прокуратури в сучасних умовах. Саме тому в новій редакції Закону України «Про прокуратуру» доцільно передбачити можливість застосування офіційного застереження про неприпустимість порушення закону. При цьому повинно бути вирішено питання про негативні наслідки, пов’язані з ігноруванням такого роду застереження з боку посадових осіб, яким воно адресоване. Законом України «Про прокуратуру» встановлена можливість внесення прокурором подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють. Цілком реально, що такого роду причини та умови можуть бути проаналізовані прокурором ще в ході розгляду справи. З огляду на це, дисертант пропонує передбачити можливість висловлення суджень прокурора з цього приводу як в усній, так і письмовій формі. В останньому випадку такі судження прокурора повинні долучатися до матеріалів справи. Це надасть прокурору змогу більш активно впливати на хід розгляду справи, буде сприяти підвищенню оперативності реагування на ті чи інші відхилення від вимог закону, в тому числі і на ті з них, які хоча і мають незначний характер, але все ж таки повинні бути усунені якнайшвидше. Доцільно доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення окремою статтею «Постанова прокурора про порушення провадження в справі про адміністративне правопорушення», в якій слід передбачити положення щодо змісту постанови, строків та порядку її розгляду. Також необхідно передбачити положення, що одночасно з винесенням постанови прокурор повинен повідомити про це особу, по відношенню до якої постанову винесено. Важливим напрямком удосконалення координаційної діяльності слід визнати налагодження такого роду діяльності в сфері боротьби з адміністративними правопорушеннями. З огляду на це, доведено необхідність законодавчо закріпити напрями координаційної діяльності прокуратури в Законі України «Про прокуратуру». Доцільно було б розробити і впровадити у практику наглядової діяльності прокуратури методичні рекомендації щодо здійснення нагляду за законністю притягнення фізичних осіб до дисциплінарної відповідальності та реалізації наглядової діяльності, пов’язаної із забезпеченням конституційних прав і свобод громадян. З метою впровадження комп’ютерних технологій у діяльність органів прокуратури та вирішення відповідних завдань необхідне створення автоматизованої інформаційної системи «Адміністративна юрисдикція», складовими блоками якої можуть бути блоки «Адміністративні правопорушення», «Звернення громадян» та «Дисциплінарна практика». | 