Анотація до роботи:

Істоміна Г.В. Мистецтво народної кераміки Волині другої половини ХІХ – ХХ ст. (типологія, стилістика, художні особливості). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.06 – декоративне і прикладне мистецтво. – Львівська національна академія мистецтв, Львів, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню мистецтва народної кераміки Волині другої половини ХІХ – ХХ ст. як цілісного історико-культурного явища. На основі архівних та польових матеріалів висвітлено витоки, зроблено історичний огляд гончарства Волині другої половини ХІХ – ХХ ст., визначено особливості технології формоутворення та декорування народної кераміки. До наукового обігу введено нові відомості про народних майстрів та гончарні осередки Волині. Вперше розроблено типологію виробів за формою та призначенням, виявлено художньо-стилістичні особливості, розглянуто найпоширеніші мотиви орнаментики народної кераміки Волині другої половини ХІХ – ХХ ст.

У результаті комплексного аналізу народної кераміки Волині другої половини ХІХ – ХХ ст. зроблено наступні висновки:

1. Вперше висвітлено становлення та розвиток народної кераміки Волині як цілісного художнього явища в системі українського народного мистецтва. Аналіз пам’яток гончарства, які зберігаються в музеях Києва, Львова, Луцька, Рівного, Опішного, Кременця, Острога, Дубна, Млинова, Радивилова, Нетішина, Вілії та приватних колекціях гончарів, дає можливість стверджувати, що гончарство Волині має яскраво виражені художні традиції. На основі польових досліджень автора (1999 – 2007 рр.), проведено мистецтвознавчу атрибуцію ряду творів народної кераміки Волині (встановлено період, авторство, матеріал, особливості виготовлення, декорування та випалу, художню специфіку).

2. Аналіз джерел дозволяє з’ясувати витоки мистецтва народної кераміки Волині та простежити еволюцію локальних рис кераміки, які формувалися під впливом різних культурних нашарувань впродовж багатьох тисячоліть й остаточно сформувалися до другої половини ХІХ ст. Визначено, що форми та декор народної кераміки Волині зберегли архаїчні риси.

3. Архівні матеріали дають можливість зробити історичний огляд гончарства Волині другої половини ХІХ – ХХ ст. та з’ясувати суспільно-історичні умови його розвитку. Після реформи 1861 р. гончарним виробництвом займалися як сільські майстри, так і майстри гончарних заводів.

Під час І світової та громадянської війни (1914 – 1920 рр.) сільське гончарство відігравало домінуючу роль через нестачу фабричної продукції. У міжвоєнний період (1921 – 1939 рр.) на розвиток гончарства Волині впливала міждержавна політика як Польщі, так і Радянського Союзу.

В роботі вперше наводяться архівні документи, в яких розкриваються суспільно-історичні умови розвитку гончарства на території радянської Волині: створення артілей, боротьба з посередниками-скупниками, звинувачення одноосібних гончарів у “куркульництві”, примушування майстрів працювати в колгоспах.

Знайдені автором в архівах матеріали доводять, що у тій частині Волині, яка перебувала під владою Польщі, впроваджувалися непомірні податки, дешево скуповувалися посередниками гончарні вироби у сільських гончарів, вводилися числені обмеження щодо домашнього гончарного промислу: гончар не мав права наймати помічників, користуватися допомогою членів своєї родини, отримувати нерегламентовані прибутки.

У той же час аналіз художнього процесу виясняє, що незважаючи на довготривале роз’єднання Волині, впливи сусідніх регіонів і держав, народна кераміка цього етнографічного району України в цілому характеризується глибокою спільністю технологічних, термінологічних і, насамперед, художніх ознак.

Аналіз архівних джерел, літератури й польових матеріалів автора дозволяє стверджувати, що у роки ІІ світової війни та у повоєнний період (1940-1960-ті рр.) відбувається пожвавлення (в зв’язку з нестачею фабричної продукції), а в 1970-1990-ті рр. – поступовий занепад гончарного виробництва.

4. Зафіксовано тридцять шість гончарних осередків на Волині, які діяли у кінці ХІХ – на початку ХХ ст.: Володимир-Волинський, Луцьк, Кульчин, Берестечко, Довге Поле, Грядки, Залібівка, Ступно, Мощаниця, Дермань, Острог, Вілія, Велика Клецька, Мала Клецька, Антонівці, Велика Іловиця, Залісці, Сураж, Кременець, Духів, Почаїв, Вишнівець, Великий Кунинець, Карпилівка, Загребля, Заріччя, Колом’є, Славута, Голики, Полонне, Миропіль, Старий Любар, Юрівка, Троянів, Романів (Дзержинськ), Баранівка.

Встановлено, що в кінці ХХ ст. функціонувало лише близько десяти осередків. Дослідженням виявлено, що окремі спадкоємні гончарі продовжують працювати у Вілії, Духові, Залісцях, Кульчині, Острозі, Голиках, Юрівці.

5. Автором залучено до наукового обігу 130 імен гончарів. Більшість імен народних майстрів стали відомими завдяки спогадам майстрів-старожилів, а також архівним джерелам.

6. Встановлено, що технологія народної кераміки Волині є невіддільною від художніх особливостей, які формуються вже на ранніх етапах виготовлення. На основі опитування гончарів-старожилів були досліджені традиційні способи добування та обробки глини, формоутворення, техніки художнього оздоблення, особливості сушіння та випалу гончарних виробів.

На основі аналізу пам’яток музейних колекцій та польових матеріалів автора 2005-2006 рр. вивчено техніки й способи декорування народної кераміки Волині, які умовно розділено на рельєфні, живописні, графічно-живописні, графічні. Серед рельєфних технік найпоширенішими були гравіювання або ритування (рифлення, орнаментальне продряпування) та витискування. Техніки декорування наліпами, доліплювання деталей, ліплення використовувалися значно рідше. Живописні техніки включали набризки кольоровими поливами, розписи ангобами, мармурування, підполивний розпис (малювання). Серед графічно-живописних технік волинські майстри надавали перевагу “описці”, ріжкуванню (контурному розпису), фляндрівці. Суто графічною технікою можна вважати лощення (суцільне й орнаментальне).

Польові матеріали автора доводять, що технологія виготовлення гончарного посуду включала індивідуальні особливості майстра, місцеву специфіку гончарного осередку, в цілому впливи традицій Волині, а також сусідніх регіонів.

7. У результаті типологічного аналізу творів народної кераміки Волині виявлено три роди (функціональні групи): посуд, інтер’єрні предмети та кахлі, дрібна пластика. Типи посуду визначено за формою (понад двадцять) та за призначенням (понад тридцять). У групі посуду виділено три функціональні підгрупи за призначенням (кухонний, столовий, святковий), та дві за формою (відкритий, закритий), визначено п’ять типологічних груп посуду (глекоподібний, макітроподібний, мископодібний, горщикоподібний, персневидний), п’ятнадцять типологічних підгруп (гладуни, дзбанки, кухлі, баньки, друшляки, миски, тарілки, баклаги, куманці, макітри, ринки, чайники, тотожні взаємозалежні форми горщиків (двійнята, трійнята, чвірнята), горнята, горщики).

У групі інтер’єрних предметів та кахлів виділено чотири функціональні підгрупи (горщики-підвазонники, вази, світильники та кахлі), одинадцять типологічних груп та сімнадцять типів.

До дрібної пластики включено три функціональні підгрупи (іграшки, скарбнички, люльки), сім типологічних підгруп та одинадцять типів.

8. У результаті аналізу пам’яток, архівних джерел та літератури визначено регіональні художні особливості народної кераміки Волині другої половини ХІХ – ХХ ст. Виявлено, що оздоблення виробів залежало від їх функціонального призначення, оскільки, складніші композиції були властиві для оздоблення виробів, естетична функція яких переважала над ужитковою, а лаконічніші – виробам побутового призначення. Спільними рисами для всієї вивченої групи є переважання лінійного орнаменту та архаїчність форм. Встановлено, що для народної кераміки Волині другої половини ХІХ - ХХ ст. характерним є стриманий лаконічний декор: чим південніше розташовувалися гончарні осередки краю, тим більше збагачувалися орнаментальні композиції кольоровими та графічними елементами.

Художній аналіз творів дав можливість уперше визначити регіональні особливості форм: високе розташування пука (найширшої частини тулова), конусовидність нижньої частини, видовженість, стрункість, тулова. У результаті аналізу орнаментики гончарних виробів Волині доведено, що домінуючими мотивами були геометричні, меншою мірою – рослинні, й лише у окремих випадках – зооморфні.

Порівняльний аналіз дозволив простежити взаємовпливи традицій гончарства Волині, Поділля, Західного Полісся. Народна кераміка гончарних осередків, розташованих на порубіжжі етнографічних зон накопичувала у собі художні особливості двох чи й більше регіонів.

9. З’ясовано, що традиції відігравали важливу роль у формуванні художніх особливостей народної кераміки Волині. Першоосновою створення гончарних виробів були традиційні технологічні прийоми, способи декорування, особливості формоутворення, орнаментальні схеми, мотиви, які засвоювалися спадкоємними майстрами. Гончарі творчо засвоювали традиції, вносячи індивідуальні особливості та формуючи власний почерк. Передача досвіду гончарства з покоління у покоління спостерігається лише в окремих гончарних осередках Волині.

10. Дисертація відкриває перспективи для подальших наукових досліджень: перед нинішнім суспільством не згасає проблема успадкування досвіду гончарства, яку варто вирішувати нашим сучасникам. Наприкінці ХХ ст. на Волині в давніх осередках гончарства спадкоємні майстри виготовляли глиняний посуд. У сучасних умовах вони залишаються поодинокими охоронцями багатовікових традицій мистецтва народної кераміки краю, які треба ретельно вивчати, дбайливо зберігати і докладати всіх зусиль для їх подальшого розвитку.

Публікації автора:

1. Новосідлюк Г. Мистецтво народної кераміки Волині другої половини ХІХ – ХХ ст.: технологія та особливості декорування // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Науковий журнал. 1’2006. – К.: Міленіум, 2006. – С. 70-74.

2. Істоміна Г. Народна кераміка Волині другої половини ХІХ – ХХ ст.: художні особливості миски, макітри, горщика // Мистецтвознавчі записки: Зб. наук. праць. – Вип. 9. – К.: Міленіум, 2006. – С. 128-134.

3. Істоміна Г. Народна кераміка Волині другої половини ХІХ – ХХ ст.: художні особливості закритих форм гончарних виробів // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Науковий журнал. 3’2006. – К.: Міленіум, 2006. – С. 67-72.

4. Істоміна Г. Історичний огляд гончарства Волині другої половини ХІХ – ХХ ст. // Культура і сучасність: Альманах. – К.: Міленіум, 2006. – №2. – С. 132-138.

5. Істоміна Г. Особливості технології виготовлення народної кераміки Волині другої половини ХІХ – ХХ ст. // Мистецтвознавчі записки: Зб. наук. праць. – Вип.10. – К.: Міленіум, 2006. – С. 122-130.

6. Новосідлюк Г. Традиційна гончарна орнаментика кераміки Волині (семантика, колористичні особливості) // Традиція і культура. Матер. між народ. наук. конф., 16-17 грудня 2005 р. – К.: Новий Акрополь, 2005. – Частина 3. – С. 22-23.

7. Новосідлюк Г. Народне мистецтво кераміки південних районів Волині на зламі ХІХ – ХХ ст. // Минуле і сучасне Волині й Полісся: народне мистецтво і духовність. Зб. наук. праць. Матер. ІІ Вол. обл. наук.-етнограф. конф. 12-13 травня 2005 р. – Луцьк: ВКМ, 2005. – Вип. 15. – С. 60-61.

8. Новосідлюк Г. Традиційна кераміка західного Українського Полісся кінця ХІХ – початку ХХ ст. // Поліссєзнавство: наукові фолькл. – етнолог. та мистецтвозн. студії. – Рівне: Волинські обереги, 2005. – С. 147-155.

9. Новосідлюк Г. Колекція гончарних виробів Волині у фондах Волинського краєзнавчого музею (1920 – 1931 рр.) // Наук. зап. РКМ. До 150 – річчя від дня народження Д.І. Яворницького. Випуск 3. – (Матеріали наукової конференції 24-25.11.2005 р.). – Рівне: Волинські обереги, 2005. – С. 91-93.

10. Істоміна Г. Слідами гончарної слави (за польовими матеріалами із с. Велика Клецька Корецького району Рівненської області) // Поліссєзнавство: наук. фольклорн. – етнолог. студії. – Рівне: Волинські обереги, 2006. – С. 193-199.