1. Аналіз історії вивчення творчості Василя Турчиняка показав, що ця проблема у науковій літературі недостатньо опрацьована. З XІХ ст. до кінця ХХ ст. увага дослідників була зосереджена в основному на розвитку деревообробних промислів Східної Гуцульщини, частково було розглянуто монументально-декоративне різьблення іконостасів і предметів церковного інтер’єру Гуцульщини. Творчість делятинського різьбяра Василя Турчиняка та інших майстрів цього регіону залишалась поза увагою дослідників, що стримувало наукове висвітлення мистецьких процесів, які відбувались в Західній Гуцульщині. 2. У кінці ХІХ ст. на території Західної Гуцульщини сформувався делятинський осередок народного будівництва і різьблення, який характеризувався своєрідною системою декорування предметів побуту, власною мистецькою традицією. Найвизначнішим різьбярем цього осередку в першій третині ХХ ст. був Василь Турчиняк. Він першим розпочав виготовлення іконостасів, вирізьблюючи ікони і предмети церковного інтер’єру, на основі традиційного для гуцулів плоского різьблення. 3. У процесі обстеження екстер’єрів та інтер’єрів церков Західної Гуцульщини було виявлено твори Василя Турчиняка і встановлено їх автентичність, що дало можливість точніше датувати низку інших творів різьбяра. Так, церква Св. Миколая у селі Верхній Майдан побудована в 1906 р., дату будівництва церкви Св. Миколая у селі Стримба точно встановити не вдалось, але вона могла бути зведена лише в проміжку між 1906-1910 рр. Іконостаси та деякі предмети обладнання церкви у селі Верхній Майдан майстер міг виготовити протягом 1906-1934 рр., у селі Стримба – в проміжку між 1910-1934 рр. Церква Св. Iвана Богослова у присілку Луг споруджена у 1911 р., але на сьогоднi зруйнована. Іконостас цієї церкви виготовлявся протягом 1912-1930-х рр. (тепер знаходиться у селі Битків), а бічні вівтарі та інші деталі церковного інтер’єру – у 1936 р. (сьогодні зберігаються у церкві селища Делятин). Церква Св. Юрія у селі Дулiби та деякі предмети її інтер’єру створювалися у 1921-1924 рр. Церква Собору Богородиці у селі Грушів зведена у 1922-1923 рр. Церква Рiздва Богородиці у селищі Ворохта збудована у 1936-1939 рр., а іконостас та предмети обладнання церковного інтер’єру виконані у 1936-1939 рр. 4. Аналіз декору, конструктивних особливостей побудови та типології дерев’яних церков, споруджених Василем Турчиняком, показав, що всі церкви за плануванням належать до хрестових, утворених перетином двох прямокутників з нерозширеним центральним зрубом або з розширеним центральним зрубом та прямокутними або гранчастими в основі притворами і вівтарями. Вони не суперечать засадам церковного дерев’яного будівництва. За композицiєю мас та характером архiтектурних форм усi церкви різьбяра-будiвничого подiляються на двi групи. Першим притаманне чiтке дотримання канонiв побудови дерев'яних церков на Гуцульщині. У композицiйнiй побудовi об'ємiв другої групи майстер шукає новi способи зiставлення конструктивних частин, бань, трактування верхiв, декорування архiтектурних елементiв, зберiгаючи при цьому систему закономiрностей, яка ґрунтується на основi величини сторони центрального зрубу. Декор конструктивних елементів екстер’єру відображає широке використання насамперед різьблення, а також профілювання, яке рідко застосовувалося в оформленні на початку ХХ ст. 5. Класифікація іконостасів та різьбленого обладнання церков Василя Турчиняка показала, що іконостаси належать до чотириярусних з традиційним для українського мистецтва розташуванням ярусів. Композицiя iконостасної стiни роздiлена в усiх конструкцiях на двi частини, з яких верхня вiдокремлена i пiднята над намiсним рядом iкон. Декоративне різьблення будується на своєрідно інтерпретованих композиційних засобах плоскорізьблення. Стилістична основа різьблених іконних зображень, незважаючи на художні запозичення, не має аналогій з ікономалярством і вказує на те, що майстер працював на межі професійного і народного мистецтва (засоби і манера різьблення народні, а стилістика сягає рівня професійних майстрів-художників). 6. Орнаментальні композиції мають геометричний характер з незначним вкрапленням рослинних елементів. Вони складаються з невеликої кількості елементів і мотивів, які належать до найбільш давньої групи мотивів гуцульського різьблення по дереву. До складних мотивів належать розетки і хрестографеми, що найчастіше трапляються у творах різьбяра. На відміну від плоскорізьблення предметів декоративно-ужиткового різьбярства, декор Василя Турчиняка характеризується посиленою графічною основою, глибокими прорізами, насиченою світлотіньовою градацією. 7. Принципи художнього різьблення Василя Турчиняка формувались у руслі новацій західноєвропейського мистецтва. Аналіз стилістичних особливостей творів провідного делятинського різьбяра дав змогу констатувати факт появи в декоративному різьбленні майстрів західної частини Гуцульщини еклектичних (неоготичних, необарокових) поєднань у декоруванні церковних споруд та у виготовленні предметів церковного інтер’єру. 8. Новаторські принципи в декоруванні плоскорізьбленням по дереву іконостасів та предметів церковного інтер’єру Василя Турчиняка творчо не розвивались його учнями і послідовниками, і не стали традиційними. 9. Творчість Василя Турчиняка, розвиваючись у руслі західно-українського мистецтва ХХ ст., чи не найдовше, зберегла давні традиції гуцульського народного плоскорізьблення по дереву. Представлене у творчості Василя Турчиняка плоскорізьблення предметів церковного обладнання не має аналогів серед виявлених зразків того часу. Досягнення майстра у галузі монументально-декоративного різьблення по дереву, як і мистецькі напрацювання Юрія Шкрібляка у сфері декоративно-ужиткового різьблення, пов’язуються з формуванням гуцульського народного різьбярства та удосконаленням його художнього і технічного рівнів. Основні результати дисертації висвітлено у публікаціях: 1. Церкви Василя Турченяка (Турчиняка) на бойківському підгір’ї // Народознавчі Зошити.–1998.–№5.–С.529–531. 2. Мистецький аналіз монументально–декоративного різьблення гуцульського майстра Василя Турчиняка в церковному інтер’єрі // Сакральне мистецтво Бойківщини. Четверті наукові читання пам’яті Михайла Драгана.–Львів, 1999.–С.172-177. 3. Майстер-будівничий делятинського осередку культового будівництва // Європейське мистецтво ХV–ХХ століть. (Перше читання).–Дрогобич, 1999.–С.82-85. 4. Гуцульський майстер сакральної різьби // Образотворче мистецтво.–К., 2000.–№3-4.–С.88. 5. Делятинський осередок художньої деревообробки Гуцульщини // Вісник Львівської академії мистецтв.–Львів, 2000.–№11.–С.170-181. 6. Постать народного майстра Василя Турчиняка в сакральному мистецтві Гуцульщини поч. ХХ ст. // Визвольний шлях.–К., 2000.–№5.–С.104-107. 7. Майстер-будівничий з Делятинщини Василь Турчиняк // Українська академія мистецтв.-К.,2000.-№7.-С.181-188. 8. Художньо-образна характеристика різьблених ікон гуцульського майстра Василя Турчиняка // Вісник Львівської академії мистецтв.–Львів, 2001.–№12.–С.81-91. 9. Різьблені іконостаси Василя Турчиняка // Альманах Галичина.–Івано-Франківськ, 2002.-№8.–С.143-148. | 