Анотація до роботи:

Гладка В.А. Мовний синкретизм питальних та відносних займенників у французькій мові: діахронія та синхронія. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.05. – романські мови. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

Дисертація присвячена різнобічному системному аналізові явища синкретизму питальних та відносних займенників французької мови, який передбачає вивчення їх лексико-граматичних особливостей та виявляє специфіку їх комунікативно-прагматичного функціонування. Дослідження ґрунтується на положенні, що основною причиною зародження поліфункціональності питальних та відносних займенників “qui”, “que”, “quoi”, “quel” є їх синкретична природа, яка має індоєвропейське коріння.

Зародження та становлення мовного синкретизму питальних та відносних займенників зумовлено чинниками діахронічного (виникнення питальних та відносних займенників у праіндоєвропейській мові та особливості їх розвитку у французькій мові) та синхронічного (комунікативно-прагматичне функціонування у сучасному дискурсі) плану.

У роботі встановлено, що поряд з денотативною кореферентністю конотативне та експресивно-оцінне значення є одними з основних компонентів семантики питальних та відносних займенників, завдяки чому вони виражають різні прагматичні інтенції суб’єктів мовленнєвого акта.

Відповідно до поставленої мети дослідження основне завдання дисертаційної роботи полягало в тому, щоб здійснити різнобічний системний аналіз явища синкретизму питальних та відносних займенників французької мови, який би враховував їх лексико-граматичні особливості та виявляв особливості їх комунікативно-прагматичного функціонування.

Виконання поставленої мети передбачало розв’язання деяких загальнолінгвістичних проблем, однією з яких є частиномовний статус займенників, які вирізняються серед інших частин мови своїм лексико-граматичним та функціонально-семантичним значенням. Серед усіх лексико-граматичних розрядів займенників французької мови чітко виділяються питальні та відносні займенники “qui”, “que”, “quoi”, які через властиву їм семантико-функціональну природу граматисти часто зараховують до складу вказівних, неозначених або особових займенників. Формальна тотожність питальних та відносних займенників і деякі спільні функціонально-семантичні ролі дозволяють тлумачити їх як синкретичні утворення омонімічного типу. До складу питальних та відносних займенників належить також лексема “quel”, яка уподібнюється до них своїм функціонально-семантичним значенням.

Лінгвістичні причини зародження та становлення лексико-граматичного та комунікативно-функціонального синкретизму питальних і відносних займенників зумовлені насамперед чинниками діахронічного плану, а саме: 1) особливостями їх зародження та відокремлення від загального джерела вказівних слів у праіндоєвропейській мові; 2) граматичним розвитком у мові галло-романського періоду; 3) впливом різних конвергентних процесів на фонетичному, граматичному і семантичному рівнях мови впродовж усього розвитку французької мови.

Важливу роль у становленні синкретизму питальних та відносних займенників сучасної французької мови відіграли також процеси перманентного розвитку в синхронії, дослідження яких допомогло висвітлити проблему комунікативно-прагматичного потенціалу цих займенникових одиниць. Дискурсний аналіз функціонування питальних та відносних займенників “qui”, “que”, “quoi”, “quel” показав, що їм, як і всім синкретичним утворенням, властиве нашарування семантичних значень, внаслідок чого вони набувають категорійних смислів неозначених та вказівних займенників, а також інших частин мови (прислівників, сполучникових часток та вигуків). Завдяки конотативному та експресивно-оцінному значенню, які є основними компонентами семантико-прагматичного синкретизму питальних та відносних займенників, мовець може схарактеризувати предмет мовлення, оцінити його, а також відтворити свою реакцію на загальну сутність речей.

Питальні та відносні займенники “qui”, “que”, “quoi”, “quel” виражають також різні прагматичні ефекти, які реалізуються в організації граматичного оформлення структурних елементів висловлення згідно з їх комунікативною значимістю з точки зору мовця.

Результати проведеного дослідження можуть бути використані в перспективі для системного аналізу лексико-граматичного і комунікативно-прагматичного синкретизму інших лексико-граматичних розрядів займенників, зокрема з неозначеним та вказівним значеннями.

Публікації автора:

1. Гладка В. Історичні передумови виникнення граматичного синкретизму лексеми “Quel” // Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія: Зб. наук. пр. – К.: Київський ун-т, 2001. – Ч.1. – С. 222-228.

2. Гладка В.А. Про витоки синкретизму лексичних одиниць (на матеріалі французької мови) // – Нова філологія. – Запоріжжя: ЗДУ, 2002. – №1. – С. 272-275.

3. Гладка В.А. Про витоки семантичного синкретизму французького займенника “Quoi” // Нова філологія. – Запоріжжя: ЗДУ, 2002. – №3. – С. 114-120.

4. Гладка В.А. Синкретична сутність відносно-питального займенника “Que” (на матеріалі французької, італійської та іспанської мов) // Вісник Львівського університету. Серія Іноземні мови. – Львів: Львів. нац. ун-т ім. І.Франка, 2003. – Вип. 11. – С. 233-240.

5. Гладка В.А. Співвіднесеність питально-відносних займенників з назвами істот та неістот у французькій мові // Нова філологія. –Запоріжжя: ЗДУ, 2003. – №3. – С. 77-84.

6. Попович М.М., Гладка В.А. З історії досліджень походження займенників // Біблія і культура. – Чернівці: Рута, 2003. – Вип. 5. – С. 298-302.

7. Гладка В.А. Питання частиномовного статусу слова “Quel” // Мова і культура. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. – Вип. VII. Т. 6: Національні мови і культури в їх специфіці і взаємодії. – С. 193-199.

8. Гладка В.А. Проблеми дослідження займенників як самостійної частини мови у романській лінгвістиці // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. – К.: КНУ, 2005. – Вип. 6. – С. 72-77.

9. Гладка В.А. Вираження категорії відмінка питально-відносними займенниками у французькій мові // Матеріали міжвуз. наук. конференції молодих учених “Актуальні дослідження іноземних мов і літератур”. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – С. 67-69.

10. Гладка В.А. Особливості семантичного взаємозв’язку відносних займенників з іншими розрядами займенників французької мови // Матеріали міжнар. наук.-метод. конференції “Ювілейні IV Каразинські читання: Людина. Мова. Комунікація”. – Харків, 2004. – С. 58-60.

11. Гладка В.А. Особливості семантичного функціонування питальних займенників сучасної французької мови // Матеріали Х Міжнар. конференції “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур”. – Дніпропетровськ: Пороги, 2004. – С. 120-122.

12. Гладка В.А. Питання семантичної взаємоуподібненості питальних займенників із іншими лексико-граматичними розрядами займенників французької мови // Науковий вісник Чернівецького університету. – Чернівці: Рута, 2005. – Вип. 247: Романська філологія. – С. 50-53.

13. Гладка В. Особливості становлення граматичного синкретизму відносних займенників французької мови // Матеріали ІІІ Міжвуз. конференції молодих учених “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур”. – Донецьк: ДНУ, 2005. – С. 9-10.

14. Гладка В. Фразотворча функція питальних та відносних займенників французької мови // Матеріали IV Міжвуз. конференції молодих учених “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур”. Ч.1. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – С. 11-12.