Дослідження мовного етикету, зокрема звертань і привітань, якими послуговується угорське населення Закарпаття, виявило, що угорські мовці залежно від географічного і мовного середовища користуються різними мовами: рідною угорською, державною українською і російською. Вони є збалансованими чи незбалансованими білінгвами або трилінгвами. Збалансовані білінгви в процесі нашого дослідження зустрічалися рідко, але незалежно від цього, різні форми українського мовного етикету більшою чи меншою мірою використовуються носіями угорської мови в процесі комунікації. Вибір конкретної форми мовного етикету залежить від багатьох факторів, у першу чергу мовної ситуації, соціального статусу індивіда, віку, освіти, статі, місця проживання комунікантів. В одномовному угорському середовищі Виноградівського, Берегівського, Мукачівського та Ужгородського районів комунікантами вживаються традиційні та нові угорські форми мовного етикету в звертаннях та привітаннях. У багатомовному середовищі, особливо в офіційній сфері в Рахівському, Тячівському, Виноградівському, Берегівському, Мукачівському, Ужгородському районах, крім угорських форм звертань і привітань, паралельно вживаються власне українські форми звертання і привітання. Шляхом проведення анкетування зібрано понад 1000 звертань і привітань (разом з варіантами), серед яких є загальні, в основному темпоральні привітання jу reggelt, jу napot, jу estйt, jу йjszakбt kнvбnok, viszontlбtбsra, viszonthallбsra ('добрий ранок, добрий день, добрий вечір, надобраніч', до побачення), національно угорські Isten бldjon, Isten veled lelkem, хrizzen a jу Isten, a jу Isten legyen melletted (благослови тебе Боже, Бог з тобою, най береже тебе Боже, най Бог завжди буде з тобою) і власне українські форми звертання і привітання ваше здоров’я, Бог у поміч, дай Боже час добрий, з Богом у добру дорогу, най щастить, най тя Бог береже, що використовуються угорським населенням на Закарпатті. Етикетні форми в поліетнічному соціумі містять: 1) загальні, в основному темпоральні привітання – jу reggelt, jу napot, jу estйt, jу йjszakбt (kнvбnok), szia, sziasztok, szevasz, szevasztok, csуkolom, tiszteletem, ьdvцzletem (добрий ранок, добрий день, добрий вечір, надобраніч, привіт, пріветік, цілую, моє шанування, моє вітання), вибір яких залежить від доби дня. Вони вживаються на всіх рівнях людського життя і є найуживанішими. На Закарпатті між угорцями, особливо в селах, поширеним є стягнута форма привітань jу reggelt, napot, estйt, йjszakбt, без лексеми бажаю, уживання якої вважаємо неввічливим; szerbusz ('привіт') – діалектний варіант форми привітання szervusz, що вживається у відносинах на ”ти” на всіх рівнях суспільного життя і на Закарпатті між угорцями в сільських місцевостях є загальнопоширеною та загальновживаною. Szia, sziasztok ('привіт') – стягнута форма привітання szervusz, є фамільярною у відносинах на ”ти” і вживається людьми всіх вікових категорій на Закарпатті. 2) Власне угорські форми звертань і привітань – csуkolom ('цілую') – стягнута форма привітання csуkolom a kezedet/kezйt, є загальнопоширеною як у містах, так і селах. Вона є фамільярною і вживається здебільшого дітьми та особами молодшого покоління стосовно осіб старшого покоління. На Закарпатті між угорцями в містах вживається спорадично. У містах серед представників угорської еліти поширеною є форма привітання pб та puszi pб Zsuzsikбm, puszi Erzsikйm (па Жужіка, цілую Ержіка). Застаріла форма привітання Pбlinkбs jу reggelt, ('з палинкою доброго ранку') вживається між чоловіками, особливо у селах, що вживається як у відносинах на ”ви”, так і ”ти” з гумористичним відтінком. Поширеними є також привітання virбgos jу reggelt, jу szerencsйt, szerencsйs napot, szerencse fel (квіткового доброго ранку, успіху, успішного дня). 3) Традиційні українські форми звертань і привітань уживаються в багатомовному середовищі при зустрічі. Серед них загальновживаними є здоров, здоров був, була особливо у мовленні молоді. Такі форми привітання вважаються неввічливими, їх слід уникати. У тих місцевостях, де угорське населення проживає компактно, переважають національні угорські форми мовного етикету, а там, де домінує україномовне оточення, уживаються власне українські форми звертань і привітань, особливо в офіційних мовних ситуаціях. Угорське населення на Закарпатті в різних сферах суспільного життя по-різному користується лексемами та виразами мовного етикету. Вибір форм звертань та привітань з багатої скарбниці національної мови залежить від наступних факторів: суспільної дистанції між комунікантами (від близьких членів родини до вищестоячих посадовців, органів влади); соціального статусу комунікантів; посади комунікантів; культурного рівня та освіти комунікантів; суспільної приналежності комуніканта за віком, статтю, конфесією тощо. У процесі всебічного дослідження мовного етикету на всіх рівнях його прояву серед угорського населення Закарпаття виділено фамільярну та офіційну сфери комунікативної ситуації. 1. Серед фамільярних звертань використовуються загальні, традиційні угорські та українські назви і сталі вирази та запозичення: а) загальні звертання: anyu, apu (мамо, mamо), що широко розповсюджені в усіх європейських мовах; б) власне угорські звертання: anya, anyu, йdes, йdesanya; в) традиційні українські звертання в багатомовному середовищі: матуся, мамко і різні її морфологічні демінутивні форми мамочка, мамці, мамуню, мамулечко, мамусечко; г) запозичені форми звертання в угорській мові: muter, fater (з німецької). Серед опитаних респондентів старшого віку поширені традиційні форми звертання (anyu, apu), а серед представників молодшого віку – запозичення (muter, fater), що мають відповідне стилістичне забарвлення (діалектне чи жаргонне). Форми звертання, уживані в ширшому колі родинних відносин, є сталими: nagynйni, nagybбcsi, keresztanya, keresztapa, kereszt, meny, vх, anyуs, apуs (вуйна, уйна, стрийна, тітка, тютка, вуйко, стрийко; батечко, маточка, хресна, хресний, хресна мати, хресний батько; невістка, невіста, зять). Ця сталість пояснюється історичним процесом виникнення назв родинних зв’язків. В офіційній сфері використовуються традиційні форми звертання, які відповідають вимогам сучасного мовленнєвого етикету. Після 1945-го року в офіційній сфері загальнопоширеною формою звертання була лексема elvtбrs, kartбrs (товариш). Цей приклад є свідченням того, що кожна політична система створює свої норми мовної поведінки. Зараз цю форму звертання – elvtбrs, kartбrs (товариш) замінили лексеми ъr, ъrhцlgy, asszonyom, kisasszony (пан, пані, панна). В офіційному комунікативному акті в багатомовному середовищі Закарпаття традиційними є формули звертання ім’я + по батькові, пан + постійний або оказіональний рід занять чи посада: Микола Миколайович, Марія Василівна, пане ректоре, пан професор. В офіційному комунікативному акті в одномовному угорському середовищі на Закарпатті традиційними є формули звертання: постійний або оказіональний рід занять чи посада + ъr: rektor ъr, tanбr ъr, tanбrnх (пан ректор, пан вчитель, пані вчителька). Особливістю вживання етикетних форм угорським населенням на Закарпатті є те, що у вищих навчальних закладах та офіційних установах до викладачів і посадових осіб звертаються формулою ім’я + nйni (тьотя), bбcsi (дядя) Kati nйni, (тьотя Катя), Feri bбcsi (дядя Фері). Комплексний аналіз відповідей респондентів за питальником виявив загальну тенденцію в прояві мовного етикету угорського населення Закарпаття, яке полягає поступовому поширенні звертання на ”ти”. При цьому тикання в одномовних угорських населених пунктах поширюються інтенсивніше під впливом західної культури, ніж у багатомовному середовищі. Вітання є ознакою культури і вихованості людини. Особливістю Закарпатського менталітету культурної людини є пошана і толерантність до рідної мови співбесідника. Виявом цього є те, що представники угорського населення Закарпаття вітаються по-угорськи та рідше українською мовою і навпаки, напр.: Йов напот ківанок! У більшості випадків використовуються загальні та національні форми привітання. У формах мовного етикету угорського населення на Закарпатті виражається їх своєрідний спосіб мислення і національна ментальність. Вибір етикетних одиниць значною мірою залежить від екстралінгвальних і соціальних факторів: віку, місця проживання, статі, постійного чи оказіонального роду занять або посади, освіти, соціальної дистанції між комунікантами. У формулах звертань та привітань угорського населення Закарпаття переплітаються загальнолюдські і національні особливості. Воно обирає зі скарбниці мови найдоцільніше етикетне слово чи вираз у конкретній мовленнєвій ситуації. Уміння вибирати залежить від виховання в сім’ї і школі, а, виходячи з цього, слід приділяти особливо велику увагу вихованню молодого покоління на першому та другому етапах соціалізації. Мовний етикет угорського населення Закарпаття, таким чином, розглядається не тільки в контексті власне мови, але й спілкування, взаємозв’язку між мовними та немовними елементами комунікації. Людський фактор починає займати центральне місце в лінгвістиці взагалі та угорському мовознавстві зокрема. Аналіз етикетних форм звертання і привітання дає підставу стверджувати, що мова угорського населення Закарпаття виступає одночасно фактором соціальним, передбачаючи комунікацію, а також фактором гносеологічним, психічним, семіологічним, який має логіко-понятійний та прагматичний аспекти. Як і інші, досліджувана угорська мова фіксує не тільки раціональне – думки, ідеї, але й емоції, почуття – сферу емоційної діяльності людини. Їх прояв постає однією з форм відображення дійсності і складає невід’ємну частину людського буття. Різноаспектний характер взаємозв’язків людини та реальної дійсності, емоцій з мисленням, інтелектуальною діяльністю свідомості – все це знаходить своє відображення в мовному етикеті угорського населення Закарпаття. У плані подальших наукових розвідок перспективним видається дослідження інших вербальних і невербальних засобів прояву етикету носіями різних мов у полікультурних соціумах країн близького та далекого зарубіжжя. |
