Проблеми гумору, іронії, сатири та їх реалізації в художньому творі знаходять відображення у працях багатьох вітчизняних і зарубіжних лінгвістів і літературознавців. Більшості праць властивий полемічний характер, оскільки в них не завжди має місце чітке розмежування понять гумор, іронія, сатира, що призводить до двозначності і суперечливості у їх трактуванні, неадекватності тлумачення художнього твору, диференціації гумористичних і сатиричних елементів, звуження аналізу мовностилістичних засобів реалізації категорій комічного. Категорії гумору, іронії і сатири аналізуються переважно на прикладі творів визначних гумористів і сатириків, хоча гумористичні, сатиричні та іронічні компоненти властиві творам, які в загальній структурі тексту не є комічними. У дослідженні категорії гумору, іронії і сатири розглядаються у тексті, його дискурсній організації, аналізуються гумористично, сатирично і іронічно забарвлені елементи творів, у яких гумористична, сатирична й іронічна критика пов’язані безпосередньо з авторською прагматикою. Гумор і сатира розглядаються як дві сторони категорії комічного. Гумор як форма комічного — це спосіб відображення комічних явищ дійсності художніми засобами. Це критика, що передбачає не знищення об’єкта висміювання, а його виправлення, вдосконалення, орієнтує на позитивні зміни. Гумористичний сміх відзначається м’якою, стриманою тональністю. Іншою щодо змісту і прагматики є сатира. Це форма комічного, яка полягає у негативному переосмисленні об’єктів критики, якими є явища і події, які уявляються неспіввідносними з ідеалом і потребують сатиричного викриття. Особливої уваги у проаналізованих творах набула іронія. Доцільно відмовитись від її тлумачення лише як тропу, головною ознакою якого є подвійний смисл. Таке розуміння і тлумачення призводить б до спрощеного, звуженого підходу до аналізу мовних засобів іронії, обмеження його лише засобами лексичного рівня. Як показав аналіз мовної фактури текстів, іронія — повноправна форма комічного поряд із гумором і сатирою. Це відображення прихованого значення, що відрізняється, або є протилежним до явного, мовними засобами (мовна іронія) або ситуаціями твору (екстрамовна іронія). Мовна іронія включає два типи: ситуативна іронія — явний тип іронії, що реалізується у мікро- і макроконтексті, і асоціативна іронія — прихований тип іронії, що реалізується переважно у мегаконтексті. Таке розуміння іронії дало змогу виявити діапазон аналізу мовних засобів її реалізації від лексичного рівня до синтаксичного і текстового, довести, що іронія — явище значно складніше, глибше і змістовніше. Аналіз зразків жанру американського “short story” показав, що їх мовний стиль відзначається стислістю, компактністю зображально-виражальних засобів, обмеженою кількістю актуалізації семантики на одиницю тексту, домінуванням і повтором певного стилістичного засобу. Ці особливості стилю американських коротких оповідань вплинули на характер мовної репрезентації гумору, іронії і сатири — вони відзначаються стислістю, внаслідок чого в американському “short story” використовуються переважно неускладнені засоби образності, у тому числі синтаксичні. Характер цих засобів зумовлюється також загальними особливостями американської гумористично-сатиричної літературної традиції — перебільшенням, гіперболічним загостренням, гротескністю образів, алогічністю мовної будови, подекуди доведеною до абсурду. Аналіз мовного стилю американських коротких оповідань та дані кількісного обстеження виявили продуктивність засобів гумору, іронії і сатири: 19,2% проаналізованих мовних засобів комічного складають неускладнені привербальні і приад’єктивні порівняння; 16,5% становлять лексико-синтаксичні алогізми — алогічне поєднання декількох синтаксично однорідних членів речення; 14,6% — субстантивні і дієслівні метафори, причому особливо плідно письменники використовують субстантивну метафору, в той час як продуктивність дієслівної метафори обмежена; 12,8% складає діалогічне і авторське цитування. У багатьох випадках цитація поєднується з повтором, який становить 11,1% мовних засобів комічного; 13,2% складають лексико-семантичні засоби реалізації ситуативної іронії — семантизація лексем і актуалізація іронії атрибутивними словосполученнями, що дає підставу зробити висновок про конструктивність використання цього типу іронії; 7,3% — вставні конструкції, що передають суб’єктивне ставлення мовця до висловлювання, вступаючи у відношення стилістичного контрасту з основним висловлюванням; незначною продуктивністю (5,3%) серед виділених засобів відзначаються власні імена — прізвища і прізвиська персонажів. Вагомими засобами реалізації гумору, іронії і сатири є імена історичних і міфічних персонажів. Зафіксовано також інші засоби гумору, іронії і сатири, але їх частотність обмежена. Зіставний аналіз використання гумору, іронії і сатири в коротких оповіданнях Дороті Паркер, Фланнері О’Коннор і Ленгстона Х’юза показав, що для мовного стилю кожного з цих письменників характерним є використання індивідуального інвентаря мовних засобів з домінуванням одного або двох. Так, 39,8% мовних засобів комічного у творчості Дороті Паркер складає повтор, 15,8% — цитація. Стиль Фланнері О’Коннор відзначається домінуванням порівнянь (32,2%) і цитації (15,6%). Конструктивними засобами гумору, іронії і сатири в оповіданнях Ленгстона Х’юза є гра слів (31,2%) і лексико-синтаксичні алогізми (31,2%). Зауважимо, що у творчості даних письменників має місце плідне використання засобів комічного, які загалом є непродуктивними для американського “short story” (алюзії у Фланнері О’Коннор, гра слів у Ленгстона Х’юза, транспозиція синтаксичних структур у Дороті Паркер). І навпаки, засоби, продуктивні для американських коротких оповідань в цілому, не відзначаються продуктивністю у творах проаналізованих письменників, що пов’язано з авторською прагматикою, індивідуальним стилем та іншими вербальними та екстравербальними чинниками. Узагальнюючи спостереження над мовним стилем американського “short story”, доходимо висновку про домінування в них іронії як форми комічного. Гумор, іронія і сатира не є ізольованими способами відображення дійсності. В американських коротких оповіданнях має місце також їх тісний взаємозв’язок. Крім того, гумористичне, іронічне і сатиричне зображення в окремих текстах межує з трагічним. Подальші дослідження цієї проблеми можуть мати такі напрямки: Типологічне дослідження функціонування і реалізації гумору, іронії і сатири у різножанрових художніх творах. Зіставний аналіз інвентаря мовностилістичних засобів комічного в різних дискурсах, різних комунікативних сферах та формах мовної репродукції. Тенденції та особливості функціонування гумору, іронії і сатири в усній комунікації, в засобах масової інформації. |
