Художня концепція автора-сатирика розкривається за допомогою категорії авторської модальності, яка базується на опозиції модусу загально мовного і загально соціального етико-естетичного нормативного уявлення про цінності предметів і явищ об’єктивного світу (фіксованого як у значеннях мовних одиниць, так і в існуючих у суспільстві етико-естетичних поняттях) і модусу авторської суб’єктивної картини світу, тобто індивідуального авторського переломлення нормативних уявлень. Авторська модальність англійського сатиричного тексту ХХ сторіччя визначається як підвид текстової категорії модальності, що виражає негативне суб’єктивно-оцінне ставлення автора до об’єкта соціальної значущості, що веде до його морального приниження. Авторську модальність англійського сатиричного тексту ХХ сторіччя презентує функціонально-семантичне поле з двома центрами, різнорівневі елементи якого виконують спільну семантичну функцію, тобто реалізують сатиричну характерізацію. Функціонально-семантичне поле авторської модальності розподіляється на два мікрополя “сатиричної характризації персонажа / персонажів” та “сатиричної харктеризації явищ навколишньої дійсності”. Ядерними елементами мікрополя “сатиричної характеризації персонажа / персонажів” постають окремі лексичні одиниці у своєму контекстуальному вживанні, а також “промовисті імена”. Ядерні елементи цього мікрополя виконують роль основних факторів реалізації авторського негативного ставлення до тих, хто претендуючи на особливий статус у суспільстві, насправді є перешкодою для всього передового. Ядерним конституентом мікрополя “сатиричної характеризації явищ навколишньої дійсності” постає вставна синтаксична конструкція в силу того, що в авторських ремарках найбільшою мірою виражається негативне ставлення до описуваного явища навколишньої дійсності. У дослідженні мовних засобів вираження авторської модальності виявлені потенційні можливості елементів морфемного, морфологічного, лексичного та синтаксичного рівнів мови в процесі спільного функціонування, тобто при досягненні спільної семантичної мети – комунікативної інтенції автора сатиричного твору. Доповнюючи наявне дослідження сатиричного змісту, ця робота визначає можливості його варіювання. При незмінності значеннєвого ядра авторська модальність англійського сатиричного тексту ХХ століття допускає різний рівень складності змісту. Зміна складності сатиричного змісту може визначатися кількісними параметрами (кількість представлених ситуацій) і якісними параметрами (включенням змістових варіантів авторської модальності). Створення неповторного можливого світу автора сатирика ХХ століття свідчить про різнобічне представлення оцінюваної ситуації, а велика кількість різних стилістичних прийомів (повторів, граматичних видозмін, стилістичних змішувань, цитацій, перерахувань) відбиває схильність до образного сприйняття об’єкта сатири. Проведене дослідження робить внесок у розвиток функціональної лінгвістики, стилістики й інтерпретації тексту. Перспективним видається вивчення способів вираження сублімованих оцінок в різних лінгвокультурних спільнотах, різних мовних культурах. Однією з часткових проблем, що заслуговує на більш детальне вивчення, є дослідження вживання комплексу частково оцінних значень у різних мовних культурах. Отримані результати становлять підґрунтя для подальшого дослідження проблематики, порушеної у дисертаційній роботі. |