Емотивність у текстах художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса щільно пов’язана з авторською інтенцією. Як свідчить матеріал, у досліджуваних текстах художніх творів превалюють негативні емоції, у зв’язку з чим ми констатуємо драматичну спрямованість художніх творів автора. Домінантним емотивним сигналом першоджерела, що забезпечує вихід на його змістову множинність, є назва твору, яка надає загальний емотивний фон тексту. Незалежно від емотивного статусу назви художнього твору, текст завжди виконує щодо нього головну функцію експлікації емотивної семи. Найчастотніші назви емоцій у текстах художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса amor, miedo, desesperacin. Але основний емоційний тон досліджуваних текстів створюється не окремими, навіть частовживаними, лексемами, а найбільш розвинутими й багатокомпонентними семантичними групами слів. У досліджуваних текстах такими групами виявилися семантичні об’єднання, які виражають емоції сум / страждання та радість / кохання. Основна частина лексем, що називають емоції, є стилістично нейтральною і становить базу більшості семантичних груп. Семантичні групи з архісемами “miedo”, “compasin”, “disgusto” містять лише нейтральні мовні засоби. Особливу групу в художніх текстах Ґабріеля Ґарсіа Маркеса становлять фразеологізми, спрямовані на вираження почуттів, серед яких найчисленнішими є групи з архісемами “soledad”, “sufrimiento, “decaimiento”. Характерною особливістю авторського стилю є вживання поряд з прямим визначенням емоцій їх образного уявлення, що веде до збільшення об’єму емоційної інформації у творі. Помітною рисою стилю Ґабріеля Ґарсіа Маркеса у вираженні емоцій є імпліцитний засіб їхнього представлення. У більшості проаналізованих текстів немає назв емоцій, що не перешкоджає авторові образно, об’ємно, точно передати почуття, які відчувають герої іспанськомовних текстів художніх творів. Тексти досліджуваних художніх творів відрізняються прагненням до нестандартного розвитку руху сюжету, до підсилення прагматичної сили висловлення і нетиповості, що виявляється у вживанні прийому протиставлення емоційності раціональному рухові думок. Художні твори Ґабріеля Ґарсіа Маркеса, на нашу думку, не мають надмірної емоційної виразності та експресивності, які спричинили зниження суб’єктивності тексту. Як наслідок емоція залишається пригніченою мовним матеріалом, а текст позбавляється цілісності та тієї єдиної тональності, яка визначає характер художнього твору. Ця унікальна інтонація притаманна творам автора повною мірою, і тому є всі підстави спростувати думку про так звану телеграфічність творчості видатного письменника сучасності. Перспективу подальших досліджень ми вбачаємо у більш детальному розгляді лінгвопрагматичних особливостей вираження емотивності в іспанськомовних текстах художніх творів з урахуванням їхніх національно-культурних особливостей. Той факт, що не завжди можна чітко встановити взаємозв’язок між вживанням емотивно маркованої лексики в творі та авторською інтенцією, свідчить про те, що емотивність можна розглядати як мовний феномен з нечіткими межами варіативності, які можуть стати предметом для подальших лінгвістичних досліджень. |
