У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні мови права на основі філософсько-логічного аналізу історичного розвитку ідей, що належать до філософського осмислення мови права і до юридичної семіотики. Головними науковими і практичними результатами дослідження є такі висновки. 1. Усупереч заявам деяких відомих фахівців проблематика мови права почала формуватися задовго до «лінгвістичного повороту» 1970 років. У дисертації показано її розвиток, починаючи з класичної німецької філософії права до наших днів. 2. Історичний аналіз дав змогу виявити деякі важливі і поки ще недостатньо реалізовані напрямки в розробці філософської проблематики мови права – її зв’язок з формуванням націй, національної і державної самосвідомості і правосвідомості, особистою і публічною свободою слова, розвитком культури суспільства і професійної культури самих юристів. 3.Філософський аналіз мови права невіддільний ані від всесвітньої і національної історії юриспруденції, ані від історії національної мови, що дає змогу виявити глибинні народні імпульси національної правової системи. 4. Для сучасної філософії права залишається актуальним завдання послідовного здійснення програми семіотичного аналізу нормативного матеріалу національних законодавств із метою його оптимізації і підвищення ефективності. 5. Незважаючи на методологічну обмеженість логічного і юридичного позитивізму, деякі його положення, що стосуються точного логічного синтаксису і семантичного аналізу термінів і вербальних конструкцій, заслуговують на застосування в загальній семіотичній програмі дослідження мови права. 6. Розуміння права як лінгвістичної реальності вимагає подальшої теоретичної розробки в руслі онтології, феноменології і гносеології права. 7. Як видається, подальші перспективні логіко-філософські дослідження мови права можуть розвиватися в руслах «нової риторики», теорії комунікативної дії і теорії мовленнєвих актів. |