1. Однією з вирішальних умов ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств є застосування механізму мотивації до праці, спрямованого на максимальне використання людського потенціалу, підвищення його трудової активності з метою забезпечення необхідних життєвих потреб. Ураховуючи чинні теоретико-методологічні розробки, мотивацію праці слід розглядати як складний, обумовлений певними індивідуальними особливостями людини, процес, в основу якого покладені потреби, інтереси й цінності, що породжують мотиви, направлені на спонукання людей до активних дій, орієнтованих на досягнення поставленої мети. 2. На формування трудової мотивації працівників впливає сукупність як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, які визначають особливості їх поведінки або ту чи іншу форму трудової активності особистості. Визначена на основі такого підходу мотиваційна структура факторів трудової діяльності дозволяє чітко розмежувати основні регулятори на стимули, зовнішні фактори й мотиви, внутрішні чинники, дає можливість забезпечити комплексний підхід до розв’язання проблеми регулювання трудової поведінки працівників, максимальну дієвість мотиваційного механізму високопродуктивної праці. 3. У системі формування сучасного мотиваційного механізму в сільськогосподарському виробництві найвагоміше місце посідають економічні методи управління. З поліпшенням економічної ситуації в країні й задоволення матеріальних потреб зростає роль і значимість соціальних, моральних та інших методів. Оптимальне поєднання і взаємодія різних методів управління, які являють собою комплекс способів та прийомів впливу на індивідуумів у процесі трудової діяльності з метою досягнення цілей організації, має забезпечувати ефективну й високу мотиваційну результативність. 4. У сучасних умовах розвитку аграрного сектора економіки найвагоміше місце в структурі мотивів працівників посідають чинники матеріального характеру. Однак дослідженням установлено, що нинішній рівень заробітної плати не забезпечує повноцінного відтворення здатності до праці. Заробітна плата в сільському господарстві залишається найнижчою порівняно з іншими галузями національної економіки, не має тенденції наближення до мінімальної заробітної плати жодної з галузей і є найменшою в структурі валової доданої вартості. Діючі системи оплати праці не направлені на стимулювання і заінтересованість працівників у кінцевих результатах господарювання. 5. У системі формування нового мотиваційного механізму актуальним є визначення пріоритетів розвитку системи матеріального стимулювання, відновлення притаманних оплаті праці функцій шляхом відновлення стимулюючого впливу як основної заробітної плати, так і преміальних виплат. Важливим є збільшення у структурі заробітної плати стимулюючих виплат до 30 %. Це передбачає досягнення такого рівня заробітної плати з мотиваційним спрямуванням в ринковому середовищі, який забезпечить підтримку й стимулювання економічного зростання, повноцінного відтворення робочої сили та свідомого ставлення до праці. 6. Забезпечення розширеного відтворення робочої сили в сільськогосподарському виробництві, вартість якої найнижча порівняно з найбільш розвиненими країнами ринкової економіки, передбачає підвищення мотиваційної дії заробітної плати за рахунок доведення її рівня до світових стандартів. Установлено, що мінімальний розмір заробітної плати з урахуванням європейських стандартів харчування повинен становити 4480 грн. на місяць, при фактичному харчуванні населення України – 2020 грн. Запропонований алгоритм нарахування додаткових грошових надходжень та заходи, спрямовані на їх забезпечення, дадуть можливість досягти встановленого мінімального рівня заробітної плати, що посилить її мотивуючий вплив на підвищення трудової активності працівників. 7. З метою максимального поєднання інтересів як власників, так і найманих працівників, посилення впливу системи матеріального стимулювання та розширення участі працівників у розподілі доходів доцільно використовувати принцип формування фонду матеріального заохочення, який полягає у відрахуванні від чистого прибутку фіксованої його частки з обов’язковим розподілом на вкладену працю й капітал. При цьому пропонується направляти його протягом року на преміювання учасників виробничого процесу, решту фонду для розподілу за кінцеві результати господарювання на вкладену працю – у виробництво поточного року та вкладений кожним працівником капітал у вигляді дивідендів – на паї, що сприятиме підвищенню рівня продуктивності праці й урахування інтересів різних груп працівників залежно від трудового внеску кожного. 8. Для забезпечення майнових прав та підвищення рівня соціального захисту сільського населення пропонуємо встановити розмір плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення залежно від прибутковості орендованої ділянки. Такий підхід дає змогу розширити можливості суб’єктів господарювання у проведенні політики підвищення доходів аграріїв, забезпечуючи регулювання такого їх рівня, який відповідає реальним економічним результатам діяльності. 9. Економічні реформи в аграрному секторі сформували новий тип особистості з визначеною структурою цінностей, змінами духовних та інтелектуальних потреб, унаслідок чого зростає роль і значимість мотивів нематеріального характеру. Недостатнє використання моральних мотивів призводить до відчуженості від результатів праці, незадоволеності, відчуття розгубленості, невпевненості в майбутньому, що негативно впливає на кінцеві результати діяльності. Запропонована методика визначення мотивів дає можливість своєчасно виявляти серед них пріоритетні, оцінювати їх розвиток на перспективу з урахуванням індивідуальних потреб кожного працівника. |