У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нові підходи до розв’язання важливого науково-прикладного завдання щодо удосконалення мотивації економічної активності безробітного населення, що виявляється у розробленні нових методичних підходів до дослідження активності безробітних і типізації регіональних ринків праці залежно від політики зайнятості місцевих органів влади та центрів зайнятості за критеріями: рівень і середня тривалість безробіття. Систематизовано чинники мотивації безробітних до пошуку роботи та започаткування власної справи; для вдосконалення системи допомоги безробітному населенню, досліджено рівень узгодженості поглядів безробітних і працівників центрів зайнятості щодо чинників мотивації до пошуку роботи та започаткування власної справи. Запропоновано алгоритм мотиваційного моніторингу та вдосконалено систему мотивації безробітного до пошуку роботи та започаткування власної справи на базі класифікації безробітних на групи залежно від наявного рівня активності. Результатом є наступні висновки: 1. Такі характерні ознаки сучасного ринку праці України, як: наявність значної чисельності безробітного населення, високе навантаження на одне вільне робоче місце, поширення серед незайнятого населення довготривалого безробіття, низька активність безробітного до пошуку роботи та підприємництва, потребують розроблення нового підходу до залучення безробітних до суспільно-корисної діяльності, який би враховував особливості та мотиви безробітних осіб. 2. Проведене дослідження дає можливість стверджувати, що такий стан ринку праці в Україні, на нашу думку, обумовлений не тільки економічними, інституційними причинами, а й такими, що залежать від особистісних характеристик безробітного, а саме - низькою економічною активністю безробітного населення до пошуку роботи та започаткування власної справи. Так, значна частка опитаних безробітних не налаштована на активний пошук роботи і мобілізацію власних сил; домінуючим є досить низький рівень самостійності щодо трудової зайнятості. 3. Методологічні основи підвищення економічної активності безробітного населення мають будуватись на засадах мотивації з урахуванням потреб, інтересів, мотивів і стимулів безробітної особи. Тому нами удосконалено класифікаційні ознаки мотивів та стимулів активності безробітного населення, які включають ступінь усвідомленості, напрямок і силу вияву, що дозволяє визначити більшу кількість мотивів безробітного для підвищення його мотивації до пошуку роботи та започаткування власної справи. 4. З метою аналізу активності безробітних в регіональному розрізі розроблено та здійснено типізацію ринків праці України залежно від політики зайнятості місцевих органів влади, центрів зайнятості, активності безробітного населення за рівнем та середньою тривалістю безробіття. Згідно з запропонованим підходом нами виділено 9 типів ринків праці за динамічністю. Так, згідно з даною класифікацією, станом на 2003 р. до динамічного ринку праці 1-го типу, якому відповідає рівень безробіття, нижчий від взятого за базовий (3,7 %), та середня тривалість, менша, ніж 10 місяців, належать такі області: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Донецька, Запорізька, Луганська, Миколаївська, Одеська, Харківська, Хмельницька, м. Київ; до динамічного ринку праці 2-го типу (рівень безробіття перевищує 3,7 %, середня тривалість менша, ніж 10 місяців): Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Львівська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська; до граничного ринку праці 1-го типу, якому відповідає рівень безробіття 3,7 %, а середня тривалість менша, ніж 10 місяців, належить Дніпропетровська область. 5. Для удосконалення системи мотивації безробітного населення необхідно враховувати такі чинники його мотивації, як: термін очікування реєстрації громадянина як безробітного, термін виплати та розмір допомоги по безробіттю, коефіцієнт покриття допомоги по безробіттю попередньою заробітною платою, вимога центрів зайнятості від безробітного активного пошуку роботи, регулярне відвідування безробітним центрів зайнятості, обмеження кількості відмов від пропозиції підходящої роботи, складання безробітним плану пошуку роботи, проведення семінарів з питань техніки пошуку роботи. 6. На основі даних соціологічного опитування безробітних встановлено, що для мотивації безробітних до пошуку роботи варто застосовувати інформаційні технології та матеріальне заохочення безробітних до економічної активності, установлювати залежність між активністю безробітних до пошуку роботи та розміром допомоги з безробіття. Поруч з цим, в системі мотивації до започаткування власної справи варто враховувати наступні чинники: надання пільгових кредитів, позик, додаткове фінансування найбільш ефективних проектів безробітних, стабільність законодавства щодо підприємницької діяльності. 7. З метою об’єктивнішої оцінки чинників мотивації активності безробітного соціологічне опитування проводилось як безпосередньо серед безробітних, так і серед працівників центрів зайнятості. Для надання працівниками центрів зайнятості ефективної допомоги безробітному доцільно оцінювати ступінь узгодженості поглядів безробітних не тільки між собою, а й з думкою працівників центрів зайнятості. Так, проведений аналіз уможливив твердження про певну суперечливість у визначенні чинників мотивації до пошуку роботи та започаткування власної справи серед безробітних та серед працівників центрів зайнятості. 8. Для створення ефективної системи мотивації економічної активності безробітного населення варто проводити мотиваційний моніторинг, який надає можливість створити базу даних про потреби, інтереси, мотиви безробітних, встановити залежність між віком, статтю, стажем роботи і активністю безробітних і визначити напрямки дій, які б в найбільшій мірі спонукали безробітного до повернення у сферу суспільно-корисної діяльності. 9. З метою диференційованого надання допомоги безробітним необхідно виділяти чотири групи безробітних осіб ще на початковому етапі їх звернення у центр зайнятості. Так, для першої групи безробітних, які характеризуються високим рівнем активності, є доцільним мотивація до започаткування власної справи, створення умов роботи з інформаційними технологіями, що сприятимуть самостійному пошуку роботи. Для безробітних другої групи (із середнім рівнем активності) є допомога в визначенні професії, проведення семінарів з питань пошуку роботи. Для безробітних з третьої групи, яким притаманний рівень активності, нижчий від середнього, доцільною була б робота в групах, обмін досвідом з безробітними, які успішно працевлаштувались. І, нарешті, для четвертої групи (безробітні, які втратили надії повернутися в сферу зайнятості з причин стресового стану та розгубленості) варто надавати індивідуальну психологічну допомогу, підвищувати впевненість у собі, обговорювати такі теми, як: “Сприйняття себе як безробітного”, “Що мені заважає працевлаштуватись”. Розроблені рекомендації сприяють підвищенню економічної активності безробітного населення та поверненню його до суспільно-корисної діяльності, оскільки зачіпають найбільш актуальні потреби і мотиви. |
