1. У сучасних умовах державними пріоритетами, якими керується молодь, є зміцнення здоров’я, виховання відповідних мотиваційних і поведінкових характеристик, активної соціальної орієнтації на здоровий спосіб життя. Основними принципами зміни системи фізичного виховання повинні бути розробки і реалізація ефективного дидактичного наповнення її змісту у навчальних закладах, збільшення рухової активності школярів, підвищення ефективності навчального процесу з фізичного виховання. Необхідно шукати шляхи підвищення рухової активності школярів у позаурочний час, використовуючи як організовані, так і самостійні форми занять. Свідоме і добровільне підвищення фізичної підготовленості індивіда пов’язане з мотивацією, на яку впливає безліч чинників як позитивних, так і неґативних. У літературі відсутні дані про структуру цих чинників та особливості їх впливу на формування потребно-мотиваційної сфери школярів у сучасних умовах. Вивчення цієї проблеми допоможе створити умови і виробити стимули, які сприятимуть формуванню мотивів діяльності підлітків, спрямованих на фізичне самовдосконалення засобами фізичного виховання. 2. Дослідженням виявлено структуру мотивів до занять фізичною культурою та спортом хлопців та дівчат 11-17 років, яка має вікову динаміку з різним факторним вкладом, особливості прояву відповідно до констант (стать, тип ВНД, місце проживання), однак постійно визначається загальною ієрархією побудови, що притаманна сучасним підліткам: пріоритетними мотивами є зміцнення здоров’я (51%), удосконалення форми тіла (42%), досягнення високого спортивного результату (24%), спілкування з друзями і активний відпочинок (18-19%). 3. У різні вікові періоди вплив зовнішніх чинників на формування мотивації підлітків та юнаків до занять фізичними вправами з метою самовдосконалення неоднаковий і залежить від статевих та психофізіологічних особливостей формування організму і їх сприйняття навколишнього середовища. Відповідно до загального рейтинґу чинників їх ієрархію визначено у такому порядку: у хлопців на І місці – поради батьків (26%), на ІІ – знання про користь вправ (23,9%), на ІІІ – поради вчителя фізкультури (28,8%), на IV – відвідування змагань (19,3%), на V – поради друзів (17,5%), на VІ – телепередачі (13,5%), на VІІ – читання преси (4%); у дівчат на І місці – знання про користь вправ (28,2%), на ІІ – телепередачі (19,5%), на ІІІ – поради батьків (19,9%), на ІV – поради друзів (17,0), на V – поради вчителя фізичної культури (12,6%), на VІ – відвідування змагань (8,5), на VІІ – читання преси (7,4%). 4. Встановлено, що у вільний час основна маса підлітків дивиться телевізор щодня (73,1 ± 1,8% хлопців і 76,5 ± 1,6% дівчат) по 2-3 години, але тільки понад 15% дівчат відзначили позитивний вплив телепрограм на їх мотивацію до систематичних занять фізичною культурою і спортом. Аналіз телевізійних інтересів школярів показав, що пріоритетними є закордонні художні фільми та деякі розважальні програми, хоч 52,9% хлопців та 20,8% дівчат переглядають спортивні змагання, переважно з футболу і баскетболу. Періодичну спортивну пресу читає 55,9 ± 2,02% хлопців і 28,1 ± 1,96% дівчат, однак як на чинник, що впливає на мотивацію до занять фізичною культурою і спортом, на пресу вказує біля 5% школярів. Хлопців більшою мірою цікавлять результати змагань (71,3%), інформація про корекцію фіґури (21,4%), зміст самостійних занять (16,6%), дієта (4,2%), система загартовування (3,9%). Дівчата читають інформацію щодо корекції фіґури (57%), про змагання (41,3%), оздоровчі програми занять (25,2%), дієту (17,8%), зміст самостійних занять (10,7%), систему загартовування (4,9%). Вивчення інтересу до спортивних рубрик преси підтвердило думку про те, що у підлітків мотиви занять пов’язані переважно із самовдосконаленням організму й оздоровленням. 5. Організація і методика фізичного виховання у школі – чинники, які впливають на інтерес до занять фізичною культурою і спортом учнів. Ставлення підлітків до уроків фізкультури визначається несистематичністю їх відвідування та вираженням незадоволення від їх проведення. У цілому біля 50% школярів не відчувають стійкого інтересу до уроків фізкультури. Причинами цього є неадекватність фізичних навантажень фізичним можливостям школярів (завищений або занижений рівень), на що вказують 15,9% хлопців і 10,4% дівчат у 5-му класі, 26,4% хлопців і 26,5% дівчат у 6-му класі, 10,6% хлопців і 47,7% дівчат у 7-му класі, 17,7% хлопців і 21,2% дівчат у 8-му класі, 23% хлопців і 25,8% дівчат у 9-му класі, 26,7% хлопців і 28,6% дівчат у 10-му класі, 29,5% хлопців і 27% дівчат в 11-му класі. З віком збільшується кількість школярів, незадоволених змістом занять: якщо у 5-му класі про це говорять 17,4 ± 3,8% хлопців і 12,5 ± 3,3% дівчат, то у 9-11-х класах 23 ± 1,6% хлопців і 35,6 ± 2,1% дівчат. З віком у школярів з’являється впевненість, що на уроках фізкультури нецікаво на це вказують 20-25% хлопців і дівчат. Виявлені вікові особливості ставлення школярів до процесу фізичного виховання у школі свідчать про необхідність доопрацювання програм з фізичної культури у напрямку їх адекватності віково-статевим потребам, мотивам й інтересам школярів та диференційованого підходу до учнів на уроках фізкультури, що сприятиме підвищенню їх мотивації до занять фізичними вправами як у системі урочних, так і позаурочних форм. 6. Домашні завдання з фізкультури не можуть заповнити дефіциту добової рухової активності (300-400 Ккал) школярів, тому що вони не бачать сенсу у їх виконанні. Вікова динаміка таких відповідей закономірно збільшується з 7,9% хлопців і 6,2 дівчат у 5-му класі до 59,1% хлопців і 65,6% дівчат в 11-му класі. Вагомими причинами є відсутність інтересу до самостійних занять фізичними вправами школярів, відсутність індивідуальних програм, недосконалість системи педагогічного контролю за фізичним станом у процесі фізичного виховання, що володіє тільки руховими тестами, результати яких залежать від кумулятивного ефекту, і зміни їх починають виявлятися на 3-4-му тижні занять, крім того, їх неможливо виконувати в домашніх умовах. 7. Аналіз прояву мотивів занять фізичною культурою і спортом у підлітків при константній ознаці, якою був тип ВНД, показав, що, незалежно від контрольної перемінної “стать”, виявляються загальні тенденції. У “сильних” типів більшою мірою, ніж у „слабких”, виражений мотив “досягнення високого спортивного результату”, тобто спортивний мотив занять. У “сильних” типів ширший спектр мотивів занять фізичними вправами, вони вказують, як правило, на два мотиви, а “слабкі” – на один. Результати дослідження дозволяють зробити узагальнення, характерні для представників різних типів ВНД, незалежно від статі випробуваних. Однак систематизація у типологічні групи призвела до зменшення кількості досліджуваних у кожній групі до величин, нижчих за статистично значимі, тому можна говорити не про виявлення певних закономірностей, а про інтерпретацію отриманих даних, що обґрунтовує необхідність диференційованого підходу при виборі стимулів для формування мотивації. 8. Дослідження мотивів та інтересів до занять фізичною культурою і спортом школярів, які проживають у різних реґіонах України, підтвердили ряд особливостей, виявлених при аналізі з використанням вікових констант, що може трактуватися вже як закономірність. Порівняльний аналіз спортивних інтересів школярів, які проживають у різних реґіонах України, дозволяє стверджувати, що завдяки інформації, яку одержують учні за допомогою телебачення, преси, учителів фізкультури, можна виділити види спорту, які користуються найбільшою популярністю. У хлопців найбільш популярні такі: футбол (34%), баскетбол (25%), плавання (18%), бодібілдінг (11%), види одноборств (9%), туризм, спортивне орієнтування, легка атлетика, волейбол (по 5%), а у дівчат – аеробіка (27%), плавання (19%), баскетбол (15%), шейпінг (13%), фітнес (11%), волейбол (8%), туризм, спортивне орієнтування (5%); Неґативним чинником, який впливає на інтенсивність мотивації до реалізації мети самовдосконалення засобами фізичного виховання, є незадоволення бажань підлітків займатися улюбленими видами спорту як у системі урочних, так і позаурочних форм занять. Це стосується спортивних ігор, плавання, аеробіки, шейпінгу, фітнесу, бодібілдінгу. Замість цього їм пропонують легку атлетику, спортивну гімнастику, класичну і вільну боротьбу, інтерес до яких знижений. 9. Існують розходження у прояві мотивів до фізичного самовдосконалення школярів, які проживають у міській і сільській місцевості, а також чинників, які впливають на їх формування. Ціль самоствердження шляхом заняття спортом і досягнення високих спортивних результатів більшою мірою виявляється у хлопців-підлітків із сільських шкіл (35,5%), у міських підлітків цей мотив називають в 24% випадках. Імовірно, це пов’язано з тим, що міські школярі мають більш широкий вибір сфер самореалізації і самоствердження. У міських школярів відносно рівноцінними щодо впливу є такі зовнішні фактори, як поради батьків (26 ± 1,5%), поради вчителя (22,8 ± 1,4%), далі ідуть відвідування занять (19,3 ± 1,4%), поради друзів (17,5 ± 1,3%), телепередачі (13,5 ± 1,2%) і преса (4 ± 0,7%). У сільських школярів перше місце займають поради батьків (31 ± 4,7%), друге – поради вчителя (28 ± 4,4%), на 13,5% підлітків впливають телепередачі, на 10,3 ±3% – поради друзів і на 7,5% – відвідування змагань. Внутрішніми факторами, які впливають на інтенсивність мотивації, можна вважати знання, переконання, бажання і пошук причин, що заважають реалізувати мету. У міських школярів, особливо дівчат (28,2 ± 1,6%), переконливість про вплив їхніх знань щодо користі занять фізичними вправами вища, ніж у сільських школярів (16%). До об’єктивних зовнішніх причин, які утруднюють реалізацію мети, можна віднести відсутність груп за інтересами (22%) і неспроможність оплачувати заняття (16%). 10. Існують розходження в оцінці здоров’я і фізичної підготовленості підлітками міської і сільської місцевості. Найбільше проблем зі здоров’ям мають школярі м.Києва. Тільки 54% хлопців і 32% дівчат почувають себе “добре”, інші почувають себе “не зовсім добре” (34,9% хлопців і 62% дівчат) і “погано” (10,3% хлопців і 6% дівчат). І в містах, і в селах суб’єктивна оцінка здоров’я дівчат нижча, ніж хлопців. Тільки близько 40% дівчат оцінюють своє здоров’я як “добре”, 52% – як “не зовсім добре” і близько 8% – “погане”. Це дуже тривожний фактор, який свідчить про загальне погіршення репродуктивного здоров’я молоді і генофонду нації. 11. Виявлені вікові закономірності формування мотивів та інтересів школярів у галузі фізичної культури і спорту, зовнішні і внутрішні фактори, які впливають на мотивацію до занять фізичними вправами для удосконалення свого організму, дозволяють розробити рекомендації для учителів фізичної культури щодо організації і методики проведення фізкультурно-масової роботи з фізичного виховання у школі, щодо корекції програми з фізичної культури і диференційованого підходу до учнів з типологічними особливостями вищої нервової діяльності. Стимули підвищення мотивації до занять фізичною культурою і спортом повинні враховувати наведені вікові і статеві закономірності формування мотиваційних пріоритетів школярів і спрямовуватися на моральне заохочення, змагання, соціально-психологічний клімат, наявність перспективи, доступність мети, підтвердження процесу досягнень, інтерес до видів спорту та індивідуальний підхід. Проведені дослідження не вичерпують проблему вивчення мотивації школярів до фізичного самовдосконалення, а ставлять ряд запитань, які стосуються формування пріоритетів культури фізичного здоров’я і мотивації його покращення, збереження, починаючи з дитячого віку і закінчуючи старшими віковими групами населення. |
