1. Аналіз спеціальної літератури, присвяченої дослідженням проблеми мотивації професійної діяльності військовослужбовців-жінок, свідчить, що вона є предметом наукового інтересу декількох наукових дисциплін, зокрема психології, соціальної філософії, соціології, історії, менеджменту тощо. У психологічній науці сформувалися два провідні підходи до розуміння сутності мотивації, в межах яких вона розглядається, з одного боку, як процес, динамічна складова діяльності, а з іншого боку, як система чинників, що детермінують поведінку (потреби, мотиви, мету, інтереси, прагнення тощо). Значна кількість авторів визначає мотивацію як джерело активності особистості, певний “пусковий механізм” діяльності. У професійній діяльності мотиваційна сфера особистості виконує спонукальну (викликає активність людини до професійної діяльності, потребу в ній), спрямовуючу (визначає характер мети у професійній діяльності), регулюючу (визначає ціннісні орієнтації, мотиви професійної діяльності), змістовну (надає діяльності людини змістовного значення) функції. Її можна розглядати як складне, постійно змінюване співвідношення різних мотивів, що є складовими мотиваційної сфери, або як сукупність стійких професійних мотивів фахівця. 2. Мотивація професійної діяльності військовослужбовця-жінки є ієрархічною динамічною системою мотиваційних утворень, зумовлених необхідністю задоволення різних видів потреб військово-професійної діяльності. Структурна модель мотивації професійної діяльності військовослужбовців-жінок складається з трьох рівнів: базового (сукупність професійних мотивів), середнього (мотиваційні комплекси) і вищого (військово-професійна спрямованість особистості військовослужбовця-жінки), які відображають зміст мотивації різних аспектів професійної діяльності військовослужбовця-жінки. Встановлено, що характер військово-професійної спрямованості військовослужбовця-жінки зумовлюється домінуючим мотиваційним комплексом. Кожний з мотиваційних комплексів може посідати в структурі професійної мотивації військовослужбовця-жінки провідне або одне з підпорядкованих, субдомінантних місць і впливати на характер її професійної спрямованості.
Нами виділено три мотиваційні комплекси: мотиви професійного спілкування (як у широкому, так і у вузькому розумінні) – усвідомлення суспільної корисності праці, престиж професії військовослужбовця, значущість цієї професії серед інших спеціальностей, прагнення належати до цієї професійної спільності, прихильність сімейним традиціям, бажання здобути авторитет і пошану в підрозділі, спілкування з колегами, обмін знаннями і досвідом, прагнення лідерства, бажання працювати в чоловічому колективі; мотиви професійної кар’єри – прагнення до службового зростання, просування кар’єрними східцями, можливість прояву творчої ініціативи, фізичне самовдосконалення, розширення професійного досвіду; мотиви службової діяльності (її змістовної і результативної граней) – бажання оволодіти необхідними для військовослужбовця знаннями, уміннями і навичками, “романтизм” військової професії, привабливість устрою військової служби, інтерес до змісту військової професії, прагнення до заохочення командуванням, соціальна захищеність, бажання уникнути осуду за недоліки, прагнення до матеріального благополуччя, досягнення певного місця в суспільстві за рахунок службової кар’єри. 3. Критерії оцінки мотивації професійної діяльності військовослужбовців-жінок можна поділити на об’єктивні та суб’єктивні, кожен з яких має специфічні оціночні показники. Об’єктивним критерієм є ефективність професійної діяльності військовослужбовця-жінки, яка може оцінюватися за такими показниками: для офіцерів, прапорщиків (сержантів) – результати службової діяльності; рівень теоретичної підготовки; рівень професійної майстерності; рівень дисциплінованості; участь у громадській та виховній роботі, а для рядових – результати службової діяльності; рівень професійної майстерності; рівень дисциплінованості; ступінь залучення до громадського життя підрозділу. Суб’єктивним критерієм є рівень особистісного розвитку військовослужбовця-жінки, який може оцінюватися за такими показниками: мотивація досягнення, мотивація уникнення невдач, спрямованість на себе, спрямованість на взаємодію, спрямованість на виконання завдань, самооцінка виразності професійно важливих якостей, рівень домагань у професійній діяльності, прагнення до досягнення соціального статусу, прагнення до спілкування, задоволеність стосунками із співробітниками, мотивація соціальної корисності, задоволеність стосунками із командуванням, задоволеність досягненнями в службі, творча активність у професійній діяльності, соціально-психологічна активність особистості, інтерес до служби, задоволеність умовами служби, прагнення до життєзабезпечення і комфорту, переважання високого заробітку над службою, загальна активність у професійній діяльності, ступінь виразності мотивів професійної діяльності. 4. Мотивація військовослужбовців-жінок до професійної діяльності є динамічною системою, що змінюється відповідно до етапів їх професійного становлення. Розвиток і трансформація мотивації до професійної діяльності військовослужбовців-жінок полягає у зміні значущості окремих мотивів і мотиваційних комплексів, а також у переході від неврегульованої до чітко організованої структури мотивації професійної діяльності, де значущі взаємозв’язки між її елементами визначають характер професійної спрямованості військовослужбовця-жінки. Ці зміни відбуваються відповідно до етапів її професійного становлення: 1 етап – оволодіння військовою професією;
2 етап – досягнення стабільності результатів; 3 етап – досягнення професійної майстерності. Результати проведеного дослідження дають змогу стверджувати, що основними психологічними умовами удосконалення мотивації професійної діяльності військовослужбовців-жінок є: розвиток глибокого інтересу до змісту своєї професії; формування упевненості в своїй професійній компетентності; сприяння соціальній активності та професійному зростанню; формування знань, умінь і навичок необхідних для професійного саморозвитку; сприяння самостійності та творчості у професійній діяльності; формування моделей поведінки, типових для людини з високорозвиненою мотивацією досягнення; психологічний мотиваційний тренінг. 5. Експериментальна перевірка продуктивності підвищення мотивації професійної діяльності військовослужбовців-жінок засобами спеціального психологічного тренінгу підтвердила його ефективність. Використання процедур психологічного тренінгу дає змогу: розвивати у військовослужбовців-жінок прагнення до індивідуального та професійного зростання; проводити аналіз і розробку перспективної мети професійної діяльності; здійснювати на підставі аналізу необхідних професійно важливих якостей та активізувати у військовослужбовців-жінок адекватну професійну самооцінку. Відносна простота і незначна тривалість тренінгу дає можливість використовувати його для корегування структури мотивації професійної діяльності військовослужбовців-жінок різного управлінського рівня в процесі їх професійної діяльності. 6. Напрямами подальшого дослідження шляхів розвитку мотивації професійної діяльності військовослужбовців-жінок можуть бути: продовження роботи щодо формування сучасної концепції психологічного забезпечення професійної діяльності військовослужбовців-жінок; розробка в системі підготовки персоналу комплексу заходів, необхідних для повної реалізації професійного потенціалу військовослужбовців-жінок і управління їх професійною мотивацією. |
