Представники роду Жимолость є одними з найбільш декоративних рослин родини Жимолостевих. Всебічне вивчення біологічних і екологічних особливостей жимолостей звичайної, татарської, їстівної та каприфоль, а також аналіз досвіду їх культивування у районі дослідження показали, що інтродуковані рослини порівняно з аборигенними видами вкладаються у ритм вегетації у нових для них умовах зростання, а кліматичні умови сприяють культивуванню цих видів у м. Києві. Крім того, у ході досліджень нами була визначена висока господарська цінність досліджуваних видів. 1. Встановлено терміни початку і тривалості фенофаз інтродукованих та аборигенних видів, зумовлені температурним режимом. Початок вегетації визначається сумою позитивних температур, цвітіння та плодоношення – сумою ефективних температур. Нами встановлено, що в умовах м. Києва початок вегетації жимолостей розпочинається тоді, коли середньодобова температура не переходить через відмітку +50С, а середня тривалість вегетації досліджуваних видів коливається в межах 199 днів. Початок росту пагонів у досліджуваних видів спостерігається у другій декаді квітня. Цьому відповідає середня температура повітря 7,110,10С. 2. Тривалість цвітіння різних видів жимолості варіює в межах від 9 до 36 днів, що дає змогу створювати декоративні насадження з різним періодом цвітіння. Найменший період цвітіння виявлено у жимолості татарської – 9 днів. 3. Період формування плодів у досліджуваних видів коливається в межах 30–132 днів. Встановлено, що раніше за інші достигають плоди жимолості їстівної (третя декада червня – перша декада липня), що безперечно пов’язано із строком цвітіння виду та географічним походженням. 4. Інтродуковані жимолості роду Lonicera L. порівняно з аборигенними відзначаються високими показниками насінної продуктивності. Так, схожість насіння Lonicera edulis Turcz. Ex Freyn. становить 51–97%, а для Lonicera caprifolium L. 68–87%. За результатами вивчення онтогенезу та морфогенезу досліджуваних видів встановлено, що генеративний період настає у 34-річному віці. 5. Найбільш оптимальним строком посіву для досліджуваних видів жимолості виявлено літній (жимолость їстівна) та осінній відразу після збирання насіння. При цьому найвища енергія проростання насіння відзначається у жимолості татарської – 87 %, а лабораторна схожість у жимолості їстівної – 97%. Максимальний термін зберігання насіння жимолостей складає три роки, після чого воно різко втрачає свою схожість. Ефективним методом вегетативного розмноження є зелене живцювання (кількість вкорінених живців становить 90,4%). При цьому оптимальним строком є друга декада квітня, оскільки ще не почались процеси здерев’яніння пагонів. 6. В ході вивчення зимостійкості досліджуваних видів жимолості встановлено, що найкраще пристосовуються до негативних кліматичних умов жимолості їстівна, звичайна і татарська. Вони витримують зниження температури до – 250С, при чому частка пошкоджених тканин становить до 25%. Найуразливішими виявились деревина та серцевина. Найгірше пристосовується до низьких температур жимолость каприфоль, що проявляється в обмерзанні однорічних пагонів. Однак, це не стає причиною втрати декоративності, оскільки вид має сильний приріст. 7. Аналіз водного режиму досліджуваних видів показав, що у жимолості їстівної до кінця вегетативного періоду більш різко порівняно з іншими видами знижується загальний вміст води у листі, спостерігається максимальний дефіцит води та найгірше відновлення тургору після в’янення. 8. Опад досліджуваних видів жимолості багатий на основні поживні елементи (азот – 1,612,25%, фосфор – 0,500,75%, калій – 0,470,60%) і при цьому він швидко мінералізується. У зв’язку з цим жимолості, як грунтополіпшуючі породи є бажаним компонентом у штучних насадженнях м. Києва. 9. У дендропарках м. Києва інтродуковані Lonicera edulis Turcz. ex Freyn. та Lonicera caprifolium L. без ознак пониження біологічної стійкості інтенсивно ростуть, щорічно цвітуть і плодоносять протягом 70 і більше років, що підтверджує успішність їх інтродукції та високу ступінь акліматизації. 10. Жимолості вже через 12 роки після посадки на постійне місце здатні прикрасити садово-парковий ландшафт і покращити його виразність. Найбільшої декоративності жимолості досягають у період цвітіння та плодоношення. При озелененні міста жимолості бажано включати у насадження як обов’язковий елемент. Lonicera edulis Turcz. ex Freyn. завдяки високим смаковим якостям плодів рекомендується використовувати у плодово-ягідних насадженнях. 11. У результаті вивчення життєздатності та перспективності досліджуваних видів жимолості встановлено, що цілком перспективними в умовах м. Києва виявились жимолость їстівна, татарська та звичайна (бал перспективності І), а жимолость каприфоль належить до групи перспективних видів (бал перспективності ІІ), що дозволяє широко використовувати дані види в озелененні міста. |