У дисертаційній роботі на теоретичному рівні вирішено актуальне завдання, що має важливе значення для забезпечення ефективності діяльності державних службовців на сучасному етапі суспільного розвитку, здійснено узагальнення й досягнуто наукової мети, яка полягає в розкритті сутності та науково-теоретичному обґрунтуванні організаційних засад урахування морально-психологічного потенціалу державних службовців як важливого чинника державного управління, забезпечення ефективності використання людських ресурсів, а також розроблено відповідні практичні рекомендації. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, та дають підстави зробити такі висновки. 1. Узагальнення праць вітчизняних та зарубіжних науковців, в яких досліджуються місце та роль людського чинника у здійсненні державного управління, його вплив на забезпечення ефективності показує, що практично в усіх наукових роботах так чи інакше підкреслюється необхідність активізації людського чинника для підвищення ефективності державного управління. Разом з тим, хоча суб’єктивний чинник у забезпеченні ефективності управління дослідниками визначається як один з головних, проблематику, пов’язану з цим чинником, більшість учених відносить до сфери філософії, соціології, психології, етики, педагогіки тощо. Проблема особистості є традиційною для дослідження різними науками, її значення й на сьогодні зберігає свою актуальність. Теоретико-методологічні підходи до дослідження морально-психологічного потенціалу особистості, розроблені філософією, соціологією, етикою, педагогікою, психологією тощо, дають змогу розв’язувати зазначену проблему в рамках об’єкта та предмета цих наук. Особливу увагу суб’єктивному чиннику діяльності приділяє військова наука, що пояснюється особливостями професійної діяльності військовослужбовців, яка полягає в наявності суперечностей між деякими загальнолюдськими моральними цінностями та цінностями, притаманними військовій сфері, а також у екстремальному характері військової служби. Разом з тим бракує робіт узагальнюючого, теоретико-методологічного характеру, зокрема присвячених системному розгляду морально-психологічного потенціалу державних службовців. Поза увагою дослідників залишилася система чинників та механізмів формування морально-психологічного потенціалу державних службовців у сучасних умовах, не опрацьовані організаційні заходи щодо розв’язання проблем формування та реалізації досліджуваного потенціалу державних службовців в органах виконавчої влади. 2. На основі узагальнення теоретико-методологічних підходів до дослідження морально-психологічного потенціалу особистості пропонується визначити морально-психологічний потенціал державних службовців як інтегральну, системну сукупність моральних та психологічних можливостей (здібностей) посадових осіб державних органів та їх апаратів, які практично виконують завдання і функції держави, що має ситуативну структуру, яка включає взаємопов’язані складні підсистеми: моральну та психологічну. Моральна підсистема базується на цілісному прояві сукупності політичних, ідеологічних, моральних поглядів, сформованих протягом життя особистості під впливом суспільної свідомості, які надають якісну характеристику моральним можливостям. У цій підсистемі морально-психологічного потенціалу як особливому прояві суспільної свідомості відображаються ідеологічні та ідейно-національні компоненти духовності, в яких виявляється ставлення до Батьківщини й народу політики керівництва держави тощо. Психологічна підсистема відображає можливості емоційно-чуттєвої сфери психіки, психологічних утворень та властивостей, психічних пізнавальних процесів, притаманних державному службовцю. Вона впливає на формування співпереживань, настроїв, почуттів, внутрішньої мобілізованості, налаштованості, рішучості й готовності активно діяти для досягнення мети. Показано, що морально-психологічний потенціал державних службовців є інтегральним і визначальним утворенням, який характеризує готовність органу управління, окремого державного службовця до реалізації мети професійної діяльності під впливом чинників зовнішнього і внутрішнього середовища. Він виконує специфічні функції: когнітивну, регулятивну, оціночно-відносну, організаційну, мотиваційну, комунікаційну, мобілізаційну та ідентифікаційну. 3. Доведено, що основними чинниками, пов’язаними з формуванням морально-психологічного потенціалу державних службовців в Україні, є моральний потенціал суспільства та інформаційно-психологічний вплив зовнішнього середовища управлінської діяльності. Моральний потенціал суспільства на сучасному етапі розвитку держави недостатньо сприяє формуванню необхідного для діяльності державних службовців морально-психологічного потенціалу, оскільки він сформувався за часів соціальних відносин, які реформуються. Інформаційно-психологічний вплив зовнішнього середовища має ситуативний, динамічний характер. Він є постійно діючим чинником, який може мати як стихійний, так і цілеспрямований характер, бути як позитивним, так і негативним щодо морально-психологічного стану державних службовців. До механізмів формування морально-психологічного потенціалу державних службовців пропонується віднести виховання та систему саморегуляції соціальної групи. Незважаючи на те, що серед функцій демократичної держави відсутнє виховання як засіб формування морально-психологічного потенціалу особистості, воно має застосовуватися на сучасному етапі розвитку суспільства для формування професійно необхідних морально-психологічних якостей державних службовців. Механізм саморегуляції поведінки відіграє значну роль у формуванні морально-психологічного потенціалу державних службовців у будь-якій країні. З урахуванням особливостей морального потенціалу нашого суспільства вважається необхідним формування морально-психологічного потенціалу державних службовців як особливої соціальної спільноти. При цьому морально-психологічні характеристики державних службовців мають визначатися виходячи з вимог професійної діяльності, а їх девіативність на сучасному етапі має формуватися й захищатися державою, стати одним із чинників забезпечення становлення цивілізованого громадянського суспільства, утвердження в суспільстві моральних цінностей та європейських соціальних норм. Чинники та механізми формування морально-психологічного потенціалу державних службовців утворюють систему взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих елементів, у якій моральний потенціал суспільства, сформований на цінностях попередньої епохи, проявляє свою стійкість через механізм саморегуляції та перебуває під безперервним інформаційно-психологічним впливом. Останній залежно від походження може виступати як чинник, якщо його джерелом є зовнішнє середовище, та як механізм у разі застосування впливу суб’єктом, який перебуває всередині системи. 4. Запропонована модель співвідношення потенціалу управління та його морально-психологічного компонента дає змогу сформулювати низку тверджень, що можуть бути використані при оцінюванні морально-психологічного стану суб’єкта управління, зокрема для визначення показників ефективності виконання завдань управління: існує такий мінімально допустимий рівень потенціалу носія управління, при зниженні якого управління стає неефективним навіть за умови максимальної реалізації морально-психологічного компонента цього потенціалу; існує такий мінімально допустимий рівень морально-психологічного потенціалу носія управління, при зниженні якого управління стає неефективним навіть за умови максимального використання всіх наявних ресурсів управління; при одночасному зниженні величини потенціалу носія управління та його морально-психологічної складової нижче від їх мінімально допустимих рівнів виконання завдань управління стає неможливим та недоцільним; у разі виконання вимог щодо досягнення величини потенціалу управління та його морально-психологічної складової вище від мінімально допустимого рівня їх співвідношення має обернено пропорційний характер. Неможливість нарощування потенціалу управління може компенсуватись збільшенням його морально-психологічного компонента, і навпаки, неможливість підтримання достатнього рівня морально-психологічного потенціалу суб’єкта управління потребує збільшення використання ресурсів для ефективного виконання завдань діяльності останнього; морально-психологічний потенціал носія потенціалу управління, питома вага морально-психологічного компонента у структурі потенціалу управління, величини їх мінімально допустимих рівнів детерміновані характеристиками об’єкта управління. 5. У процесі експериментального дослідження доведено, що морально-психологічний потенціал державних службовців є одним із важливих компонентів потенціалу управління, сформованість якого є обов’язковою умовою забезпечення ефективності виконання управлінських функцій, досягнення позитивних результатів діяльності. Водночас відсутні офіційні вимоги до морально-психологічних якостей осіб, які обіймають ту чи іншу посаду в органах виконавчої влади. Врахування необхідних морально-психологічних якостей державних службовців, їх зміна у процесі діяльності є суб’єктивними або вони зовсім не враховуються при встановленні відповідності посадової особи займаній посаді. Разом з тим структура морально-психологічних характеристик державних службовців, їх рівень та динаміка можуть бути точно визначені та об’єктивно оцінені. За результатами такого оцінювання мають плануватися та вживатися заходи щодо формування або відновлення відповідних морально-психологічних якостей конкретного державного службовця. 6. Запропоновано систему організаційних заходів щодо формування та реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців в органах виконавчої влади, розкрито можливості застосування елементів системи морально-психологічного забезпечення діяльності Збройних Сил України, інших військових формувань для формування, захисту та реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців. До організаційних умов реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців, спрямованих на забезпечення ефективності державного управління, пропонується віднести: організацію кадрового моніторингу ефективності діяльності структурних підрозділів і посадових осіб органів виконавчої влади та вжиття заходів щодо морально-психологічного забезпечення діяльності державних службовців в органах виконавчої влади. 7. З’ясовано, що основним змістом кадрового моніторингу ефективності діяльності структурних підрозділів та посадових осіб органів виконавчої влади є: прогнозування та визначення граничних станів кадрового ресурсу, вихід за межі яких може призвести до невиконання завдань діяльності або до необґрунтованих витрат ресурсів, а також розроблення пропозицій стосовно управлінських рішень щодо застережних заходів з недопущення досягнення таких рівнів. Для його здійснення пропонується розробити вимоги до морально-психологічних якостей для кожної посади або групи однорідних посад, наявність яких дає змогу посадовій особі ефективно здійснювати діяльність та внести доповнення до типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців. 8. З огляду на особливості системи чинників та механізмів формування морально-психологічного потенціалу державних службовців на сучасному етапі розвитку суспільства доцільно врахувати досвід, набутий у процесі організації морально-психологічного забезпечення діяльності особового складу Збройних Сил України та інших військових формувань шляхом адаптації опрацьованих положень цього виду забезпечення до умов професійної діяльності державних службовців. 9. На підставі проведеного в дисертаційній роботі аналізу можна сформулювати рекомендації та практичні пропозиції з основних напрямів забезпечення ефективності діяльності державних службовців: запровадити систему кадрового моніторингу ефективності діяльності структурних підрозділів та посадових осіб, управління якою доцільно покласти на керівників органів державної влади та територіальних органів управління. Відповідні керівники мають нести відповідальність за забезпечення ефективності діяльності структурних підрозділів та посадових осіб. Безпосередніми організаторами кадрового моніторингу ефективності діяльності мають бути керівники кадрових служб та підрозділів відповідних органів управління. Планування заходів кадрового моніторингу доцільно здійснювати у рамках загальної системи планування кадрового забезпечення діяльності об’єктів управління за призначенням; органами управління кадрового моніторингу ефективності діяльності мають стати: для керівництва органів державної влади – Головне управління державної служби; для структурних підрозділів та посадових осіб цих органів – відповідні кадрові служби та підрозділи; на кожну посаду або групу однорідних посад потрібно скласти професіограми та на їх основі розробити доповнення до типових професійно-кваліфікаційних характеристик у частині, що стосується вимог до морально-психологічних якостей, наявність яких дасть змогу посадовій особі ефективно здійснювати професійну діяльність за посадою. Морально-психологічні вимоги до державних службовців мають використовуватись при складанні посадових інструкцій, здійсненні щорічної оцінки ефективності їх діяльності, а також під час проведення планового атестування. Крім того, професійно необхідні морально-психологічні якості слід брати до уваги під час проведення конкурсів на заміщення вакантних посад державних службовців, вивчатися та удосконалюватися під час перебування в кадровому резерві; запровадити систему морально-психологічного забезпечення діяльності державних службовців як важливу умову формування, захисту та раціональної реалізації їх морально-психологічного потенціалу. Органами управління морально-психологічного забезпечення професійної діяльності державних службовців мають стати: Головне управління державної служби України; структурні підрозділи міністерств, відомств та державних адміністрацій, на які покладається здіснення морально-психологічного забезпечення професійної діяльності державних службовців; кадрові підрозділи органів виконавчої влади. | 