У висновках на підґрунті використання методологічних прийомів науково-теоретичного дослідження, а також за результатами інтерпретації феноменів моралі та права у гуманітарному знанні формуються головні положення соціально-філософського аналізу їх як регуляторів суспільних відносин у сучасному українському соціумі в умовах глобалізації і транзитивних змін. 1. Доводиться, що поширення сфери як правового, так і морального регулювання пов’язані з диференціацією нормостворювання у новій, видозмінюваній соціальній активності, зв’язаній з демократизацією всіх суспільних відносин в умовах ринкової економіки. При інтенсивному використанні природних ресурсів, впровадженні складних і небезпечних технологій зростає необхідність у більш ефективних законодавчих регламентаціях соціальної взаємодії, втілюючи критерії дозволеного і недозволеного, що впливає на зростання ролі процесуального права та інституціональної етики. 2. Констатується, що мораль та право як нормативні регулятори упорядковують соціальні відносини, здійснюють контроль над поведінкою людей через обмеження їх соціальної активності. Правова регламентація порівняльно з моральною має більш формальну визначеність, чіткість дефініцій, стійкість. Реалізація правових норм підтримується авторитетом держави, в той час як моральних – суспільною думкою. Однак норми моралі мають більший вплив на внутрішній світ особистості. 3. Формулюється положення про те, що в період побудови української державності проглядається тенденція до взаємозалежності норм моралі та права. Ефективність гармонізації соціальних відносин визначається ступенем її збалансованості, відладженості механізмів реалізації нових правових приписів з урахуванням існуючих етичних норм. Чинне законодавство у соціокультурній динаміці сучасного українського суспільства все більше орієнтується на затвердження прогресивних принципів, пов’язаних зі свободою як передумовою моральної та правової справедливості, з відповідальністю особистості за свої вчинки. 4. Обґрунтовується положення про те, що морально-правова регуляція в умовах глобалізації входить до аксіосфери сучасного українського соціуму. Вона спрямована на інтеграцію та консолідацію різних прошарків суспільства, сприяє поглибленню демократизації, шануванню прав, гідності та достоїнств особистості. Правові та моральні тенденції нормостворювання включаються до процесу формування цінностей у зв’язку з їх переоцінкою. 5. Аргументується ідея про те, що система заборони та заохочення морально-правового характеру, здійснюючи контроль за девіантною поведінкою, попереджує конфлікти, знімає крайні форми протистояння соціальних суб’єктів, транслюючи в суспільні відносини принципів толерантності, компромісу, наділяючи життєдіяльність людей злагодою та благополуччям. 6. Проводиться думка про те, що в умовах поширення комунікативного простору сферу духовного життя орієнтовано на перетворення морально-правової нормативності у конструктивні стереотипи поведінки, що пов’язано з новими підходами до інформування про морально-правову імперативність. Персональна компетентність соціального суб’єкта пов’язана з наявністю сукупності поглядів на змісто-життєвий пріоритет, закріплений у нормативному зразку людини, яка знає та поважає закони та має систему якостей громадянської спрямованості. |