Анотація до роботи:

Кондратюк А.Ю. Монументальний живопис Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської Лаври. Семантика. Стилістика. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.05 – образотворче мистецтво. Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено дослідженню семантики та стилістичних особливостей монументального живопису Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської Лаври 20 – 30-х рр. XVIII ст. Пам’ятку розглянуто в контексті загальноєвропейського художнього процесу XVII – поч. XVIII ст. Простежено богословську програму стінопису церкви. Це дозволило визначити ступінь взаємодії теології та мистецтва українського бароко. На прикладі ансамблю храму Св. Трійці виявлено типологічні й специфічні риси монументально-декоративних розписів Києво-Печерської малярської школи, розглянуто втілення в стінопису принципів барокового синтезу мистецтв.

1. Аналіз семантики і стилістичних особливостей монументального живопису Троїцької надбрамної церкви дає фактичне й теоретичне обґрунтування вживаному у мистецтвознавстві апріорному відношенню цієї пам’ятки до проявів стилю бароко в українському мистецтві.

2. У барокових розписах Києво-Печерської майстерні відбувається ускладнення сюжетного задуму, з’являються нові тематичні й іконографічні рішення. Концептуалізм бароко, схильність митців епохи до “розумової гри” втілилися в монументальних ансамблях Наддніпрянщини 1-ї пол. XVIII ст. у складні богословські програми розписів, які вимагали від глядача певної теологічної ерудиції.Перетворення традиційної системи монументальногорозпису на засіб алегоричної оповіді було в цей час закономірним явищем: теологічна ситуація, яка склалася в Україні на межі XVII – XVIII ст., коли особливої гостроти набуло питання про Євхаристичне перетворення, вимагала передачі у монументальному малярстві провідних богословських ідей. У цій ситуації формальні прийоми зображення набули першорядного значення: необхідно було знайти зображальні засоби, спроможні вмістити якісно новий зміст.

3. Результативність методу комплексного аналізу стінопису Троїцької церкви переконливо доводить, що монументальний задум храму за прийомами організації системи розписів споріднений до будови барокової проповіді.

4. Відповідно до нової природи змісту, в ансамблі Троїцької церкви застосовано принципи іншої художньо-формотворчої системи, яка значно різнилася від візантійської. Вони полягали у новому розумінні синтезу мистецтв, коли специфіка кожного виду мистецтва наче нівелюється, в організації ілюзорного внутрішнього простору, в новому методі введення глядача до монументального ансамблю та новому характері зв’язку сюжетів, значення кожного з яких могло змінюватися під час церковної служби.

5. Застосування в розписах Троїцької церкви виражальних засобів, споріднених до принципів драматургії інших видів мистецтв – ораторської прози, шкільної драми, музики дозволило створити художню форму, що відбивала складний богословський задум.

6. Аналіз написів на композиціях храму Св. Трійці дозволив з’ясувати, наскільки тісним був зв’язок церковної літератури й образотворчого мистецтва українського бароко. Ці тексти не тільки розкривають змiст кожного конкретного зображення, але й визначають загальний напрямок теологiчної iдеї розписiв.

7. Аналіз композицій гравюр найбільш поширених європейських ілюстрованих видань XVII ст. з вітчизняних та зарубіжних збірок дозволив з’ясувати джерела іконографії багатьох сюжетів лаврського храму Св. Трійці.

8. Вивчення документів про діяльність Києво-Печерської Лаври кін. XVII – 1-ї пол. XVIII ст. з архівів і бібліотек України та Росії дозволило спростувати “міфи”, що існували в атрибуції розписів Троїцької церкви. Доведено, що спроби пов’язати певні композиції храму з іменами конкретних малярів поки що безпідставні.

9. Метод стилістичного аналізу дозволив виділити в монументальному ансамблі Троїцької церкви й охарактеризувати індивідуальні “почерки” майстрів-виконавців.

10. Таким чином, приклад монументальних розписів Троїцької надбрамної церкви доводить, що Києво-Печерська іконописна школа у XVIII ст. визначила стилістику і високий рівень майстерності художників не тільки України, але й Балкан.

11. Результати аналізу монументального ансамблю Троїцької надбрамної церкви дозволяють зробити й більш широкі висновки, наблизитися до розуміння внутрішньої природи українського мистецтва XVII – 1-ї пол. XVIII ст., побачити не тільки його принципову відмінність від мистецтва попередніх століть, але й спадкоємний зв’язок. Дослідження феномена розписів храму Св.Трійці показало, що монументальне малярство лаврської майстерні 1-ї пол. XVIII ст. остаточно не пориває з візантійською традицією. Але в деяких аспектах цей живопис виглядає як заперечення самих основ того, що було створене візантійським мистецтвом. Нові тенденції й традиція співіснують у національному варіанті бароко в складному поєднанні. Однак кінцевий результат, що виникнув унаслідок такого поєднання, дозволяє говорити про розписи київської школи даної доби як про цілком оригінальне явище в історії європейського монументального живопису.

Публікації автора:

1. Стінопис притвору Троїцької надбрамної церкви // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. Академії мистецтв України.– К.: В-во “Кий”, 2001. – Вип. 2. – С. 34-40.

2. Барокові розписи лаврської церкви Св. Трійці. (Історія пам’ятки, атрибуція, теологічна програма) // Українська Академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці.– К.: В-во “ДІА”, 2002. – Вип. 9. – С. 156-167

3. Вівтарні розписи Троїцької церкви Києво-Печерської Лаври // Народознавчі зошити. – 2002. - № 3-4. – С. 222-228.

4. Стінописи Лаврської школи 1-ї трет. XVIII ст. в контексті європейського мистецтва // Лаврський альманах: Зб. наук. пр. – К.: В-во “Віпол”, 2002. – Вип. 7. – С. 99-104.

5. Семантика деяких сюжетів Троїцької надбрамної церкви. (До питання про реконструкцію теологічного задуму) // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. Академії мистецтв України.– К.: СПД Кравчук В.К., 2003. – Вип. 3. – С. 323-330.

***

1. Проблематика дослідження Троїцької надбрамної церкви // Могилянські читання – 2000 року: Зб. наук. пр. – К.: В-во “Пульсари”, 2001. – С. 170-175.

2. Розписи Великої Успенської та Троїцької надбрамної церков 1-ї трет. XVIIIст. як віддзеркалення провідних тенденцій мистецтва та теологічної думки // Велика Успенська церква Києво-Печерської Лаври. Слід у віках: Матеріали міжнар. наук. конф. – К.: В-во “Віпол”, 2002. – С. 101-110.

3. Лаврські видання XVII – поч. XVIII ст. та стінопис Троїцької надбрамної церкви (семантичний та іконографічний аспект) // Могилянські читання – 2001 року: Зб. наук. пр. – К.: В-во “Віпол”, 2002. – С. 102-110.

***

1. Чотири тематичні цикли розписів Троїцької надбрамної церкви // Collegium. – 2002. – №13. – С. 133-141.

2. “Незауважені” композиції Троїцької церкви Києво-Печерської Лаври // Collegium. – 2003. – № 14. – С. 136-144.