1. В умовах репрезентативних лісових екосистем Присамар’я Дніпро-вського та насаджень білої акації зони рекультивації земель Західного Донбасу у системі фітоценоз-підстилка-ґрунт досліджено вміст і розподіл органо-мінеральних речовин та ВМ (Pb, Cd, Zn, Ni, Cu, Mn, Fe). 2. За значеннями ОПК у природних та штучних біогеоценозах виявлено два типи кругообігу органо-мінеральних речовин: інтенсивний – у степовому (ОПК = 1,24±0,3) та у різному ступені загальмований, у лісових биогеоценозах (ОПК у природних лісах – 3,27±1,02–11,79±0,9; у штучних лісових насадженнях – 3,72±0,7–4,49±0,4). За інтенсивністю кругообігу мінеральних речовин виділено два типи кругообігу: загальмований (степовий і штучні лісові біогеоценози) та дуже загальмований (природні ліси). 3. Індекси інтенсивності кругообігів органо-мінеральних речовин (ОПК) характеризують функціональний стан рослинного угруповання та напрямок його розвитку. Незначне варіювання або підвищення ОПК в природних та штучних насадженнях Присамар’я Дніпровського та техногенних територій Західного Донбасу з 1980 по 2005 рік свідчить про стабільність процесів розвитку цих екосистем на даному етапі існування за лісовим типом. Інтенсифікація кругообігу органо-мінеральних речовин у насадженні Західного Донбасу на ІІ варіанті штучних ґрунтів демонструє зміщення процесів функціонування цієї екосистеми у напрямку остепніння і може спричинити негативні зміни у стані біогеоценозу в майбутньому. 4. З досліджень вмісту ВМ у ґрунтоутворюючих породах та ґрунтах екосистем Присамар’я Дніпровського з'ясовано, що найбільш багаті на ВМ леси та червоно-бурі глини і, як правило, відповідно ґрунти, що на них утворилися. Найменш забезпечені ВМ делювіальні піщані відкладення аренних екосистем. Максимальний вміст Pb, Cd та Ni характерний для лесів, Mn – для лесовидних суглинків. Найбільшу кількість Cu та Zn містять червоно-бурі глини, Fe – піщані делювіальні відкладення суборі. Максимальним вмістом Pb, Cd, Cu та Fe характеризується чорнозем звичайний лісопокращений на червоно-бурих глинах, Zn та Ni – аналогічний ґрунт на лесах, Mn – заплавно-лучно-лісовий ґрунт. У шарі 0-50 см насипних ґрунтів насаджень Західного Донбасу максимальний вміст Pb відмічено у суглинку на ІІ варіанті, найвищі кількості інших ВМ містяться у шарах з додаванням чорнозему звичайного на варіантах ІІІ–V. 5. За відношенням вмісту ВМ до регіонального фонового кларку елементів у ґрунтах степової зони України наведено екологічну оцінку мікроелементного складу ґрунтів біогеоценозів Присамар’я Дніпровського: – кількості Fe, Cu та Mn у корененасиченому шарі ґрунтів біогеоценозів Присамар’я Дніпровського нижчі від регіональних кларків елементів у 5,38-40,39; 2,91–18,24; 1,25 – 13,34 разу, відповідно; – вміст Ni, Pb, Zn та Cd, як правило, коливається у встановлених межах регіональних кларків ВМ. 6. Фізико-хімічні властивості ґрунтів Присамар’я Дніпровського зумовлю-ють високу рухомість ВМ, яка сягає 65,7 % від валового вмісту у корененасичених шарах ґрунту. Відсотки рухомості Cu, Zn, Pb, Cd та Ni у насадженнях білої акації на насипних ґрунтах Західного Донбасу вищі, ніж в аналогічних фонових насадженнях Присамаря Дніпровського. 7. У чорноземі звичайному відмічено відносно рівномірний профільний розподіл Cd, Mn, Fe, Cu, Ni. Максимальну фіксацію Pb відмічено в ілювіальному горизонті, Zn (валова форма) – у гумусовому акумулятивному горизонті. За розподілом у ґрунтових профілях природних лісів досліджені ВМ складають три групи: 1 – накопичуються у гумусовому акумулятивному горизонті (Ni, Cu, Pb); 2 – концентруються у іллювіальному горизонті внаслідок вимивання або лесиважу (Fe, Cd); 3 – не виявляють загальної закономірності розподілу або розподіля-ються рівномірно (Mn, Zn). У чорноземі звичайному лісопокращеному штучних лісових угруповань Присамар’я Дніпровського розподіл ВМ за профілем збігається з розподілом у чорноземі звичайному, але з більш високим їх вмістом у верхніх гумусових шарах, виключенням є Zn і Cu у ґрунтах пристінних білоакацієвих насаджень та Pb у насадженні акації свіжуватого типу зволоження. 8. Коливання вмісту ВМ в органах деревних та трав’янистих рослин біогеоценозів Присамар'я Дніпровського визначаються індивідуальними особливостями рослин та факторами, які впливають на поглинання хімічних елементів рослинами. За абсолютним вмістом у рослинах досліджувані ВМ поєднуються у три групи: елементи підвищеної (Mn, Zn, Fe), середньої (Cu, Ni, Pb) та низької (Cd) концентрації. Вміст ВМ (крім Сu) у листі білої акації насаджень Західного Донбасу вищий, порівняно з показниками для рослин цього ж виду у фонових умовах: Ni у 20; Mn – 5,5; Cd – 3,6; Zn – 3,2; Fe – 2,2 рази. Вміст Pb у листі рослин техногенної території вищий у два рази лише на ІІІ варіанті насипного ґрунту, Fe – на ІІ та ІІІ варіантах. Коефіцієнти спів-відношення вмісту ВМ у листі (хвої) та гілках рослин Присамаря Дніпров-ського свідчать про те, що у більшості випадків вміст ВМ у листі вищий у 0,5-5 разів, ніж у гілках. Опад, як правило, характеризується більшим вмістом ВМ, порівняно з живою фітомасою, а підстилка більшим ніж опад. 9. При підборі деревних порід для створення на території степової зони України лісових насаджень з високою пертинентною здатністю доцільно використовувати коефіцієнти біологічного поглинання – малий показник Кбп елемента свідчить про вимогливість рослини до високого вмісту ВМ у ґрунті. 10. В результаті проведеного ретроспективного аналізу (1980-2005 рр.) з'ясовано, що вміст Mn у ґрунтах лісових екосистем Присамар’я Дніпровського у 1980 році варіювався в межах 102,0–891,2, а у 2005 році становив 122,0–894,9 мг/кг сух. ґрунту; Cu – 14,0–31,0 і 0,6–9,6; Ni – 22,0–58,0 і 9,2–44,5; Pb – 1,7–3,3 і 3,1–41,3 мг/кг сух. ґрунту. З 1980 по 2005 рр. у чорноземі звичайному степового біогеоценозу вміст Cu, Mn та Ni змінився менше ніж у 1,2 разу, вміст Pb збільшився у 4,3 разу. Вміст Mn, Ni та Cu у насипних ґрунтах Західного Донбасу з 1990 по 2005 рр., як правило, зменшився. Зниження вмісту ВМ спостерігалося у ґрунтах варіантів з чорноземом звичайним (ІІI-V варіанти): Mn у 6,5–9,8; Ni у 1,3–1,5; Cu – у 33,1–73,4 разів. Явище збіднення мікроелементного складу ґрунтів може призвести до погіршення стану насаджень у майбутньому і потребує проведення заходів щодо поліпшення умов існування екосистем. У степовому біогеоценозі з 1980 по 2005 рік відмічено підвищення коефіцієнту співвідношення ґрунт-порода (Ксґп) Mn та Рb і зниження цього показника для Cu; Ксґп Ni залишився незмінним і становив 1,3. У заплавній липово-ясеневій діброві відбулося зниження Ксґп Cu та Mn, збільшення Ксґп Pb (з 2,0 до 2,75), Ксґп Ni не змінився. У дубовому насадженні на плакорі зафіксоване збільшення Ксґп Mn у шарі ґрунту 0-50 см у 2,47 разу. У сухому бору відмічено зменшення Ксґп Mn (з 1,9 до 1,2). У пристінній липово-ясеневій діброві зафіксовано збільшення Ксґп Mn, Cu та Ni. 11. Проведена робота є частиною моніторингових досліджень вмісту та розподілу ВМ у системі фітоценоз-підстилка-ґрунт лісових біогеоценозів Приса-мар'я Дніпровського. Результати роботи рекомендовані для використання у розробці показників визначення стійкості лісів в умовах степової зони України. Характеристики кругообігу органо-мінеральних речовин та ВМ можуть застосовуватися як показники ступеня адаптації лісових угруповань до степових умов існування. За результатами моніторингових досліджень можливе прогнозування розвитку лісових біогеоценозів степової зони і надання практичних рекомендацій щодо догляду за існуючими лісовими екосистемами і створення насаджень різного призначення в умовах степової зони України. |