У дисертаційній роботі зроблено теоретичні узагальнення цілей, засобів і результатів модернізації системи професійної та світоглядно-методологічної підготовки сучасного вчителя і запропоновано нові підходи до практичного розв’язання проблеми модернізації підготовки студентів та перепідготовки учителів. Соціальна зумовленість модернізаційних процесів розкрита через єдність історичного і логічного, загального і особливого, загальнолюдського і національного, колективного та індивідуального. Аналіз теоретичного і практичного забезпечення трансформаційних процесів у системі вищої педагогічної освіти засвідчив, що вони потребують глибоких системних реформувань з метою збереження і розвитку потенціалу та обсягу підготовки фахівців, посилення державної і громадської підтримки пріоритетних напрямків вищої педагогічної освіти, узгодження всієї системи підготовки педагогічних кадрів із потребами соціально-екнономічного розвитку держави, новими досягненнями науки. Це зумовлено тим, що учитель виконує не тільки функції ретранслятора знань, але й культурні, соціальні та виховні функції, забезпечує спадкоємність суспільних норм, суспільного досвіду, нагромадженого людством за всю історію його розвитку. Модернізація вищої педагогічної освіти передбачає наявність засад, що зберігають своє значення на всіх етапах реформи системи підготовки сучасного вчителя і забезпечують розвиток особистісних рис студентів. Від успіху модернізації системи освіти залежать якість соціокультурних зрушень в Україні, перспективи у державотворенні, збереження та нарощування інтелектуального потенціалу нації. Безперечним здобутком радянської вищої педагогічної освіти був її універсалізм та фундаментальна підготовка, а недолік полягав у вузькій спрямованості на підготовку ідеологічно закріпачених фахівців, яким було відмовлено у плюралізмі мислення і думок. Сьогодні в Україні, як поліетнічній та поліконфесійній державі, потрібна органічно цілісна система педагогічної освіти, яка б відповідала національним інтересам і світовим тенденціям розвитку, забезпечувала підготовку вчителів, здатних втілювати в життя принципи свободи, плюралізму думок, творчості і самостійності дій. Дослідження показало, що значним недоліком побудови освітнього педагогічного процесу у багатьох вищих педагогічних навчальних закладах є відсутність єдності у розумінні мети і шляхів модернізації підготовки фахівця, належної матеріально-технічної, організаційної підтримки молодих учителів, що породжує значну плинність кадрів, кадрову незабезпеченість шкіл. На основі аналізу літературних джерел та практики підготовки фахівців у вищій педагогічній школі обґрунтувано теоретичні засади модернізації професійної та світоглядно-методологічної підготовки сучасного вчителя: оновлення змісту та навчально-методичного забезпечення професійної і світоглядно-методологічної підготовки; розробка нових технологій підготовки фахівця у вищій педагогічній школі, в яких знаходить відображення рівень розвитку теорії і методики професійної освіти та кращий досвід викладання; опанування сучасними інформаційними технологіями; створення необхідних умов для підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації учителів, в тому числі модераторських центрів для задоволення освітніх потреб учителів; особиста зорієнтованість підготовки майбутнього вчителя на успішне розв’язання завдань 12-річної школи. Отже, головними чинниками професійної підготовки сучасного вчителя, що впливають на становлення його особистості, є осучаснення змісту, форм та методів професійної підготовки, застосування різноманітних технологій навчання, особистісно зорієнтований характер підготовки. Формою прояву професійної готовності майбутнього вчителя та одним з провідних чинників її формування виступає педагогічна практика. Значення педагогічної практики посилюється у контексті вимог, поставлених державою до сучасного вчителя. Педагогічна практика це логічне продовження теоретичного навчання студентів, сполучна ланка між теоретичним навчанням студента та його майбутньою роботою у загальноосвітніх навчальних закладах. Вплив педагогічної практики на модернізацію професійної та світоглядно-методологічної підготовки вчителя проявляється у вихованні професійних якостей, стійкого інтересу до професії, розвитку здатності до науково-дослідної роботи, закріплені, поглиблені та збагачені теоретичних знань у процесі їх використання для розв’язання конкретних педагогічних завдань. Не менш важливим впливом педагогічної практики на модернізацію підготовки вчителя можна вважати розвиток потреби у педагогічній самоосвіті та самовдосконаленні. Адже під час педагогічної практики формуються професійні уміння та навички студентів, педагогічна свідомість переходить з площини ідеальних уявлень в систему реальних установок та поглядів майбутнього вчителя. Науковий характер педагогічної практики робить її вплив на модернізацію підготовки майбутнього вчителя цілеспрямованим та розвивальним. Між суспільним розвитком та професійною діяльністю вчителя існує тісний взаємозв’язок, відображення якого у професійній підготовці вчителя забезпечує успішний перебіг формування готовності студентів до роботи з учнями. Це має теоретичне і прикладне значення, оскільки вчитель не лише формує знання учнів, а й навчає їх визначити проблеми, що належать до ціннісної площини, формувати об’єктивну самооцінку власної пізнавальної діяльності та суспільних ситуацій, висловлювати та обстоювати власну думку. Експериментальна робота забезпечила зростання професійної підготовки, проте, за різними показниками виявлено відмінні результати. Так, на завершальному етапі навчання організованість та дисциплінованість вносять найменший внесок до професійно-діяльнісного блоку. Успішність, хоча й займає друге рангове місце, слабко представлена в структурі зв’язків з іншими показниками Виявлено всього три взаємозв’язки з восьми можливих. Найбільший взаємозв’язок успішності одержано з пізнавальною активністю і дисциплінованістю. На підставі одержаних результатів можна припустити, що переважання творчої активності і товариськості в навчальній діяльності студентів 5 курсу педагогічного факультету відтісняє на другий план роль вольових якостей (організованість, дисциплінованість). Узагальнюючи одержані результати, робимо висновок, що на початковому етапі модернізації професійної підготовки майбутнього вчителя домінуючими якостями виступають успішність, пізнавальна активність, дисциплінованість, організованість та ініціативність, на середньому етапі – самостійність, ініціативність і здатність до наукової роботи, на заключному етапі – успішність і творча активність, на професійному рівні – організованість, пізнавальна та творча активність. Одержані результати свідчать про те, що процес професійного становлення особистості майбутнього вчителя початкових класів успішно здійснюється на всіх етапах модернізації підготовки майбутніх педагогів. Цей процес можна регулювати шляхом впровадження активних форм і методів навчання, психологічного супроводу навчання студентів у педагогічному вузі, розробки та впровадження спецкурсів за вибором студентів. Модернізувати процес професійного становлення особистості вчителя початкових класів дозволяє впровадження спецкурсу «Психолого-педагогічні основи вступу до спеціальності вчителя початкових класів», що сприяє розвитку у студентів творчої активності, прийомів педагогічного спілкування і взаємодії, професійних умінь, адекватної самооцінки. |
