У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яка полягає в розбудові концепції та інструментарію аналізу, математичного моделювання та управління ризиком вексельних зобов’язань. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки: 1. Систематизація та узагальнення існуючих підходів ризик-менеджменту дозволила розробити концептуальну схему процесу управління вексельним ризиком, яка включає три основних етапи: аналіз вексельних зобов’язань, оцінку ступеню їх надійності і врахування вексельних ризиків у прийнятті рішень щодо вексельних розрахунків між підприємствами. 2. В результаті якісного аналізу вексельних ризиків виокремлено два принципово різних типи вексельних ризиків: фондові ризики, що притаманні векселю як цінному паперу, та кредитні ризики, що притаманні векселю як кредитному інструменту. 3. Для кількісного аналізу фондових ризиків векселя застосовано інструментарій економічної ризикології. Кількісна оцінка міри фондового ризику векселя є багатовимірною величиною, яка складається з певних абсолютних та відносних показників ступеня ризику цінного паперу (зокрема, середньоквадратичного відхилення, коефіцієнта варіації, семіквадратичного відхилення, коефіцієнта семіваріації тощо). 4. Математичні моделі оцінки векселя як цінного паперу відображають тісний взаємозв’язок між його основними ринковими характеристиками (зокрема, дохідністю, ринковою вартістю та ризикованістю векселя). Класичні моделі оцінюють вексель як короткостроковий інструмент (за правилом простих процентів), проте в Україні випускаються й векселі зі строком обігу більшим одного року. Для оцінки ринкової вартості та дохідності останніх пропонується застосування правила складних процентів. 5. Для моделювання і кількісної оцінки вексельних кредитних ризиків застосовано логіко-ймовірнісний підхід. Кількісною мірою кредитного ризику векселя є інтегральна ймовірність неплатежу за цим борговим зобов’язанням, яка залежить від стратегії та, відповідно, сценарію погашення векселя. 6. Складовими інтегральної ймовірності непогашення вексельного зобов’язання є ймовірності неплатежу за векселем для кожного з вексельних боржників відповідно до класифікованих етапів погашення. Ці ймовірності в значній мірі визначаються фінансовим станом (зокрема, платоспроможністю) підприємств-боржників. Для оцінювання їх фінансового стану доцільно використовувати комплекс методів фінансового аналізу, зокрема, багатофакторні методи аналізу фінансових коефіцієнтів на основі Z-моделей, метод рекурсивного розбиття за моделлю CART (Classification And Regression Trees), метод аналізу грошових потоків тощо. 7. Згідно з ринковим принципом: “додатковий ризик повинен бути компенсований додатковим сподіваним прибутком”, необхідно відповідно до знайденого ступеня вексельного ризику визначати величину премії за ризик та враховувати її при обчисленні реальної ринкової вартості та дохідності векселя. 8. Алгоритм комплексного аналізу вексельного зобов’язання в аспекті його кредитного ризику включає три послідовні операції: розбиття вексельних кредитів на “великі” та “невеликі”; класифікація векселів, яка визначає клас надійності векселя та найімовірніший етап погашення; оцінка основних фінансових характеристик векселя з врахуванням класу надійності векселя (розрахункової ринкової вартості; необхідної ринкової вартості, скорегованої на фактор кредитного ризику; необхідної величини вексельного дисконту). 9. Управління вексельним кредитним ризиком ґрунтується на проведеному комплексному аналізі вексельного зобов’язання. Запропонована концепція ризик-менеджменту в вексельних розрахунках враховує, що рішення про прийняття або відмову від певного векселя носить об’єктивно-суб’єктивний характер, оскільки, окрім отриманих об’єктивних якісних та кількісних оцінок, має місце й суб’єктивне ставлення до ризику потенційного векселедержателя. 10. З метою врахування суб’єктивного аспекту управління вексельними кредитними ризиками передбачено підтримку прийняття рішень щодо доцільності вексельних розрахунків. ЇЇ сутність полягає в наданні рекомендацій щодо прийняття або відмови від векселя згідно з визначеним класом надійності векселя, відносною величиною вексельного кредиту та найімовірнішим етапом погашення, залежно від ставлення до ризику потенційного векселедержателя та обіцяної векселедавцем величини вексельного дисконту. 11. Аналіз та управління вексельним кредитним ризиком зручно здійснювати на базі розробленої автоматизованої інформаційної системи, яка ґрунтується на сформованому комплексі економіко-математичних моделей. Призначення побудованого інформаційного, математичного та програмного забезпечення полягає в підвищенні ефективності процесів оцінки ступеня вексельного кредитного ризику, обчислення відповідної величини премії за ризик і реальної вартості (необхідної ціни купівлі) векселя та підтримки прийняття рішень у вексельних розрахунках. 12. Запропонована комплексна методика аналізу та управління вексельними кредитними ризиками та відповідна автоматизована інформаційна система, при дотриманні зазначених концептуальних засад та принципів побудови, відкриті щодо подальшого вдосконалення, розширення функцій та сфери використання. 13. Отримані автором результати відкривають простір щодо подальших наукових досліджень у сфері вексельного обігу з застосуванням економіко-математичних методів. Аналіз сучасного стану української економіки свідчить, що проблеми моделювання вексельного обігу й, зокрема, питання моделювання та управління ризиком вексельних зобов’язань потребують подальшого осмислення в економічній науці. Впровадження запропонованих в дисертаційній роботі концепції та інструментарію аналізу, математичного моделювання та управління вексельним ризиком дозволить підвищити ефективність процесів аналізу та управління ризикованістю та дохідністю вексельних операцій, що сприятиме загальному зниженню ступеня ризику та підвищенню ліквідності векселів, удосконаленню механізму вексельного обігу та інтенсифікації українського фондового ринку. | 