1. З множини факторів, які впливають на діяльність страхової компанії, найбільш суттєвими є значні ризики, якими супроводжується настання природних або техногенних катастроф. При цьому виникнення таких ризиків залежить як від детермінованих, так і від стохастичних причин. 2. При проведенні досліджень причин та наслідків виникнення ризиків слід використовувати стохастичні економіко-математичні моделі та методи. 3. Механізм страхування слід розглядати як цілісний комплекс методів управління ризиками при їх страхуванні шляхом їх трансформації з ризиків страхувальників в ризики страховиків. Метою стратегієї страхової компанії при цьому є відшукання Парето-оптимальних рішень в області визначення страхових тарифів. 4. Концептуально оптимальну стратегію страхової компанії, спрямовану на досягнення економічних інтересів шляхом використання спеціфічних функцій, можна уявити у вигляді комплексу елементів, до якого входять стратегічні інтереси, специфічні функції, функціональні механізми, математичні інструменти, системи підтримки прийняття рішень. 5. Найбільш вдало управління страховою компанією характеризує економіко-математична модель компанії як динамічної системи із змінним станом та модель управління на базі вироблення стабілізуючого сигналу. 6. Оцінку фінансового становища страхової компанії слід здійснювати з урахуванням уявлення стану компанії у вигляді нечіткої лінгвістичної змінної. 7. Узагальненим критерієм стану страхової компанії є інтегрований показник, який базується на співставленні суми загальних страхових резервів із резервами, які сформовано по виду страхування з урахуванням кумуляції різнопланових ризиків. 8. Відсутність достатньої статистичної бази під час розрахунку страхових тарифів нових видів страхування обумовлює недостатність існуючих актуарних методів. “Згладжування” ризику, який виникає через недосконалість страхових оцінок забезпечується запровадженням критерію визначення ризикової надбавки по страхуванню техногенних ризиків з урахуванням ступеня зносу основних фондів, які підлягають страхуванню. 9. Оптимальність перестрахування між декількома страховими компаніями забезпечується залежністю від ринкової частки кожної компанії, що має забезпечити “справедливий” розподіл ризику. 10. Реалізація концептуальної моделі ризикового управління страхової компанії відбувається на базі автоматизованих систем підтримки прийняття рішень (СППР) за допомогою апаратного імітаційного моделювання. 11. Надійність функціонування системи “Страхова компанія” підтримується запропонованими моделями оптимальної суми та періоду надходжень страхових платежів. 12. Управління поведінкою страховою компанією здійснюється шляхом вибору набору заходів, які мають поліпшити нечітко визначене фінансове становище. Наведені в дисертації розробки пройшли практичну апробацію та використовуються в рамках інформаційної системи управління підприємством на ВАТ “Страхова компанія “Оранта-Донбас”, що дозволило одержати економічний ефект 28,7 тис. грн. |