У роботі побудовано моделі та розглянуто ефективні механізми управління активізацією кредитно-депозитної та інвестиційної діяльності комерційного банку, що знайшли відображення у теоретичних і практичних рекомендаціях з використанням економіко-математичних методів та моделей, що дозволяють зробити такі висновки, які мають науково-практичну цінність: 1. Побудована у роботі математична модель функціонування комерційного банку визначила існування й характер оптимальних управлінь його кредитно-депозитної політики і стратегію в області дивідендних виплат та виявила, що корисність придбання цінних паперів і витрати на залучення засобів не визначають оптимальні управління залученням і розміщенням засобів. Кожне з них окремо порівнюється з корисністю грошей і за результатами порівняння визначаються управління та на оптимальній траєкторії, що приводить до можливості ситуації, коли комерційний банк буде одночасно залучати позики і продавати йому належні цінні папери, незалежно від співвідношення корисності останніх і витрат на придбання коштів, дана ситуація реалізовується тоді, коли комерційний банк має проблеми з ліквідністю. На практиці цей варіант часто не враховується і тому при перевищенні ставки розміщення над ставкою залучення комерційні банки продовжують розміщувати засоби, що приводить до нестачі джерел запозичень та кризи ліквідності. 2. Для підвищення адекватності побудованої моделі кредитно-депозитної політики комерційного банку реальним умовам пропонується: відмовитися від симетричності швидкостей закупки і продажу цінних паперів та ввести два показники ліквідності, що відповідають за придбання () і продаж () цінних паперів, відповідно; ввести залежність між обсягом внутрішніх інвестицій і постійних доходів, а також залучених клієнтських засобів; ввести залежність ставки залучення від обсягу вже залучених засобів, оскільки на практиці зі збільшенням обсягів запозичень їх вартість, як правило, зростає; зробити змінними обсяг власного капіталу банку – і максимальну суму доступних для залучення засобів – ; використовувати показник середньої ліквідності активів, оскільки в процесі діяльності комерційного банку може змінюватися структура його активів, а, отже, і їх ліквідність. Це означає, що при продажі активів він у межах моделі частково реалізовує пропорційно вкладу в загальний портфель усі види активів. На практиці комерційний банк може спочатку продавати найбільш ліквідні активи, а потім менш ліквідні та ін., тобто показник його ліквідності буде змінюватися стрибкоподібно. 3. Для ефективнішого використання розробленої моделі на її основі можна створити таку інформаційну систему банку, що дозволить оперативно оцінювати ефективність поточної діяльності комерційного банку. Якщо сумістити блок розрахунків ефективності його діяльності, створений на базі даної моделі, з блоком, який прогнозує основні показники діяльності певного комерційного банку, то можна буде оперативно відслідковувати тенденції у зміні його рентабельності і моделювати різноманітні ситуації, змінюючи прогнозовані зовнішні параметри „вручну”. Зокрема, за допомогою програми можна досліджувати ситуації, пов’язані з кризами ліквідності, задаючи різні стрибки в обов’язкових витратах і намагаючись знайти управління, що зберігають ліквідність комерційного банку. 4. Дослідження проблем оцінки і планування інвестиційної діяльності комерційного банку показало, що оптимальність інвестиційного рішення залежить від реалізації системного підходу при моделюванні інвестиційної діяльності комерційного банку з позицій обліку динаміки інвестиційних процесів. При цьому комерційний банк розглядається, з одного боку, як суб’єкт господарювання, а з іншого – як контрагент ринку банківських послуг. 5. Моделювання інвестиційної діяльності комерційного банку дає можливість: прогнозування ціни фінансового інструменту, тобто будь-якої потенційної активної чи пасивної операції; обліку специфіки обігу фінансового інструменту (термін операції, оподаткування, зовнішні і внутрішні обмеження); визначення системи формальних характеристик фінансового інструменту на основі його економічного опису; обліку портфельних обмежень (за термінами, обсягами і вартостями операцій залучення та розміщення ресурсів); забезпечення максимального мультиплікативного ефекту капіталу при заданих портфельних обмеженнях. 6. Реалізація моделі інвестиційної діяльності комерційного банку забезпечує варіантний розрахунок оптимальної інвестиційної стратегії комерційного банку при різних допущеннях щодо майбутньої кон’юнктури ринку і розроблення відповідного сценарію поведінки, причому кожний варіант стратегії є розгорненою програмою дій, що включає терміни і обсяги вкладень за кожним фінансовим інструментом, орієнтована у своїх окремих частинах на портфель інвестицій. При цьому розподіл засобів відбувається за інвестиційним портфелем. Визначення найбільшого прибутку як різниці між максимумом доходу і мінімумом витрат, вимагає подальшого перерозподілу засобів у інвестиції і здійснення діяльності, пов’язаної з реалізацією інвестиційного портфеля на кожному часовому інтервалі. Отже, розроблена модель, з одного боку, дозволяє на будь-якому часовому інтервалі знаходити новий оптимальний варіант інвестування при зміні інвестиційного потенціалу комерційного банку, а з іншого, – будучи відкритою, допускає використання як нових критеріїв оптимізації, так і обмежень, що не вимагає серйозних змін інструментальних засобів. 7. Для інформаційної підтримки прийняття рішення необхідне адекватне методичне забезпечення: розрахунок потреб в інвестиціях; розрахунок інтегральних показників на основі аналітичної обробки даних бухгалтерського балансу; розрахунок динаміки показників, їх прогноз, оцінка достовірності, верифікація шляхом порівняння з реальними; узагальнена оцінка стану і тенденцій зміни становища комерційного банку, оцінка достовірності і верифікація цих оцінок; визначення необхідних обсягів і динаміки розміщення й залучення ресурсів на плановий період; формування планових фінансових потоків виплат за кредиторською заборгованістю і надходжень за дебіторською заборгованістю; прогнозування агрегованого балансу комерційного банку на певні дати, зокрема звітні; планування сум швидко ліквідних активів; планування сум щомісячних відрахувань до фонду обов’язкових резервів НБУ; планування сум податкових відрахувань до бюджету; формування вимог до структури операцій, що забезпечують виконання нормативів НБУ на звітні дати. Інформаційне забезпечення припускає наявність бази даних, що дозволяє відстежувати динаміку показників, та інструментальних засобів, що реалізовують перераховані методики. 8. Оптимізація інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності комерційного банку має базуватися на реалізації положень щодо інтеграції інформаційної підтримки інвестиційного рішення, заснованої на дворівневій фільтрації інформаційних потоків. Інформаційний фільтр першого рівня будується на семантичній оцінці інформаційних потоків з позицій визначення релевантності інформації цілям інвестиційної діяльності комерційного банку, а інформаційний фільтр другого – реалізується на основі прагматичної оцінки інформаційних продуктів, що становлять інформаційне поле інвестиційної діяльності з позиції визначення пертинентності інформації стосовно цілей прийняття інвестиційного рішення. 9. Реалізація запропонованої методології прийняття інвестиційного рішення в умовах сучасного інформаційного середовища вимагає розроблення системи критеріїв вибору інструментальних засобів: забезпечення умов зберігання пролонгованих даних; реалізації аналізу даних і оперативної аналітичної обробки; гнучке налаштування системи і формування даних як стандартної обов’язкової, так і специфічної внутрішньобанківської звітності; агрегації зовнішніх даних; забезпечення процесу прийняття рішення. Інструментальними засобами прийняття інвестиційного рішення, що відповідають заданим критеріям, є сховища даних – система, в основі якої лежить багатовимірна модель даних, що дозволяє ефективно вирішувати задачі аналізу, планування і прогнозування інвестиційної діяльності комерційного банку. Сховища даних дають можливість здійснювати: інтеграцію деталізованих, раніше роз’єднаних, даних в єдине сховище, їх узгодження, перевірку й агрегацію історичних архівів, даних з традиційних систем обробки та зовнішніх джерел; поділ наборів даних – для оперативної обробки і для розв’язання задач аналізу; підтримку хронологічних даних. Отже, використання методів економіко-математичного моделювання дозволяє одержати систему як кількісних, так і якісних показників, що характеризують фінансово-економічну оцінку інвестиційної діяльності комерційного банку, на основі якої можуть бути сформульовані практичні рекомендації з удосконалення його кредитної політики. 10. Реалізація державного регулювання інвестиційно-кредитною діяльністю комерційних банків (на макроекономічному і регіональному рівнях) у напрямках стимулювання заощаджень і зменшення ризиків вкладень у реальний сектор економіки допускає використання комплексу інструментів, основними з яких є: інструменти грошово-кредитного регулювання, податкової політики, удосконалення обов’язкових економічних нормативів, створення системи гарантування вкладів фізичних осіб, страхування кредитів, кредитних бюро, розвитку інституту застави. 11. Для ефективного управління інвестиційно-кредитною діяльністю комерційного банку необхідна функціональна модель, яка включає: аналіз бізнес-плану інвестиційного проекту і попередню оцінку доцільності кредитування; обстеження працівниками комерційного банку діяльності суб’єкта господарювання, який буде реалізовувати інвестиційний проект; розроблення комерційним банком схеми кредитування інвестиційного проекту; правове і нормативне забезпечення; аналіз, моніторинг і контроль у ході кредитування інвестиційного проекту. 12. Проведені модельні розрахунки і розрахунки з використанням реальних даних Чернівецького філіалу комерційного банку „ПриватБанк” та його Берегометського відділення за допомогою середовища MathCAD показали ефективність застосування теоретичних і практичних результатів дисертаційного дослідження. 13. Запропоновані у роботі підходи варто розглядати в органічному поєднанні з іншими методиками управління доходністю і ліквідністю портфеля активів та пасивів комерційного банку, при цьому вони відіграють роль зв’язуючої ланки між маркетологами даного фінансово-кредитного закладу і його інститутом прийняття рішення, наприклад, кредитним менеджером (комітетом). Розглянуті підходи, з одного боку, є певним „гарантом” ліквідності кредитного портфеля, що використовує власний досвід спостереження за еволюцією кредитно-депозитного портфеля, а з іншого, – простим і зручним додатковим „інструментом” планування, як мінімум, беззбиткової діяльності. |
