Анотація до роботи:

Ткачук В.А. Моделювання як метод аналізу політичних процесів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 – теорія та історія політичної науки. – Львівський національний університет імені Івана Франка, 2006.

Захищається рукопис дисертації, присвяченої вивченню моделювання як методу аналізу політичних процесів. У дисертації подані визначення та методологія дослідження моделювання як методу системного аналізу політичних процесів. Здійснено порівняльний аналіз теоретичних моделей та концепцій авторів, що представляють основні напрями розвитку прогнозування. З’ясовано, що метод моделювання поєднує в собі багатоманітність прийомів та способів наукового пізнання i часто передбачає створення не однієї, а цілого ряду моделей, об’єднуючи в собі формалізовані i неформалізовані засоби побудови моделей.

Проаналізовано основні підходи до проблеми вивчення соціально-політичних циклів як основи прогнозування соціальної напруженості в суспільстві. Розглядаються циклічні коливання різної тривалості і кризи, які їх супроводжують. Констатується, що прогнозування циклів і криз – одна з найбільш складних, поки що слабо розвинених гілок суспільної науки і практики.

В ході дослідження значна увага приділялася актуальній темі вибору оптимальної моделі розвитку України, адекватної геополітичної стратегії та системи національної безпеки, які б забезпечували її як повноцінного суб’єкта міжнародних відносин.

1. Проведений в дисертації аналіз показує, що методи і порядок їх застосування при здійсненні моделювання і прогнозування надзвичайно різноманітні. Постійними для цього підходу є методологія системного аналізу. Більшість методик, які використовуються в аналізі політичних процесів базуються на розробках інших наук – математиці, теорії управління, психології, соціології. Проте ці методи пройшли певну трансформацію та були адаптовані до аналізу політичних процесів, набувши аналітичних якостей. В основі методології аналізу політичних процесів для їх розуміння та практичного застосування є кластер критичних ситуацій, що визначають динаміку України на фоні глобальних цивілізаційних трансформацій, розробка сценарію вирішення цих ситуацій та пропозиції розвитку по оптимальній траєкторії

2. В результаті дослідження автор прийшов до висновку, що системний аналіз і моделювання є найбільш загальними з аналітичних методів аналізу політичних процесів і представляє собою сукупність комплексних прийомів дослідження, процедур і технік міждисциплінарного характеру, пов’язаних з обробкою, класифікацією, інтерпретацією і описанням даних. Представляючи складні для аналізу об’єкти у спрощеному вигляді, моделювання допомагає вирішити проблему розуміння особливостей їх функціонування, подальшого розвитку. Власне на його основі і з його використанням з’явилися й отримали широке розповсюдження більшість інших аналітичних методів.

3. Якщо усі чинники, які впливають на розвиток суспільно-політичної системи держави будуть своєчасно і належним чином враховані, особливо на початкових етапах і стадіях розвитку, то уряд, громадсько-політичні організації та інші зацікавлені у прогнозі сторони зможуть скерувати свої ресурси на підготовку відповідної бази для можливого якісного розвитку суспільства. Це є головною метою моделювання політичних процесів й дасть змогу вибору оптимальних шляхів вирішення проблем, що постають.

4. Проблеми прогнозування пов’язані зі закономірностями нерівномірного руху природних та суспільних систем, які в подальшому сформували циклічну динаміку. Політичний процес є циклом політичних змін, послідовною зміною станів політичної системи, який розкриває рівень політизації соціального організму. Відповідно соціально-політичні та національні відносини, як i економічні змінюються за законами циклічного розвитку. Кожному типу політичних змін притаманна власна ритміка (циклічність).

5. Моделюванню політичних процесів в Україні притаманний ряд особливостей, які характеризуються динамікою циклічних нелінійностей та сценарного планування. У зв’язку зі системним характером досліджень, які проводяться в сфері моделювання і прогнозування політичних процесів, не слід сподіватись на бажаний ефект при їх застосуванні для вирішення локальних чи “ізольованих” проблем. Подібні дослідження, на думку автора, повинні бути потужним інструментом в підготовці до прийняття рішень з приводу комплексних проблем в складних взаємопов’язаних системах.

6. Прогнозування як обґрунтовані судження про ймовірні стани політичної системи чи окремих її суб’єктів є вагомим інструментом в умовах політичної модернізації, який допомагає приймати рішення в сфері науки та політики, що є однією з головних складових соціально-економічного розвитку суспільства як на національному та регіональному рівнях, так і на рівні окремих галузей виробництва, великих організацій чи політичних партій. Застосування методології прогнозування повинне фокусуватися тільки на “критичних” проблемах для конкретних закладів, організацій чи країн, тобто на принципово вагомих проблемах для стратегії їх розвитку. Тому такі дослідження доцільно пов’язувати з формуванням політики і стратегії суспільних, бізнесових, державних та інших інститутів суспільства. Це зобов’язує готувати нове покоління спеціалістів, здатних до масштабного, міждисциплінарного, системного мислення, які вміють ефективно застосовувати соціально-політичне моделювання і прогнозування та вирішувати проблеми розвитку країни, суспільства.

7. Кожна країна має свої специфічні особливості, незважаючи на, в цілому, спільні чинники та фактори, що враховуються при таких видах прогнозування, тому практично неможливо знайти в світі два подібних суспільства. Як наслідок – результати соціально-політичного прогнозування і висновки для різних систем будуть принципово відрізнятись. Суспільство як соціальний організм, як система суспільних відносин характеризується певною організацією і без врахування та дослідження внутрішніх механізмів спонтанного перетворення одних ідей, настроїв, емоцій в інші ідеї, настрої, емоції, неможливо зрозуміти особливості свідомості, а також суперечливий характер глибинних змін в політичній ситуації в країні.

8. Циклічність є загальною формою розвитку суспільних систем: від зародження, розвитку до кризи і переходу до нового витка розвитку або стагнації. Соціально-політичні цикли породжуються різноманітними та мінливими факторами об’єктивних та суб’єктивних властивостей. Невід’ємною їх складовою є кризи як необхідна фаза розвитку. Кризи в циклічній динаміці долаються шляхом революцій, реформ та інновацій. Цикли та кризи в різних соціальних системах взаємодіють, однак мають свою структуру. При всій неповторності циклів та криз, вони є закономірними та передбачливими, що дає можливість суспільству застосувати необхідні заходи проходження кризової фази (соціальної напруженості) з найменшими втратами. Загальною закономірністю циклічної динаміки є скорочення тривалості циклів та криз. Прогнозування циклів та криз є на сьогодні складним і мало розвиненим напрямом суспільної науки та практики і потребує подальших досліджень.

9. Суспільні трансформації зумовлюють зміни до підходів моделювання в майбутньому: від статистичних моделей переходити до динамічних, що розкривають внутрішні та зовнішні закономірності (динамічний підхід), від лінійних моделей (по інертній траєкторії) до моделей, що прогнозують циклічну нерівномірність динаміки (передбачають точки перелому траєкторії руху); від одномірних моделей (одна сторона об’єкту) до багатомірних моделей (зміна у багатогранності)

10. Можна констатувати те, що нова політична влада і вся сукупність українських політичних інститутів не виходять зі стану перманентної затяжної кризи. Динаміка соціально-політичного розвитку України зумовлює відповідно зростання значення моделювання цих процесів для подальшого прийняття рішень. Моделювання можливого типу суспільства, яке сформоване не в результаті теоретичних домислів чи пропагандистських зусиль, а як підсумок переконаності людей в здатності соціальної системи задовольнити їх фундаментальні потреби, зумовить ефективний його розвиток.

Основні положення дисертації викладено в таких працях:

1. Ткачук В. Моделювання як метод аналізу політичних процесів // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2000 – Вип. 2. С.10-15.

2. Ткачук В. Методологічні проблеми аналізу політичної трансформації України.// Вісник Львівського університету. Серія філософські науки. – 2001 – Вип. 3. - С.324-329.

3. Ткачук В. Політичне прогнозування в умовах модернізації політичної

системи України.// Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2001. Вип.5. – С.44-47.

4. Ткачук В. Моделювання в системі методів аналізу політичних процесів.// Людина і політика. – 2004. – Вип.2. - С.58-62.

5. Ткачук В. Особливості дослідження та моделювання політичних процесів в Україні.// Людина і політика. – 2004. – Вип.4. – С.34-40.

6. Ткачук В. Деякі аспекти розвитку України: реалії та перспективи.// Нова парадигма. - 2005. Вип.41. – С.137-142.

7. Ткачук В., Леонтьєва Л. Можливості та перспективи державного управління.// Віче.- 2004. № 5.- С.46 - 49.