Анотація до роботи:

Коваль Г. І. Моделі і методи інженерії якості програмних систем на ранніх стадіях життєвого циклу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю 01.05.03 – математичне та програмне забезпечення обчислювальних машин і систем. – Інститут кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена розробленню, обґрунтуванню та впровадженню інженерного підходу до керування якістю на ранніх стадіях життєвого циклу програмних систем (ПС) оброблення даних на основі моделі якості, побудованої для одного з найважливіших кількісних показників якості – надійності ПС.

Концептуальна модель прийняття рішень з керування якістю ПС вибраного класу ПС базується на розроблених та теоретично обґрунтованих моделях та методах встановлення кількісних вимог до надійності компонентів ПС, прогнозування дефектів та систематичного кількісного контролю надійності в ході проекту, починаючи з ранніх стадій ЖЦ ПС.

Отримані теоретичні результати реалізовані практично в оригінальному програмному комплексі, призначеному для вирішення задач інженерії якості ПС впродовж усього періоду виконання проекту.

Головним результатом дисертації є розроблення, обґрунтування та впровадження моделей і методів для підтримки прийняття рішень з керування якістю на ранніх стадіях виконання програмних проектів на основі моделі якості, яка забезпечує прогнозування та контроль досяжності одного з найважливіших кількісних показників якості для програмних систем оброблення даних – надійності, а також методик вдосконалення процесів ЖЦ, спрямованих на підвищення якості в ході ЖЦ.

Основні результати дисертаційної роботи:

1. Проаналізовано сучасні підходи, методи та стандарти розроблення високоякісних програмних систем і сформульовані головні задачі моделювання, прогнозування та оцінювання базового показника якості – надійності.

2. Розроблено концептуальну модель прийняття рішень з керування якістю ПС вибраного класу, що базується на теоретично обґрунтованих методах встановлення кількісних вимог, прогнозування та систематичної кількісної оцінки надійності в ході проекту, починаючи з ранніх стадій ЖЦ ПС.

3. Розроблено модель розподілу надійності по компонентах ПС, яка забезпечує комбінування оцінок їх важливості для функціонування ПС, виконаних користувачами та розробниками ПС. Сформульовано постановку і розв’язок задачі знаходження розподілу надійності, який максимізує міру задоволення замовника надійною роботою системи та враховує вартісні обмеження проекту.

4. Запропоновано метод прогнозування та контролю надійності в ході виконання проекту та графічну модель прогнозування дефектів у ПС із застосуванням байєсівських мереж. Розроблено метод її побудови, який включає аналіз причинно-наслідкових зв’язків чинників дефектів, формування байєсівської мережі та її перевірку на сценаріях подій у проекті, стосовних дефектів.

5. Розроблено підхід до поступового підвищення рівня якості створюваних ПС шляхом визначення пріоритетних напрямків вдосконалення процесу розроблення, який представлений низкою методик.

6. Спроектовано та реалізовано оригінальний програмний комплекс, який підтримує вирішення задач інженерії якості ПС впродовж усього періоду виконання проекту, починаючи з ранніх стадій ЖЦ.

7. Виконано впровадження програмного комплексу та методик на задачах створення систем інформаційно-аналітичної підтримки управлінської діяльності в органах ЗС та МО України. Отримано підвищення якості за рахунок покращення керованості проектом та вдосконалення процесів розроблення.