В ході дисертаційного дослідження здійснено вирішення актуальної науково-прикладної проблеми, що полягає в теоретичному та методичному обґрунтуванні доцільності й необхідності впровадження у соціальну політику України механізму міжсекторного партнерства, який дозволяє підвищити соціальну й економічну результативність здійснюваних в її межах зусиль. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки: 1. Діалектика розвитку соціальної політики і нові соціальні виклики людству у XXI ст. спричинили виникнення новочасного механізму її реалізації – міжсекторного партнерства, яке являє собою постійну і взаємовигідну взаємодію трьох суспільних секторів (держави, громадських організацій та бізнесу) з метою вирішення актуальних проблем функціонування соціальної сфери через формування недосяжних раніше продуктивних комбінацій ресурсів (Паретто-поліпшень), а також створення передумов для добровільної й мотивованої участі творців негативних зовнішніх ефектів у процесі їх нейтралізації. 2. Первинними ланками кожного сектору є його організовані елементи – організації та установи. Визначення змісту й характеру взаємозалежності критеріїв зарахування цих елементів до того чи іншого сектору займає важливе місце в дослідженні внутрішньої структури міжсекторного партнерства. Основним із таких критеріїв є місія діяльності організованих елементів сектору, додатковими – ступінь їх інтеграції у державні структури, схильність або несхильність до підприємницького ризику, орієнтація на максимізацію прибутку та спосіб його використання (суспільний чи приватний), а також технологія діяльності організацій. 3. Економічний зміст міжсекторного партнерства зумовлений його ресурсоутворюючою функцією у соціальній політиці; його пригнічувальним впливом на негативні екстерналії, що породжені системою ринкового господарювання і суспільного вибору; його спорідненістю з феноменом соціального капіталу (міжсекторне партнерство є однією з найбільш результативних форм останнього); його визначальною роллю у формуванні людського капіталу, що проявляється через розвиток всіх активів цього капіталу, особливо – навичок самодопомоги й самообслуговування у представників соціально незахищених верств населення. 4. Інституціональні принципи використання економічних переваг міжсекторного партнерства у соціальній політиці ґрунтуються на врахуванні особливостей інституційного середовища реалізації цих переваг, а також на визначенні сутності і послідовності елементів його інституційної структури. Перше формують у своїй єдності процеси соціалізації економічної сфери та раціоналізації соціальної дійсності. Їх спрямовуючий вплив єднає в цілісну систему зовнішні та внутрішні інститути-норми й інститути-субмеханізми міжсекторного партнерства, що становлять в сукупності його інституційну структуру. Її зовнішні норми – це загальні засади функціонування ринкової економіки. Внутрішні норми – конкретні правила та процедури здійснення міжсекторного партнерства. Інституційні субмеханізми міжсекторної взаємодії забезпечують реалізацію її зовнішніх та внутрішніх норм. Вони або безпосередньо утворюють синергетичний ефект від сполучення ресурсів агентів взаємодії, або сприяють найкращій із можливих таких ресурсних комбінацій. 5. Організаційні принципи використання потенціалу міжсекторного партнерства у соціальній політиці задані його інституціональними особливостями. Вони ґрунтуються на об’єктивному існуванні двох сукупностей економіко-організаційних форм міжсекторного партнерства: бінарних та інтегральних. Бінарні форми – це співпраця двох із учасників міжсекторного партнерства: громадських організацій і держави; держави і бізнесу; бізнесу і громадських організацій. Другі – організаційно складніші і вимагають участі функціонерів кожного сектору. Інституціональна зумовленість цих форм витікає з положень теорії ігор: для досягнення оптимального результату не існує альтернативи об’єднання зусиль цих функціонерів для спільних дій. 6. Необхідність об’єднання зусиль основних суб’єктів соціальної політики й активізації міжсекторного партнерства у Волинській області зумовлена критичним станом соціальної сфери регіону. Незадовільний стан вирішення актуальних соціальних проблем Волині є відображенням невисокої результативності роботи органів державної влади та місцевого самоврядування. Причинами цього є: незадовільне виконання посадових обов’язків багатьма працівниками соціальної галузі; окремі прояви їх рентоорієнтованої поведінки; недостатнє фінансування соціальної сфери; її погане кадрове забезпечення. 7. Зменшити ступінь прояву соціального деструктиву у Волинській області, а також компенсувати недоліки державного управління соціальною сферою можуть громадські організації регіону. Але серед них вкрай малою є частка реально діючих структур. Кількість активних організацій із соціальним профілем діяльності є ще меншою. Крім того, їх зусилля, спрямовані на боротьбу із соціальними проблемами, відзначаються спорадичністю і немасштабністю в силу недостатнього організаційного розвитку третього сектору Волині й односторонньої орієнтації його менеджменту на зарубіжні та інші немісцеві джерела фінансування. 8. Підтримку соціальних ініціатив громадських організацій Волині (й значно менше – підтримку таких ініціатив з боку державних установ) готові і можуть забезпечити представники бізнес-сектору. Найпоширенішим напрямком їх соціальної політики в регіоні є стихійна благодійність. В силу цієї стихійності благодійникам часто доводиться відмовлятися від наміру здійснити благодійний внесок через невпевненість у цільовому його використанні. Водночас ресурси бізнесу є недостатніми для трансформації його благодійної діяльності на засадах системності й постійності. У свою чергу, стосунки приватних благодійників і держави відзначені кризою, спровокованою несприятливим для розвитку благодійної діяльності законодавчим полем, а також чинниками державного адміністративного примусу. Щодо партнерства бізнесу і громадських організацій, то його стримує низький організаційний розвиток останніх і відсутність надійних каналів інформаційного зв’язку між потенційними партнерами. 9. Нині функціонуючі форми міжсекторного партнерства в регіонах України, у тому числі у Волинській області, не демонструють високої результативності через незначні масштаби своєї діяльності і формалізм у роботі, яка, до того ж, слабко пов’язана з контекстом соціальної політики. Серед цих форм найбільше практичне соціальне значення має конкурс проектів програм, розроблених громадськими організаціями (державне соціальне замовлення), який щорічно організовується відповідними відділами владних структур області. Разом з тим фінансування конкурсу в розрахунку на одну організацію і один проект є мізерним, через що вплив цих проектів на розвиток соціальної сфери несуттєвий. Крім того, пріоритети конкурсу слабко враховують специфіку поширених на Волині соціальних проблем. 10. Способи організації міжсекторного партнерства у Волинській області та в інших регіонах України зводяться до реалізації запропонованої в роботі організаційної моделі на основі використання переваг фондів розвитку громади як його основної інтегральної економіко-організаційної форми. Модель враховує особливості діяльності суб’єктів соціальної політики і стану міжсекторної співпраці на Волині та передбачає два напрямки діяльності новостворених фондів: підтримка благодійних ініціатив місцевого бізнесу і зміцнення організаційного потенціалу громадських організацій. Заснована на пропорційній участі всіх партнерів, модель забезпечить необхідний інформаційний зв’язок між ними. Фонди розвитку громади будуть використовувати новітні технології і методи, які гарантуватимуть результативність їх зусиль, спрямованих на соціальний розвиток регіонів України. 11. Невід’ємним атрибутом цілісної схеми процесу впровадження міжсекторного партнерства в систему соціальної політики регіонів України є заходи для покращення його правового регулювання. Їх необхідно спрямувати на забезпечення широкої участі недержавних суб’єктів соціальної політики (громадських організацій та бізнесу) в управлінні соціальною сферою; на законодавче оформлення організаційних аспектів міжсекторного партнерства як механізму реалізації соціальної політики в Україні, а також на зміцнення регіонального рівня його функціонування. | 