У дисертації вирішено наукове завдання теоретико-методологічного обґрунтування концепції збалансованого розвитку міжнародного туризму в контексті переходу світогосподарської системи до моделі сталого розвитку. Головні науково-практичні результати дисертаційного дослідження є підставою для таких висновків. 1. Функціонування міжнародного туризму у відповідності до імперативів сталого розвитку ґрунтується на основі збалансованості інтересів між економічною ефективністю туристичної діяльності та збереженням природного довкілля і соціокультурної самобутності народів; між туристичним бізнесом та місцевими громадами. Сучасними тенденціями розвитку міжнародної туристичної діяльності є формування глобального ринку туристичних послуг, загострення конкуренції та інтенсифікація процесів транснаціоналізації, створення стратегічних альянсів і глобальних союзів; лібералізація національних туристичних ринків, розширення доступу країн, що розвиваються, до міжнародних туристичних відносин; інформатизація, інноватизація та диверсифікація надання міжнародних туристичних послуг; загострення регіональних соціокультурних та екологічних загроз, актуалізація впровадження моделі сталого розвитку міжнародного туризму. 2. Міжнародна туристична діяльність виступає потенційним внутрішнім механізмом світогосподарської системи, що спроможний активізувати гуманізацію та водночас запобігати масовій уніфікації соціокультурного розвитку. У контексті імперативів сталого розвитку ефективність міжнародного туризму у подальшому залежатиме від сумісності його економічних, соціокультурних та екологічних функцій. Поглиблення суперечностей між задоволенням туристичного попиту та раціональним використанням туристичних (природно-рекреаційних) ресурсів актуалізує проблему екологізації міжнародної туристичної діяльності. Міжнародний туризм, що набув масового характеру, через значне навантаження на екосистеми негативно впливає на природне середовище, а незадовільний стан останнього може негативно відбиватися на потоках іноземних туристів. Екологізація міжнародної туристичної діяльності, впровадження екологічно безпечних технологій в туризмі сприяють поліпшенню або збереженню природного середовища, що, у свою чергу, викликає зростання туристичної привабливості відповідних територій. 3. У світі найбільш вираженою є тенденція подальшого зростання розвитку міжнародного туризму (кількість іноземних туристів становить 898 млн. осіб в 2007 році, надходження від міжнародної туристичної діяльності – 735 млрд. доларів США в 2006 році, що перевищує значення 1950 року відповідно у 36 та у 367,5 разів). Зростання спостерігається в усіх регіонах світу. Світовий готельний ринок характеризується подальшим розширенням готельних мереж, що зумовлює найвищі темпи приросту готельного фонду в туристично привабливих регіонах із порівняно менш розвиненою готельною інфраструктурою. На світовому ринку перевезень іноземних туристів спостерігається тенденція до зростання ролі авіаперевезень та вищі темпи збільшення їх обсягів порівняно з наземними та водними перевезеннями. Для всіх регіонів світу характерне зростання обсягів авіаперевезень іноземних туристів, впливовим чинником якого є впровадження стратегії LCC послуг (Low-Cost Carrier Services), що забезпечує низьку вартість проїзду в обмін на ненадання ряду традиційних послуг для пасажирів. 4. Сучасний стан розвитку міжнародного туризму в Україні характеризується порівняно стійкими тенденціями до загального зростання обсягів туристичної діяльності із суттєвою її міжрегіональною диференціацією (за період з 2000 до 2007 року обсяг в’їзного туристичного потоку до України збільшився у 3,6 рази). Загальносвітова тенденція до спаду туристичної активності у 2001–2003 роках практично не відобразилася на ринку міжнародного туризму в Україні. З 2004 року для України характерним є активне сальдо туристичного балансу. Динаміка регіональних туристичних ринків України характеризується значною неоднорідністю. При загальній тенденції до збільшення частки виїзного туризму та зменшенні в’їзного на Центрально- та Східноукраїнському ринках значно вищими є темпи зростання обсягів виїзного туризму, водночас на Південноукраїнському ринку частка іноземного туризму залишається порівняно високою. На Західноукраїнському ринку спостерігається тенденція до скорочення частки як в’їзного, так і виїзного туризму, його переорієнтації на внутрішній туризм. 5. Міжнародне регулювання туристичної галузі в інституціональному відношенні являє собою багаторівневу та багатоаспектну систему взаємодіючих міжнародних організацій, ядром якої виступає Всесвітня Туристична Організація. Пріоритетними напрямами подальшої регулятивної діяльності міжнародних організацій у контексті імперативів сталого розвитку є допомога у становленні міжнародного туризму країнам, що розвиваються, забезпечення широкого доступу населення до міжнародного туризму, соціально-демографічний моніторинг зайнятості у міжнародному туризмі, екологізація міжнародного туризму, розробка відповідних галузевих екологічних стандартів. 6. Узагальнення зарубіжного досвіду управління міжнародною туристичною діяльністю свідчить, що основні напрямки регулятивного впливу органів державного управління на підтримку розвитку міжнародного туризму у відповідності до засад сталого поступу суспільства є законодавче забезпечення, фінансова, інфраструктурна, кадрова, адміністративна, інформаційна підтримка, забезпечення безпечного розвитку туризму, у тому числі шляхом стимулювання зацікавленості у збереженні та відновленні історико-культурної спадщини та екологічного стану рекреаційних територій. 7. В Україні у процесі перманентних трансформацій поступово впроваджується змішана (європейська) модель управління міжнародною туристичною діяльністю, що вимагає у подальшому децентралізації управління, створення місцевих туристичних адміністрацій та передання їм частини повноважень. Нормативно-правова база міжнародного туризму в Україні потребує гармонізації із відповідними документами Євросоюзу, впровадження чітких механізмів державного фінансування туристичної галузі на регулярній основі, створення ефективної системи державного гарантування інвестицій у розбудову туристичної інфраструктури, страхування комерційних ризиків у міжнародному туризмі, заохочення довготермінових капіталовкладень. |