Анотація до роботи:

Пилипенко В.П. Міжнародний кримінальний суд за Римським Договором 1998 року. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2005.

У дисертації досліджуються проблеми, пов’язані із створенням та діяльністю Міжнародного кримінального суду, Статут якого був прийнятий 1998 року на міжнародній конференції в Римі. Визначається поняття міжнародної кримінальної юстиції, проводиться історичний аналіз її зародження та формування як самостійної інституції міжнародного права. Розкривається структура та порядок формування органів Міжнародного кримінального суду, його юрисдикція, дається загальна характеристика суб’єктів міжнародної кримінальної відповідальності та види міжнародних злочинів. Розкриваються стадії міжнародного кримінального процесу.

Особлива увага приділяється підставам та порядку притягнення індивідів до міжнародної кримінальної відповідальності за скоєння міжнародних злочинів. Проводиться історико-правовий аналіз правової природи міжнародної кримінальної відповідальності, досліджуються елементи міжнародних злочинів, підсудних Міжнародному кримінальному суду, особливості співробітництва держав із Міжнародним кримінальним судом, та проблема, пов’язана із ратифікацією Римського Договору Україною.

У висновках до дисертації наводяться найбільш важливі варіанти особистого бачення дисертантом вирішення проблеми становлення міжнародної кримінальної юстиції за Римським Договором 1998 року:

1. До початку XX століття міжнародне право не знало випадків притягнення до кримінальної відповідальності індивідів за скоєння міжнародних злочинів. Покарання переможених завойовників у середні віки були радше помстою, аніж актами правосуддя, і здійснювалось не для попередження злочинних діянь у майбутньому. Це пояснюється запереченням тогочасним суспільством факту відповідальності держав за міжнародні злочини.

2. Поштовхом для формування міжнародної кримінальної юстиції як повноцінної інституції сучасного міжнародного права став Нюрнберзький Міжнародний воєнний трибунал. Принципи міжнародного кримінального судочинства вироблені ним впродовж свого короткого існування, є на сьогоднішній день загальновизнаними у міжнародному праві. Вони стали основою для майбутніх міжнародних трибуналів і знайшли своє відображення у Римському Договорі 1998 року про створення Міжнародного Кримінального Суду.

3. Статут МКС є результатом договірного правовстановлення і водночас актом міжнародного права, який визначає не тільки порядок та умови формування органів міжнародної кримінальної юстиції, діяння, що визнаються міжнародними злочинами і процесуальний порядок здійснення правосуддя, а й основні форми співробітництва держав-учасниць Римського договору у сфері міжнародного кримінального права.

4. Міжнародні злочини, що належать до юрисдикції Міжнародного Кримінального Суду вважаються найтяжчими суспільно-небезпечними діяннями, які посягають на основи світового правопорядку. Це, зокрема, підтверджується і закріпленням у Статуті Міжнародного Кримінального Суду принципу незастосування строків давності до таких злочинів як геноцид, агресія та воєнних злочинів.

5. Застосування кримінальної відповідальності до фізичних осіб за скоєння міжнародних злочинів не звільняє держави від відповідальності за міжнародним правом. Закріплення у нормах міжнародного права принципу індивідуальної кримінальної відповідальності зробило відповідальність держави незалежною від покарання індивідів за вчинення міжнародних злочинів.

6. Міжнародні злочини спричиняють порушення jus cogens – імперативних норм міжнародного права, а тому вони повинні бути криміналізованими у міжнародному праві. Визначення таких суспільно-небезпечних діянь як злочинів у внутрідержавному кримінальному законі є виконання державою своїх зобов’язань за міжнародним правом як учасника міжнародного договору, а не спробою встановити факт відповідальності за порушення норм міжнародного права.

7. З позицій термінологічного порівняння воєнних злочинів, що є властивими для міжнародного права і військових злочинів, що передбачені національним кримінальним законом, правомірним вважатиметься вживання терміну саме “воєнні злочини”, оскільки вони вчиняються лише під час збройних конфліктів і їх суб’єктами можуть бути не тільки військовослужбовці. Тому в українській міжнародно-правовій термінології правильним буде вживання терміну “воєнні злочини” для позначення відповідних діянь, які передбачені Статутом МКС, а не “військові”, як це трапляється у літературі.

8. Положення Статутів Міжнародних трибуналів та Римського договору 1998 року дають підстави констатувати формування у міжнародному праві міжнародного кримінального процесу. Це своєрідна самостійна процедура, що передбачає дотримання визначених стадій і проявляється у діяльності Міжнародного Кримінального Суду з метою встановлення обвинувачення та засудження осіб, винних у скоєнні міжнародних злочинів.

9. Статут МКС визначає доволі широкий спектр гарантій, що надаються засудженій особі у порівнянні із аналогічними Міжнародними Воєнними трибуналами типу ad hoc. Зокрема, особа, що засуджена судом до покарання, має право на апеляцію та на перегляд вироку за нововиявленими обставинами, який допускається навіть після смерті засудженого. Все це свідчить про гуманізацію міжнародного кримінального правосуддя, його спрямованість на встановлення істини.

Публікації автора:

1. Пилипенко В.П. Етапи формування міжнародної кримінальної юстиції // Вісник Львівського університету. – Серія: Міжнародні відносини. – Вип. 4. – Львів, 2000. – С. 429-435.

2. Пилипенко В.П. Суб’єкт кримінальної відповідальності в міжнародному праві // Вісник Львівського університету. – Серія: Міжнародні відносини. – Вип. 5. – Львів, 2001. – С. 164-171.

3. Пилипенко В.П. До проблеми універсальної юрисдикції Міжнародного кримінального суду // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Збірник наукових статей. – Вип. 4. – Івано-Франківськ, 2002. – С. 180-185.

4. Пилипенко В.П. Основні форми міжнародного співробітництва за Римським Договором 1998 року // Держава і право: Збірник наукових праць. – Вип. 21. – Київ, 2003. – С. 581-586.

5. Пилипенко В.П. Криміналізація злочину геноциду за Римським Статутом 1998 р. // Український журнал міжнародного права. – 2003. - № 4. – С. 105-110.

6. Пилипенко В.П. Деякі аспекти організації та діяльності Міжнародного трибуналу по Руанді // Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України: Матеріали науково-практичної конференції. – К.: КЮІ МВС України, 2004. – Ч. 2. – С. 183-187.