Висновки, яких дійшов дисертант у результаті дослідження, підсумовані наприкінці кожного підрозділу та розділу роботи. Серед висновків, що зроблені в дисертації, найважливішими є такі. 1. При розробці конституцій нових незалежних держав законодавці пішли по шляху визнання за міжнародними нормами пріоритету над внутрішньодержавними законами. Зовнішня компетенція органів пострадянських держав регулюється взаємодією конституційного і міжнародного права при особливому значенні останнього. Конституційне право відіграє все більшу роль у дотриманні органами держав СНД міжнародного права. 2. Стали більш визначеними загальні вимоги до конституцій зі сторони міжнародного співтовариства. 3. Існує тенденція до зростання спільних елементів у конституціях різних пострадянських держав. Це зумовлюється тим, що всі країни в цілому рухаються в одному напрямку соціально-політичного розвитку, незважаючи на всі розбіжності історичного шляху. Це ж стосується і конституційних положень про міжнародне право. Вони всі відповідають певному стандарту. Відмінності у конституційних положеннях нівелюються практикою їх реалізації. Це явище детермінується загальною необхідністю організації належної взаємодії з іншими державами і міжнародним правом. 4. Треба звернути увагу на два важливі аспекти, говорячи про вимоги міжнародного права щодо правових систем держав-країн СНД. По-перше, вони повинні бути організовані таким чином, щоб забезпечити реалізацію міжнародних норм не тільки у зовнішніх відносинах, але й усередині країни. По-друге, у міжнародному праві утверджується принцип демократії. Він вимагає, щоб політико-правова система держави відповідала загальновизнаним демократичним принципам. Ця вимога зумовлена тим, що демократія - необхідна умова нормального розвитку суспільства, миру й законності. Держави-країни СНД зобов'язуються розглядати демократію як єдино можливу для себе форму правління і вживають заходи до заохочення демократичного розвитку інших країн. 5. Співдружність Незалежних Держав стала компромісом між повним роз’єднанням найбільш впливових Союзних республік – України, Бєлорусії та Росії, та створенням нового конфедеративного типу об’єднання, бажаного для Москви. В свою черегу, різні цілі, які ставили перед собою суб’єкти цього міждержавного угрупування не могли не відобразитися на організіційно-правовій формі існування Співдружності, якій на теперішній час притаманна певна аморфність. Значна частина рішень, що приймається на зустрічах голів держав-учасниць СНД, не виконується та не може бути виконана через відсутність ефективного організаційно-правового механізму Співтовариства. На сучасному етапі, виконавши функцію мирного розділу держав – колишніх республік СРСР, СНД повинно бути реформовано, передусім, в сторону інтенсивного багатостороннього економічного співробітництва пострадянських держав. Саме така форма дозволить зберегти та активізувати СНД. 6. Проблеми правонаступництва колишнього СРСР носять комплексний характер. Юридично всі держави – країни СНД є правонаступниками Радянського Союзу. Жодна з країн не має будь-яких особливих прав щодо спадщини колишнього СРСР. Усі спори, що виникають стосовно правонаступництва СРСР, повинні вирішуватися на основі та в межах сучасного міжнародного права на договірній основі. 7. Відносини між державами-наступницями СРСР повинні визначатися сучасним міжнародним правом. Засновчі документи СНД, такі як Угода про утворення СНД, Протокол та Декларація до неї 1991 р., були підписані перш за все з політичних міркувань без урахування міжнародного права. 8. Співдружність Незалежних Держав являє собою “параорганізацію” як одну з форм міжнародної установи з нестабільною інституційною основою. Співдружність позбавлена міжнародної правосуб’єктності, тому що держави-засновниці не наділили її власними міжнародними правами та обов'язками. Вона не є ані міжнародною міжурядовою організацією, ані конфедерацією. 8. В основi мiжнародно-правових зв'язкiв пострадянських держав на територiї колишнього СРСР лежить принцип спiвробiтництва, що є одним iз основних принципiв мiжнародного права. Принцип спiвробiтництва був основоположним при утвореннi Спiвдружностi Незалежних Держав. У роботі визначається, що на цей час спiвробiтництво держав здiйснюється в усiх сферах мiжнародних вiдносин в багатостороннiй i двостороннiй формах. Виходячи з цього, питання розвитку мiжнародно-правових зв'язкiв держав також треба роздивлятися в аспектi багатостороннього i двостороннього спiвробiтництва. 9. При визначенні пріоритетних напрямків міжнародно-правового співробітництва на пострадянському просторі підкреслюється що, економічна складова співробітництва стає головною в діяльності Співдружності. Але цю сферу співробітництва поки що не можливо назвати найбільш реалізованою з точки зору міжнародно-правової нормотворчості. Тільки в 1999 році держави-учасниці СНД здійснили реальні кроки щодо подолання цього становища. Передбачено здійснити комплекс заходів, пов’язаних з реалізацією домовленостей про економічне спвробітництво країн Співдружності. 10. Для СНД має надзвичайну важливість питання вирішення міждержавних та інших спорів, тому що суверенна компетенція обумовлює більший ступень незалежності держав однієї від іншої. В зв`язку з цим пропонується створити універсальний судовий орган СНД – Вищій Суд Співдружності. | 