У дисертації теоретично узагальнено та запропоновано розв’язання наукового завдання, що полягає у розробці пропозиції щодо забезпечення політико-комунікативної безпеки України на підставі аналізу та оцінки впливів міжнародних рейтингів сучасних держав на систему їхніх політичних комунікацій та національної безпеки. Основні наукові й практичні результати полягають у наступному: 1. Міжнародні рейтинги держав є складним науково-практичним феноменом, що має міждисциплінарний характер і може розглядатися як наукова, інформаційна, діагностична та прогностична система, реалізація якої здійснюється у межах управлінської діяльності. У системі сучасних міжнародних відносин предметна сфера міжнародних рейтингів та моніторингів держав (корупція, права людини, свобода слова, відкритість суспільства, демократичність розвитку, конкурентоспроможність) є впливовим фактором міжнародної політики, важливим ресурсом та об’єктом зовнішньополітичної діяльності, потужною складовою міжнародних політичних комунікацій та міжнародної безпеки. 2. Основою політико-комунікативної складової національної безпеки держави є політичні комунікації та інституційні механізми їх відтворення. Поняття політико-комунікативної безпеки відображає базовий аспект функціонування політичних структур різного рівня – право на інформаційний обмін, комунікацію та конкуренцію у політичній сфері. Рівень забезпечення політико-комунікативної безпеки держави визначається мірою адекватності контенту політичних комунікацій (норм та цінностей, стереотипів, настановлень, пріоритетів розвитку) реальному перебігу політичних процесів. Міжнародні рейтинги держав як елемент зворотного зв’язку в процесах управління та як фактор формування громадської думки, міжнародного іміджу та позиціонування сучасних держав можуть відігравати конструктивну та деструктивну роль в процесах забезпечення національної безпеки держави. 3. Завдяки зовнішнім впливам у сфері “м’якої” безпеки, спрямованим на геокультурне, геополітичне, геоекономічне позиціонування сучасних держав у вимірах “кризовості”, об’єктивно виникають передумови для легальної десуверенізації держав, які відповідають рейтингам “неспроможної державності”, “недемократичності”, “несвободи” тощо. Подібне позиціонування (визначення позиції кожної держави у системі координат “м’якої” безпеки) реалізується в процесі укладання глобальних рейтингів країн світу та цілих регіонів. 4. Переважна більшість міжнародних рейтингів держав, у тому числі такі впливові рейтинги як “Freedom House”, “Heritage Foundation”, “Transparency International”, “Fund for Peace”, будуються на основі використання суб’єктивних експертних оцінок, різноманітних опитувань, використанні матеріалів із мас-медіа, що позначається на достовірності отриманих результатів та залишає можливості маніпулювання ними. Результати рейтингових оцінок “кризовості”, “демократичності”, “несвободи”, “неспроможності” держав детермінують простір міжнародних політичних комунікацій, впливаючи на формат взаємин держав, міжнародних організацій та наддержавних утворень, а також можуть використовуватись як фактична основа для проведення інформаційних кампаній, ведення інформаційних війн та здійснення інших впливів (введення санкцій, відмова у наданні кредитів, фінансової допомоги тощо) на національні держави. 5. На міжнародному рівні результати міжнародних рейтингів України в основному негативно позначаються на формуванні міжнародного іміджу держави та геополітично позиціонують Україну як слабку демократію “третього світу”, що є “джерелом нестабільності та ризиків”, з певним рівнем “державної неспроможності” та низькою інвестиційною привабливістю. На національному рівні міжнародні рейтинги та моніторинги України опосередковано впливають на перебіг внутрішньополітичних процесів та є одним із механізмів зовнішнього управління кризами й ризиками через підвищення або пониження позицій країни у рейтингу, що позитивно або негативно позначається на підтримці громадськістю урядових рішень, формуванні громадської думки, сприятливої, або несприятливої для імплементації державних рішень. 6. В умовах відкритості та неструктурованості інформаційного простору України в процесі її активного залучення до світових інтеграційних та глобалізаційних процесів одним із провідних чинників кризових явищ у політико-комунікативному просторі є конкуренція зовнішніх джерел “м’якого” впливу. Подолання та нейтралізація деструктивних впливів міжнародних рейтингів України на безпеку зовнішніх та внутрішніх політичних комунікацій потребує якісних змін як на рівні структурному (державні та недержавні інститути), так і на рівні напрацювання та впровадження комунікативних стратегій. Подібні позитивні зрушення мають полягати в “акумуляції” структурами державного управління результатів міжнародних рейтингів та моніторингів з метою генерації альтернативного інформаційного поля, спроможного долати існуючу комунікативну асиметрію та нейтралізувати негативні іміджеві впливи; у впорядкуванні сектору неурядових організацій, розвиткові національних структур моніторингу та наданні державної підтримки аналітичним центрам моніторингу, оцінки та прогнозування, модернізації принципів та механізмів реалізації внутрішніх та зовнішніх політичних комунікацій із урахуванням технологій, які використовуються в процесі укладання міжнародних рейтингів. Забезпечення політико-комунікативної безпеки держави потребує розробки та прийняття цілісної “Концепції національної комунікативної політики” на засадах визначення національних інтересів, загроз та викликів у комунікативній сфері, пріоритетів інституційного, ціннісного та ідеологічного структурування національного політико-комунікативного простору. |
