З метою розробки і формування національних стратегій валютно-фінансового і грошово-кредитного змісту в умовах світових інтеграційних процесів проведене дисертаційне дослідження дає можливість запропонувати такі теоретико-методологічні висновки, концептуальні засади і практичні рекомендації. 1. На сучасному етапі відбуваються глибокі зміни у цілісній системі міжнародних відносин, особливою рисою яких є глобалізація. Сучасна глобалізація світової економіки виявляється у таких процесах: підсилюються мобільність і потужність міжнародних товаропотоків, вирівнюються ціни на товари й фактори виробництва, закріплюється розподіл ринків збуту й посилюється міжнародна конкуренція в боротьбі за джерела ресурсів і ринки збуту під гаслами лібералізації, надання допомоги й та ін. Відбувається об'єднання регіональних ринків, створюються потужні торговельні союзи й формуються блокові ринки з розгалуженим тарифним і нетарифним протекціонізмом (квоти плюс антидемпінговий заслін). Паралельно розвиваються процеси транснаціоналізації та інтернаціоналізації ринків, використовуються порівняльні переваги в рамках двосторонніх державних пактів. Україна має враховувати світові господарські тенденції і узгоджувати розвиток національно-державних інститутів із розвитком світових, наднаціональних та інтернаціональних інституціональних механізмів. Назріла потреба в концептуально-практичній моделі, яка б допомогла зрозуміти і здійснити національні державні інтереси через інтеграцію у світове співтовариство і його інституціональні механізми. 3. Вільний рух капіталу при низької капіталізації банківської системи, концентрації кредитного портфеля, урядових гарантій при вкладенні в певні сектори індустрій, залежного центрального банку призводить до неготовності фінансової системи країни до шокових ситуацій, що часом виникають у результаті процесів у світовій економіці. Світовий досвід свідчить, що лібералізація капітального рахунку сама по собі не приводить до збільшення прямих іноземних інвестицій у країні, хоча вона і є одним з найважливіших інструментів у механізмі ринкових реформ у країнах, що розвиваються, використання якого має значимі для країни наслідки. Як правило, з початком економічних реформ відбувається витік національного капіталу, але лібералізація операцій по рахунку платіжного балансу може сприяти до повернення даного капіталу у формі прямих і портфельних інвестицій, оскільки проведення державою лібералізації деякою мірою створює необхідний державний захист цим інвестиціям. 4. Фінансова лібералізація й фінансові інновації сприяють проникненню на ці ринки місцевих і іноземних банків і інших інститутів і усуненню обмежень на діяльність банків на світових фінансових ринках. У цих умовах банки працюють в умовах більш суттєвої конкуренції з боку фінансового ринку, що приводить до зменшення посередницької ролі самих банків. Зростаюче використання підприємствами емісії цінних паперів як джерело фінансування своєї діяльності й інвестицій також приводить до ослаблення традиційної ролі банків як кредиторів. Потреби великих клієнтів в одержанні ліквідних засобів у комерційних банків поступово зменшується, тому що ці клієнти віддають перевагу запозиченням безпосередньо на валютно-фінансових ринках. 5. Загострення конкуренції сприяє розвитку одночасно двох тенденцій – зниженню рентабельності традиційних банківських операцій; ефекту кількості – переходу все більшого числа банківських клієнтів до прямого фінансування з фінансових ринків. Ці два ефекти послабляють роль традиційних джерел банківських доходів, і банки вимушено реагують на це шляхом підвищення середнього рівня ризику своїх операцій. Одним з показників спекулятивного поводження комерційних банків є збільшення обсягу позабалансових операцій. Про це також свідчить збільшення частки цінних паперів у банківських активах і зменшення в загальній сумі доходів банків частки доходів від традиційного посередництва й підвищення частки доходів від операцій на валютно-фінансових ринках. Спекулятивне поводження банків у країнах з ринком, що формується, проявляється особливо гостро, тому що ці країни зіштовхуються з ризиками і недостатньо керованою фінансовою лібералізацією. Фінансова лібералізація робить два головних впливи на умови функціонування комерційних банків – сприяє розвитку фінансових ринків; підсилює конкурентний тиск на комерційні банки. 6. Під впливом зниження рентабельності традиційних операцій, таких як залучення депозитів і надання кредитів і позик, банки намагаються компенсувати це зниження шляхом здійснення операцій, що володіють «ефектом важеля», а також високоприбуткових спекулятивних операцій. Результатом прийняття високого ризику є підвищення короткострокової рентабельності комерційних банків. Подібне поводження стимулюється використанням нових фінансових інструментів і розвитком валютних операцій, пов'язаних із припливом іноземних капіталів. Приборкання інфляції розглядалася як перша необхідна умова структурних реформ. Зниження інфляції дозволяло підтримувати позитивні реальні ставки відсотка й тим самим скорочувати розрив між офіційними і неофіційними процентними ставками, забезпечувати більшу гнучкість у встановленні адміністративно регульованих ставок відсотка й поступове зниження обсягів субсидій по кредитах із процентними ставками нижче ринкових. Першими кроками в здійсненні програми лібералізації ставок відсотка стали високий ступінь реагування адміністративно встановлюваних ставок на ринкові сигнали, більша диференціація процентних ставок, а також скорочення числа й видів процентних ставок, на які поширюються преференції, зменшення пільг й та ін. 7. Міжнародні валютно-фінансові стратегії на сучасному етапі глобалізації світової економіки вимагають використання оптимальних заходів, які сприяють проведенню державної фінансово-економічної політики в галузі грошово-кредитного і інвестиційного регулювання, на основі вивчення досвіду здійснення зарубіжними країнами різноманітних стратегій фінансового характеру. Також слід забезпечити конкурентоспроможні позиції національної економіки на базі модернізації і адаптації структурно-інституційних механізмів і кредитно-фінансових установ до сучасних потреб світової економіки і міжнародних економічних відносин. |