Дослідження особливостей міжнародної конкурентоспроможності машинобудівної галузі України в контексті процесів глобалізації в комплексі теоретичних та прикладних проблем, з урахуванням задач міжнародної, макроекономічної та комерційної політики та забезпечення міжнародної конкурентоспроможності дозволяє зробити наступні принципові висновки. 1. Прискорення інформаційного розвитку суспільства, яке стимулюється та модифікується завдяки процесам глобалізації та регіоналізації, зумовлює нові параметри функціональних взаємин між учасниками світогосподарських відносин в контексті сучасних реалій конкурентної боротьби на ринках машинотехнічної продукції. Виробництво знань та концентрація інформаційних технологій є вирішальними факторами конкурентоспроможності на світовій арені, тому потрібний комплекс інструментів геостратегії та інституційної політики держави, що втілюється у створенні та впровадженні найбільш прогресивних технологій із виробленням практичного інструментарію інституційної підтримки. Новітні технології та інформація є засобами утримання конкурентних переваг та контролю над перерозподілом світового продукту. Важливим інструментом глобальної конкуренції є контроль над інформацією, діяльність регулятивних органів провідних індустріальних країн, яка передбачає зокрема створення бар'єрів виходу інформації за кордони національних територій. 2. Новації в машинобудуванні забезпечують кращі умови життєвого середовища, є умовою сталості економічних і соціальних процесів в довгостроковій перспективі. Актуальним є завдання підвищення питомої ваги підгалузей, для яких є властивими більш високі показники доданої вартості, розробки і упровадження нових продуктів і технологічних процесів, що дозволяють в більш повній мірі задовольняти потреби споживачів та розширення пропозиції робочих місць. Важливі напрями, за якими збігаються цілі соціальної орієнтації промислового розвитку та міжнародно-конкурентні задачі машинобудування – формування ефективного попиту, боротьба з бідністю. 3. Забезпечення конкурентоспроможності машинобудування передбачає комплекс інституційних механізмів. Відповідне регулювання реалізується на усіх рівнях: національному (митна, податкова політика, запровадження обмежень на ввезення товарів тощо), регіональному (застосування комплексу інституційних механізмів, втручання в економічні процеси, стимулювання конкретних проектів, сприяння покращенню життєдіяльності науково-освітнього середовища, об'єктів соціальної інфраструктури), комерційно-фірмовому (проведення грамотної інноваційно-маркетингової, кадрової політики, ефективного менеджменту, вчасне здійснення модернізації) завдяки комплексу позитивних факторів, спрямованих на покращення параметрів ринкової діяльності, товарну диверсифікацію та ринкову експансію на міжнародних ринках. Підвищення ролі держави означає не валове збільшення присутності, а підвищення ефективності державного впливу на соціально-економічні процеси. 4. Cучасний інституціоналізм значно модифікує роль держави та збільшує можливості її стимулюючого впливу, набуває ознак механізму, що коригує самі ринкові регулятори й системні взаємні зв'язки. Міжнародна практика свідчить про наявність декількох типів росту машинобудівельної галузі, зокрема традиційного індустріального, інвестиційно-експансіоністського та інноваційно-інформаційного, змістом якого є сприяння зростанню інформаційного вмісту виробничої діяльності та соціально-економічного життя. 5. Засобом технологічного прориву машинобудування є інституціональна політика в технологічній сфері, яку проводять усі провідні ринкові держави, а також ті трансформаційні економіки, які прагнуть посісти гідне місце в системі міжнародного поділу праці. Орієнтуючись на особливості виробництва наукоємної продукції світового рівня, країни визначають пріоритетні напрями розвитку, якими в трансформаційних умовах найчастіше постають машинобудівне і енергетичне устаткування, транспортні засоби, біотехнології, ракетно-космічна техніка, системи зв'язку, інформації і управління та ін. Особливо важливий компонент інституційного інструментарію – державна підтримка НТП, комбінація інвестиційного, ресурсного потенціалу приватного і державного секторів економіки, функціональне поєднання різнотипних засобів позитивного впливу на стан та динамічні показники економічної системи. 6. Оскільки стратегію розвитку світової спільноти, а також і процеси формування моделей спеціалізації держав, напрями діяльності міжнародних організацій, держав і їх блоків диктує транснаціональний капітал, в конкурентних цілях важливим завданням є реалізація програмно-цільових підходів, які сприятимуть позитивним змінам в економічній регулятивній політиці на базі стандартів, вимог та правил СОТ, ЄС. 7. Доцільно використовувати інституційні та організаційні методи технологічного прискорення машинобудівної галузі, зокрема стратегію так званих інкубаторів – випробувальних полігонів для інноваційних технологій. Підтримка підприємств малого та середнього бізнесу забезпечує оперативність, гнучкість, здатність швидко реагувати на інновації. В світовій практиці позитивно зарекомендували себе інноваційно-технологічні центри, які надають технічне, інформаційне і консультаційне забезпечення діяльності в області високотехнологічного бізнесу, а також конгломерати малих підприємств, які збільшують виробничий та навіть інноваційний потенціал останніх. Важливо максимізувати ефект від спільного підприємництва у високотехнологічних сферах машинобудування, зокрема при збиранні деталей та машин, складних видів обладнання з комплектуючих, причому в цьому зв'язку важливо відійти від великовузлового збирання та орієнтуватися на поширення інформаційно містких технологій. 8. Формування експортного потенціалу машинобудування та оптимізація машинотехнічного імпорту зумовлюються інноваційними детермінантами технологічного прогресу та конкурентної боротьби, зокрема тим, що в галузі машинобудування та на ринках машинобудівельної продукції, зростає значення нецінових факторів збуту, здійснення операцій купівлі-продажу, налагодження коопераційного обміну. Вирішальними факторами міжнародної конкурентоспроможності постають інтелектомісткість, наукомісткість виробництва та товарної маси, здатність задовольняти новим потребам споживачів. Формування національного профілю машинобудування в системі міжнародного поділу праці дедалі більшою мірою прив'язується до інноваційних факторів конкурентної діяльності. 9. В Україні слід проводити цілеспрямовану політику, яка враховує специфіку національного машинобудування, потреби реального товаровиробника. Інструментами досягнення цілей є податкова система, кредитно-страхувальне регулювання, митне та нетарифне регулювання, розміщення замовлень, надання державних гарантій. Для повноцінної реалізації завдань такої політики доцільною є оптимізація антимонопольного регулювання, покращення контролю за конкурентним середовищем. 10. Має значення державна підтримка інформаційного, консультативного і маркетингового обслуговування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та координація їх дій в загальнонаціональних інтересах; використання можливостей економічної дипломатії для пошуку напрямів взаємовигідного співробітництва з діловими колами і урядами інших країн; розробка і впровадження механізмів квотування і ліцензування, запровадження спеціального податку на імпорт та позбавлення режиму найбільшого сприяння у відповідь на недружні і дискримінаційні дії інших держав; усунення дискримінаційних обмежень на експорт тощо. 11. Інноваційна стратегія має стати основою макроекономічного регулювання в Україні, втручання сучасної держави в промислову сферу. Держава може здійснювати прогнозування науково-технологічного розвитку, підтримку фундаментальних досліджень, удосконалювати інформаційно-телекомунікаційну інфраструктуру тощо. За допомогою субсидій, реалізації відповідних урядових програм, держава може сприяти вивезенню товарів на зовнішні ринки, оскільки для національних товаровиробників створюється можливість продавати вироблену ними продукцію за низькішими цінами. |
