У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у встановленні загальнотеоретичних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування місцевої влади, її природи, особливостей, місця і ролі її органів у механізмі демократичної держави. Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки: 1. Поділ влади в демократичному суспільстві передбачає не лише поділ на законодавчу, виконавчу і судову владу (горизонтальний поділ), а й поділ її на центральну та місцеву владу (вертикальний поділ), де кожна з гілок, кожен рівень влади має своє функціональне призначення в суспільстві, взаємодіючи та взаємодоповнюючи один одного. 2. При здійсненні влади на місцях постійно стикаються дві протилежні тенденції – централізації та децентралізації. Держава за своєю природою прагне до централізації з метою забезпечення загальнодержавних інтересів, а територіальні громади прагнуть до самоврядування, самостійного вирішення питань місцевого значення. У будь-якому випадку критерієм оптимального співвідношення централізації і децентралізації владних повноважень стає задоволення потреб населення; на центральному рівні залишаються тільки ті повноваження, які стосуються функціонування країни в цілому, інші ж повноваження здійснюються на місцях. 3. Аналіз природи місцевої влади дає підстави вважати, що в ній одночасно поєднуються громадські й державницькі аспекти. Місцева влада – це вид публічної влади, що реалізується територіальною громадою та її органами та органами місцевої виконавчої влади, які функціонують у межах певних адміністративно-територіальних одиниць. Функціонування місцевих державних адміністрацій є втіленням концепції державної політико-правової природи місцевої влади, а діяльність територіальних громад відповідає концепції дуалізму функцій і повноважень місцевого самоврядування, має недержавну політико-правову природу, є насамперед елементом громадянського суспільства. Територіальна громада як певна самоорганізація громадян, об’єднаних за територіальною ознакою, створюється з метою задоволення в межах законодавства колективних потреб і захисту своїх законних прав та інтересів, а місцеві державні адміністрації відповідно до Конституції України та Закону “Про місцеві державні адміністрації” створюються з метою здійснення в межах своїх повноважень виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. 4. Юридична база функціонування органів місцевої влади є багаторівневою і складається з цілої низки взаємопов’язаних правових актів. Нормативно-правові акти охоплюють різні рівні правового регулювання місцевої влади – законодавчий, підзаконний, локальний, договірний. Ефективність функціонування системи місцевих органів влади багато в чому залежить від своєчасності удосконалення кожної з груп нормативно-правових актів. Сьогодні в правовій системі України необхідно закріпити механізми, що забезпечать: 1) стабільність місцевої влади; 2) її ефективність – здатність якісно і вчасно виконувати соціальні обов’язки; 3) підконтрольність місцевої влади; 4) відкритість і прозорість дій та рішень місцевої влади, їх доступність для населення. 5. Незважаючи на те, що функціонально органи місцевого самоврядування є досить близькими за своєю діяльністю з роботою органів місцевих державних адміністрацій, вони є різними соціальними системами. Система органів державної влади побудована на основі централізації, ієрархічності, підлеглості нижчих органів вищим, а система місцевих рад – на основі самостійності в реалізації своїх функцій. 6. Механізм демократичної держави є складним і системним утворенням, що органічно поєднує у собі різні за своєю природою елементи. Поряд з державною складовою важливу роль у механізмі держави відіграють недержавні структури, що здійснюють істотний вплив на процес реалізації державних функцій, насамперед органи місцевого самоврядування. Органам місцевого самоврядування належить особливе місце в демократичній системі управління суспільством і державою. Тому сьогодні нагальною є проблема визначення найбільш оптимальної інтеграції місцевого самоврядування в загальний механізм демократичної держави при збереженні його відносної самостійності, що дозволить місцевому самоврядуванню забезпечити необхідний баланс інтересів центральної і місцевої влади. 7. Аналіз досвіду функціонування державної виконавчої влади дозволяє вважати, що: а) проблеми виконавчої влади слід розглядати в контексті розвитку соціуму і самої системи державної влади; б) необхідним є нормативне закріплення цільових установок та функцій державної влади; в) статус місцевих державних адміністрацій вказує на те, що ці органи покликані відігравати ключову роль у реалізації державної політики та законодавства на місцях. 8. Суспільна роль виконавчої влади серед гілок державної влади визначається тим, що саме у процесі її реалізації відбувається реальне втілення в життя законів та інших нормативно-правових актів держави, практичне застосування важелів державного регулювання і управління важливими процесами суспільного розвитку. Органи виконавчої влади представлені на кожному з рівнів – і на центральному, і на місцевому, що сприяє рівномірному розподілу обсягу виконавчої влади по рівнях суспільної організації, забезпечує її нормальну роботу, сприяє вирішенню проблеми взаємоузгодження інтересів центра та місць. Місцеві державні адміністрації є частиною державного механізму, доповнюють і врівноважують органи центральної влади, представляючи державні інтереси, мають власний обсяг компетенцій і ресурсів, гарантованих законодавчо. 9. Актуальним питанням залишається гармонізація стосунків між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Практика делегування є однією з найважливіших форм економії фінансових та людських ресурсів, оскільки виключає необхідність створення поряд з органами місцевого самоврядування додаткових структур державної виконавчої влади. |