В результаті проведеного дослідження, на основі принципів і методів системного підходу до проблем функціонально-планувальної організації регіональних систем розселення визначені: умови і фактори розвитку Закарпатської регіональної системи розселення із містом-центром Ужгород, міжпоселенські соціально-економічні зв’язки і особливості функціонально-просторової організації структури зони впливу Ужгорода. Виявленні тенденції розвитку Ужгорода, як центру Закарпатської системи регіонального розселення. 1. Такі дослідження дали змогу визначити систему просторових соціально-економічних зв’язків Закарпатської регіональної містобудівної системи і було встановлено, що регіон як елемент західної регіональної системи розселення (Львівської системи розселення), яка утримує у своєму складі західні області України є структурним елементом західної системи розселення і представляє собою розвинуту субрегіональну містобудівну систему із містом-центром в Ужгороді. 2. Проведений у дисертації аналіз системи культурно-побутових зв’язків, які є домінуючими у вивчені структури регіонального розселення, дозволили встановити ієрархію поселень Закарпатської регіональної системи розселення, напрям та інтенсивність соціально-економічних зв’язків, характер регіональної взаємодії окремих поселень. Визначено, що відносно міста-центру Ужгорода сфера громадського обслуговування представлена закладами громадського користування чотирьох рівнів. Концентрація закладів і підприємств обслуговування на визначеній території спонукає до концентрації населення. Перевірено і досліджено в умовах Закарпатської системи регіонального розселення чотири рівні концентрації населення, які градуюють так: повсякденного попиту - до 1,5 тис. люд.; частого попиту - до 15 тис. люд.; періодичного – до 80 тис. люд.; епізодичного – вище 100 тис. люд. Важливе значення у формуванні зон впливу має ступінь соціально-економічного та соціально-культурного потенціалу міста-центру. До числа основних чинників і умов, які визначають формування зон впливу слід віднести: ступінь містобудівного освоєння регіону, рівень розвитку господарської діяльності регіону, соціально-економічні зв’язки і соціально-демографічні особливості розвитку території, рівень розвитку транспортної інфраструктури. Закарпатський регіон цілком можна виділити в самостійну регіональну систему розселення (містобудівну систему) із містом-центром в Ужгороді. Комплексність її в повному об’ємі відповідає провідним містобудівним системам країни, але з меншими параметрами і меншим економічним, господарським та соціально-демографічним потенціалом. ЇЇ можна віднести до малих (компактних) регіональних містобудівних систем. 3. Аналіз територіального розвитку Ужгорода свідчить, що на його планувальну структуру вирішальний вплив мали складні соціально-економічні умови та ландшафтні особливості. В залежності від сукупності цих факторів викристалізувалася компактна радіально-кільцева структура. Досліджено, що схема функціонально-просторової структури міста базується на принципах максимального збереження існуючого зонування території міста, що було успадкована внаслідок історичного розвитку. Функціонально-планувальна структура Ужгорода формувалася і розвивалася в соціально-економічних умовах які постійно змінювалися, внаслідок чого його просторова організація представляє собою сполучення містобудівних принципів різних епох. Зміну розвитку функцій Ужгорода можна поділити на три періоди: перший – формування міської структури в період середньовіччя Угорського королівства; другий – формування функціонально-планувальної структури в період капіталізму; третій – формування функціонально-планувальної структури міста, як придатку до промислового комплексу країни радянського часу. 4. Результати дослідження служать основою для організації досліджень подальшого вдосконалення розвитку функціонально-планувальної структури міста Ужгорода, організації перманентного процесу проектування, поглиблення системи взаємодії містобудівних елементів в умовах Закарпатської регіональної системи розселення. Результатом дослідження є розроблені рекомендації щодо перспективного розвитку функціонально-планувальної структури Ужгорода, запропоновані варіанти схем розвитку функціонально-планувальної структури за критерієм оптимальної доступності. Дослідження дало змогу спрогнозувати розвиток Закарпатської системи регіонального розселення, розробити варіанти схем перспективного розвитку системи регіонального розселення до 2020 року за критерієм мінімальної доступності. Дисертація розкриває напрямки наукового дослідження: в галузі функціонально-планувальних аспектів розселення та ролі в ньому міста-центру; в галузі містобудування – тенденції розвитку функціонально-планувальної структури міста як центру системи регіонального розселення; в галузі соціально-просторових аспектів – дослідження особливостей формування зони впливу міста-центру регіону. Впровадження результатів дисертаційного дослідження в практику буде сприяти підвищенню ефективності використання і упорядкування території міста, створить умови для підвищення обґрунтованості проектних рішень, а саме для розроблення генеральних планів поселень регіону. Основними напрямами подальшого дослідження можуть бути: дослідження впливу містобудівних факторів на розвиток функціонально-планувальних структур поселень; дослідження соціально-економічних зв’язків, які визначають внутрішню структуру поселень регіону; розробка інформаційної моделі, щодо можливостей перспективного розвитку поселень в системі регіонального розселення; більш поглиблене дослідження особливостей розвитку функціонально-просторових структур міст і поселень регіону. Посилення регіональних аспектів містобудівного проектування вимагають необхідність підвищення ефективності містобудівної діяльності, а також вимагають упровадження системних методів розв’язання проблем. |