Анотація до роботи:

Доценко С.А. Мінливість основних гідрологічних характеристик Одеського регіону північно-західної частини Чорного моря. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук. – Спеціальність 11.00.08 – океанологія. – Одеський державний екологічний університет, Одеса, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню регіональних особливостей основних гідрологічних характеристик Одеського регіону північно-західної частини Чорного моря: просторово-часової мінливості термохалінної структури і циркуляції вод, міжрічної і внутрішньовікової мінливості температури і солоності води.

В роботі використано матеріали багаторічних експедиційних досліджень акваторії ОФ ІнБПМ, дані рейдових спостережень за течіями станції Одеса-порт, багаторічні ряди вимірів температури і солоності води на станціях Одеса-порт і ГФЛ ОДЕКУ. В дослідженнях застосовано методи статистичного і спектрального аналізу, математичне моделювання.

В роботі дано характеристику термохалінної структури акваторії та її сезонної мінливості. Визначено гідрологічні сезони. Виявлено особистості загальної циркуляції вод. Проведено модельні розрахунки вітрової циркуляції для постійних вітрів різних напрямків та імітаційні розрахунки при зміні вітрів у період природного синоптичного циклу проходження циклона із заходу на схід. На базі реальних полів температури і солоності води проведено модельні розрахунки термохалінної циркуляції і показано її сезонні особливості. Виявлено періоди міжрічної і внутрішньовікової мінливості температури і солоності води, обумовлені коливаннями сонячної активності, стоку річок і опадів.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і здійснено нове вирішення наукової задачі, що полягає в діагностичному розрахунку вітрової і термохалінної циркуляції вод на основі математичного моделювання і виявленні міжрічної і внутрішньовікової періодичності основних гідрологічних характеристик Одеського регіону північно-західної частини Чорного моря.

Головні наукові та практичні результати роботи:

1. Виділено такі гідрологічні сезони: весна - квітень, травень, червень; літо - липень, серпень, вересень; осінь - жовтень, листопад, грудень; зима - січень, лютий, березень. Межі цих сезонів відрізняються від меж сезонів, раніше отриманих для північно-західної частини Чорного моря.

2. Установлено, що влітку в прибережній смузі часто спостерігається вода зниженої температури і підвищеної солоності в порівнянні з відкритою частиною акваторії внаслідок апвелінга при явищах згону.

3. Установлено, що у поверхневому шарі найбільшу повторюваність має циклонічний характер загальної циркуляції вод. Біля західного берега найбільшу повторюваність мають південні течії.

4. За результатами модельних розрахунків вітрових течій для постійних вітрів різних напрямків установлено, що в полі інтегральної функції току виникають баротропні кругообіги різної завихореності. Розташування цих кругообігів обумовлене морфометричними особливостями регіону. Центрами цих кругообігів є Одеська котловина та Одеська банка. Виявлено двошарову вертикальну структуру вітрової циркуляції. В прибережній смузі існує постійний вдовж-береговий потік.

5. Імітаційні розрахунки течій при розвитку вітрової циркуляції протягом семи діб при проходженні циклона із заходу на схід показали, що при цьому відбувається перебудова структури циркуляції. В полі інтегральної функції току антициклонічний кругообіг, що спочатку утворився над Одеською котловиною, послідовно перетворився в циклонічний кругообіг.

6. За результатами модельних розрахунків термохалінних течій установлено, що в Одеському регіоні утворюються кругообіги циклонічного або антициклонічного характеру відповідно до реально існуючих полів густини. Показано, що термохалінна циркуляція має сезонні особливості. Навесні та восени під дією зовнішніх факторів формуються такі поля густини, при яких виникає термохалінна циркуляція циклонічного характеру. В літній період на всій акваторії переважає антициклонічний кругообіг, що є наслідком прибережного апвелінга і зменшення річкового стоку, а також ослаблення в цей період вітрової діяльності. З глибиною швидкості термохалінних течій зменшуються і біля дна вони близькі до нуля, тобто термохалінна циркуляція визначається головним чином розподілом густини води на поверхні.

7. В багаторічному ході температури води біля берегів Одеси виявлено періоди міжрічних коливань у 2,2; 2,8; 4,2 і 8-10 років. В багаторічному ході солоності виявлено періоди у 4; 4,6; 7,1 і 10-12,5 років. Основною причиною міжрічної мінливості солоності води є міжрічні коливання стоку р. Дніпро.

8. Установлено, що у внутрішньовіковому ході з кінця 60-х рр. до початку 90-х рр. температура води біля берегів Одеси знижувалась, а після цього спостерігається її зростання. Солоність з кінця 40-х рр. до початку 80-х рр. знижувалась, потім до середини 90-х рр. підвищувалась, а після цього знову знижувалась. Визначають ці коливання відповідні внутрішньовікові коливання температури повітря, стоку річок (головним чином р. Дунай) і опадів, пов'язані з коливаннями сонячної активності у віковому 90-річному циклі.

9. Очікується, що до 2030-2035 рр. середня річна температура води біля берегів Одеси буде підвищуватися приблизно на 1,0-1,5 С і досягне значень 12,0-12,5 С у порівнянні з 11,0-11,3 С у теперішній час. Відповідно середня річна солоність знизиться на 1,0-1,5 , з 14,2-14,5 до 13,0-13,5 .

Публікації автора:

1.Бронфман А.М., Рясинцева Н.И., Доценко С.А., Савин П.Т. Состояние экосистемы Одесского залива и прилегающих акваторий // Практическая экология морских регионов. Черное море. - К.:Наукова думка, 1990.- С.203-213.

2.Доценко С.А., Рясинцева Н.И., Савин П.Т., Саркисова С.А. Специфические черты гидрологического и гидрохимического режимов и уровень загрязнения прибрежной зоны моря в районе г. Одессы // Сб. научных трудов МГИ “Исследование шельфовой зоны Азово-Черноморского бассейна”. – Севастополь: 1995. - С. 31-43.

3.Рясинцева Н.И., Саркисова С.А., Скрипник И.А., Савин П.Т., Доценко С.А., Михалечко Ю.Е. Комплексный экологический мониторинг – как основа регламентации антропогенных нагрузок (на примере прибрежной зоны моря в районе г. Одесса) // Сб. научных трудов МГИ “Глобальная система наблюдений Черного моря: фундаментальные и прикладные аспекты”. – Севастополь: 2000. - С. 70-75.

4.Адобовский В.В., Доценко С.А., Михалечко Ю.Е. Особенности термохалинной изменчивости вод в прибрежной зоне Одесского региона // Сб. научных трудов МГИ “Экологическая безопасность прибрежной и шельфовой зон и комплексное использование ресурсов шельфа”. – Севастополь: 2000. – С. 127-132.

5.Доценко С.А., Рубан И.Г. Многолетняя и внутривековая изменчивость температуры и солености воды у берегов Одессы // Метеорологія, кліматологія та гідрологія. – Одеса: 2002. - Вип. 46 - С. 332-337.

6.Адобовский В.В., Доценко С.А. Перенос загрязнителей прибрежными течениями Одесского залива // Тезисы докладов республиканской научно-практической конференции “Пути уменьшения антропогенного воздействия на природные ресурсы” (9-11 октября 1990 г., г. Одесса). - Одесса: 1990. – С.14-15.

7.Рясинцева Н.И., Саркисова С.А., Савин П.Т., Доценко С.А. Современное состояние прибрежной зоны моря в районе г. Одесса // Материалы международной научно-практической конференции “Вода и здоровье – 98” (15-18 сентября 1998 г., г. Одесса). – Одесса: Астропринт. - 1998. - С. 362–365.

8.Доценко С.А. Изменчивость термохалинной структуры и циркуляции вод в Одесском регионе // Тези міжнародної конференції “Гідрометеорологія і охорона навколишнього середовища-2002”. – Одеса: 2002. – С. 248-249.