1. Дослідження структури спортивної команди виявило наявність не тільки визначеного набору ігрових амплуа, але і набору визначених статусів та ролей спортсменів. І тільки їх оптимальне сполучення може забезпечити позитивний клімат у команді та, як результат, високу ефективність тренувальної і змагальної діяльності спортсменів. 2. Дослідження динаміки середніх показників індивідуальних техніко-тактичних дій впродовж змагального періоду річного циклу підготовки показує, що найвищі їх значення, тобто, найвищі значення активності, інтенсивності, коефіцієнтів надійності й ефективності, найменший відсоток похибок спостерігається в середині змагального періоду. Низькі показники на початку цього періоду та зниження показників наприкінці змагального періоду призводять до загострення взаємин між членами команди, виникнення конфліктних ситуацій. 3. Аналіз найбільш типових конфліктних ситуацій показав, що 62 % членів збірної команди визнають за потрібне вступають у відкриті конфліктні ситуації, які виникають під час навчально-тренувальної та змагальної діяльності. 4. Критичний рольовий набір юнацької збірної команди з футболу передбачає 12 неформальних ролей. В навчально-тренувальних складах присутні усі ролі критичного рольового набору. Розбіжності між рольовими наборами футболістів статистично не значущі. Аналіз взаємозв'язку рольових позицій членів збірної команди з футболу з рівнем їх конфліктності дозволив виділити три групи ролей – низької, середньої і високої конфліктності. Низькоконфліктні ролі: миротворець, виконавець, адміністратор; середньоконфліктні ролі: поборник справедливості, пересмішник, критик, бунтар, хранитель традицій; висококонфліктні ролі: організатор, генератор ідей, учитель, майстер. 5. Встановлено, що причиною 56% конфліктів від тих, які відбувалися під час внутрішньогрупової взаємодії членів збірної команди виникали через функціонально-рольову невідповідність у спортивно-ігровій діяльності; 24 % – недотримання групових норм і правил збірної команди; 15% – суперечності в інтересах, цінностях, поглядах та уставленнях; 5% – різний рівень домагань. 6. Педагогічний експеримент продемонстрував ефективність запропонованої технології мінімізації конфліктної взаємодії членів юнацької збірної команди з футболу. Взаємини між гравцями команди в експериментальній групі покращились (рівень статистичної значущості розбіжностей між результатами попереднього і підсумкового тестування в експериментальних групах склав P<0,01). В контрольних групах взаємини залишилися незмінними. 7. Технологія мінімізації конфліктної взаємодії членів юнацької збірної команди передбачає ієрархічну та логічну послідовність і взаємозв'язок етапів: формування чіткої системи теоретичних знань про конфлікт, психологічне забезпечення формування емоційної стійкості футболістів, індивідуальні та групові психокорекційні бесіди, активна участь членів юнацької збірної команди в тренінг-групах. |