Анотація до роботи:

Таранік-Ткачук К.В. “Методика застосування стилістичного аналізу в процесі вивчення творів зарубіжної літератури в 9 – 11 класах”. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.02. – теорія і методика навчання (зарубіжна література). – Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2007.

У роботі визначено філософські, літературознавчі, мовознавчі, психолого-педагогічні, методичні основи застосування стилістичного аналізу художнього твору, обґрунтовано методи, прийоми і види навчальної діяльності, спрямовані на дослідження стилістичних особливостей поетики митця, встановлення елементів традицій і новаторства в стилі художнього твору та ідіостилі письменника.
У дослідженні запропоновано теоретично обґрунтовану та експериментально перевірену методичну систему застосування стилістичного аналізу в процесі вивчення творів зарубіжної літератури в 9–11 класах, представлено та розкрито потенційні можливості цієї системи, виявлено умови її реалізації.

Експериментально доведено, що запропонована методична система створює умови для активного навчання учнів завдяки насиченій розумовій діяльності, формує вміння аналізувати художній твір з урахуванням елементів традицій і новаторства, підвищує загальний рівень культури учнів як активних учасників соціальних процесів.

Ключові слова: стилістичний аналіз, стильові явища, стильові тенденції, стильові домінанти, національний стиль, стиль “великої епохи”, стиль напряму, течії, стиль художнього твору, ідіостиль.

На основі результатів експериментального навчання зроблено загальні висновки:

1. У процесі дослідження з’ясовано, що значний вплив на створення теорії стилю мали філософські розвідки з теорії риторики, що висували на перше місце в освітньому процесі вміння виробити власний “мовний стиль”, впливати на слухачів, і розподіл в античній літературній критиці на стиль усного і писемного мовлення. Подальший розвиток теорії стилю відбувався з урахуванням філософських концепцій представників середньовічної патристики (ідея про символізацію мовлення); антропоцентричного мислення доби Відродження (особлива увага до символів, значення слів та стилістичних фігур); досягнень німецької класичної філософії; ірраціональної течії "філософія життя" другої половини XIX ст.; структуралізму, постструктуралізму, деконструктивізму і герменевники XX ст.

2. Серед досягнень літературознавства і мовознавства у вивченні проблем стилю і стилістичного аналізу особливо вагомими для нашого дослідження є такі: обґрунтування антинормативності щодо проблем стилю, що обумовлює появу індивідуально-творчого типу художньої свідомості; чітке розмежування понять “стиль” і “манера” (у працях Ф.В.Й. Шеллінга, А. Шлегеля, Г. Гегеля, Ф. Фішера та інших); теорія стилю як гармонійної “координації” всіх елементів мовлення (за І. Теном); учення про контекст, образну сутність слова в межах стилістики (Н. Миропольська, Л. Гінзбург, Р. Якобсон); мовознавча концепція про стиль кожного окремого художнього твору В. Виноградова; ставлення до твору як до суми прийомів, які проявляються на рівні форми і змісту одночасно (у працях представників організації ОПОЯЗ: Ю. Тинянов, В. Шкловський та інші); теорія про діалогічність мислення і мовлення М. Бахтіна; літературознавча теорія художнього стилю О. Лосєва; концепція щодо своєрідності й культурологічної цілісності національних стилів як літературного контексту епохи і культури (Л. Кормич, В. Багацький, Н. Науменко); теорія структуралістського аналізу художнього тексту.

3. Ефективність застосування стилістичного аналізу значною мірою залежить від урахування психолого-педагогічних умов, серед яких основними є: залучення в навчальному процесі таких мисленнєвих прийомів, як аналіз, синтез, узагальнення, порівняння; створення толерантної творчої атмосфери на уроці, використання “позитивної інтриги”, постійне стимулювання самостійності учнів, їх самовизначення як прояву особистості; урахування вікових змін і прагнення учнів старших класів до творчо-конструктивної діяльності, їхніх навчальних та індивідуальних можливостей.

4. Запропонована система сприяє оволодінню учнями такими практичними знаннями та вміннями: урахування міжпредметних зв’язків під час з’ясування взаємозалежності історії культури та історії літератури, використання текстів художніх творів для виокремлення фактів стильових явищ, стильових тенденцій і стильових домінант, на підставі яких встановлюється стиль художнього твору та індивідуальний стиль письменника (ідіостиль); порівняння літературних процесів, основних рис різних літературних епох, напрямів, течій; визначення позицій традицій і новаторства під час з’ясування стилю художнього твору та їх творче використання під час аналізу тексту.

5. Методична система застосування стилістичного аналізу сприяє створенню таких навчальних ситуацій на уроці, що дають змогу учням масштабно сприймати власний внутрішній світ; досягти певного інтелектуального рівня розвитку; збагатити ментальний досвід; сформувати цілісний Я–образ, неповторну індивідуальність; визначати власний стиль мовлення й поведінки.

6. Ефективність зазначеної методичної системи головним чином залежить від уміння вчителя вдало застосовувати елементи стилістичного аналізу до конкретного тексту, а також від правильного вибору методів, прийомів, видів навчальної діяльності, що сприяє формуванню в учнів уміння аналізувати художній твір в єдності форми і змісту, з усвідомленням зв’язку між всіма компонентами твору.

7. У ході реалізації системи застосування стилістичного аналізу перевага надавалася дослідницькому та евристичному методам викладання літератури, таким прийомам, як побудова системи запитань і завдань, проведення навчального диспуту, постановка проблеми та дискусія.

8. Запропонована система сприяє вирішенню ряду важливих проблем: стимулює інтерес до зарубіжної літератури й читання в цілому; створює умови для активного навчання учнів завдяки насиченій розумовій діяльності, що дає можливість творчо використовувати літературні факти, оперувати різноманітними мисленнєвими діями; сприяє зацікавленості процесом навчання через позитивну емоційну атмосферу на уроці; формує вміння аналізувати художній твір з урахуванням елементів традицій і новаторства, світоглядних позицій митця; розвиває вміння визначати концепцію автора, естетичні уподобання письменника, відображені в художньому творі, ураховувати підтекст при визначенні індивідуального стилю; підвищує загальний рівень культури учнів як активних учасників соціальних процесів; сприяє виробленню естетичних смаків, поглядів і уподобань; виховує вміння орієнтуватися в величезному просторі інформації, приймати самостійні рішення, отримуючи навички аналітичної роботи; сприяє формуванню свідомої, самостійної, творчої особистості; виховує повагу до книги, до художнього твору, що є унікальною одиницею передачі інформації.

9. Експериментальне навчання засвідчило, що пропонована методика допомагає учням усвідомити зв’язок між усіма компонентами художнього твору, сприяє розумінню системного характеру літературного процесу і формує навички аналізу тексту, уможливлюючи розвиток широкої читацької культури. Результати експериментально-дослідного навчання свідчать про ефективність пропонованої методичної системи застосування стилістичного аналізу, що підтверджує вірогідність висунутої гіпотези.

10. Матеріали дослідження можуть бути використані для вдосконалення програм, підручників, методичних посібників, створення рекомендацій для вчителів, застосування елементів системи в курсі методики викладання світової літератури у ВНЗ, шкільній практиці аналізу художнього твору.

Дослідження не вичерпує всіх можливостей системи застосування стилістичного аналізу художнього твору в процесі вивчення зарубіжної літератури. Потребує додаткового опрацювання питання теоретико-літературної підготовки до проведення стилістичного аналізу на пропедевтичному етапі навчання, поглиблення питання про особливості врахування елементів традицій і новаторства під час визначення стилю художнього твору, проблема використання методики в позакласній роботі.

Публікації автора:

1. Таранік-Ткачук К.В. Від Вітмена до Маркеса: Матеріали до уроків зарубіжної літератури. – Тернопіль: Мандрівець, 2005. – 196 с.

2. Таранік К.В. Магічний реалізм як засіб застерегти людство від духовної деградації // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2003. – № 4. – С. 39-41 (у співавторстві з Фоміною С.П.).

3. Тараник Е.В. Методический комментарий к урокам освоения нового материала (Система уроков по роману М.А. Булгакова “Мастер и Маргарита”) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2004. – № 11.– С. 38-47.

4. Таранік-Ткачук К.В. Застосування елементів стилістичного аналізу під час вивчення модерністського твору (Урок-бесіда за романом Кнута Гамсуна “Пан”) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2005. – № 7. – С. 52-56.

5. Таранік-Ткачук К.В. Проблема стилю у вимірі програм та екзаменаційних білетів (Про що свідчить дослідження згаданої проблеми з позиції дотримання принципу системності у вивченні стилістичного аналізу в школі) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2006. – № 1. – С. 7-10.

6. Таранік-Ткачук К.В. “Стильовий” чи “стилістичний” вид аналізу художнього твору? // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2006. – № 5. – С. 19-21.

7. Тараник-Ткачук Е.В. Чем необыкновенна “Обыкновенная история”. Материалы к уроку на тему “Особенности индивидуального стиля И.А. Гончарова” // Русская словесность в школах Украины. – 2006. – № 5. – С. 36-39.

8. Таранік-Ткачук К.В. Своєрідність стилістичного аналізу художніх творів у шкільній практиці: особливості використання та етапність проведення // Гуманітарний вісник ДВНЗ “Переяслав–Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”: Науково-теоретичний збірник. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2006. – Випуск 8. – С. 195-202.

9. Таранік-Ткачук К.В. Визначення дефініції “шкільний аналіз” та його функції в процесі дослідження художнього твору в школі (9–11 класи) // Вісник Глухівського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. Випуск 7. – Глухів: ГДПУ, 2006. – С. 195-198.