На разі є актуальним теоретичне обґрунтування і практичне впровадження сучасної методичної системи вивчення авторського індивідуального стилю в педагогічному коледжі, оскільки існуючі наукові концепції з методики вивчення індивідуального стилю письменника не є цілісними і не спроектовані на педагогічний коледж, у практиці цей аспект літературознавчо-дидактичної роботи переважно обминається. Програма викладання української літератури в коледжі містить стилістичну проблему, проте підручники з української літератури для старшої школи (спеціальної навчальної книги для педагогічного коледжу ще не створено) лише частково реалізує програмові вказівки. Методичну систему вибудовано за принципом формозмістової єдності стилю на всіх рівнях художньої структури (А.Ткаченко). Методичними принципами вивчення авторського індивідуального стилю вважаємо цілісність, екзистенційність, діалогізм, проблемність та принцип профорієнтації. Індивідуальний стиль є водночас категорією лінгвістики і літературознавства, тому необхідно встановлювати взаємозв’язок цих наук. Для здійснення суб’єкт-суб’єктного навчання, закоріненого в гуманістичній педагогічній традиції, використовуємо ідею тлумачення художнього тексту як енергії, спрямованої на психологічне сприймання читача, його активну співучасть у створенні смислів (О.Потебня), тож стиль пов’язуємо з пробудженням почуттів і думки студента, його власної уяви, творчості. Вивчення в коледжі стильової неповторності творчості окремого митця є вихідним щодо усвідомлення студентами ширших явищ (стиль епохи, літературний напрям, течія). У викладанні застосовуємо синхронний і діахронний погляди на індивідуальний стиль, навчаємо досліджувати інволюцію стилю, враховувати такі чинники процесу, як суспільно-політичні, естетичні, національні, особисті, взаємовпливи різних видів мистецтв. Особистісний характер рис індивідуального стилю та чинників його формування активізує самопроектування студента. Діалог між педагогом та студентами, студентами і стилістично виразними образами встановлюється завдяки емоційності занять, їх естетично-аксіологічній наповненості. Вивчення індивідуального творчого почерку письменника відбувається через розкриття „секретів” його майстерності, які допоможуть самовдосконаленню молоді, що захоплюється віршуванням та написанням художньої прози. Принцип професійної спрямованості втілюється в акцентацію при вивченні індивідуального стилю студентами того, що доступне молодшим школярам, що присутнє в текстах, програмових для початкової школи. Запропонована така послідовність вивчення індивідуального стилю письменника: засвоєння теоретико-літературного поняття індивідуальний стиль та суміжних понять – індивідуальна поетика, стиль епохи, літературний напрям, течія; аналіз умов, що сформували автора-особистість, його погляди на життя, мистецтво; аналіз мовно-виражальних засобів твору як спосіб спілкування автора і читача, особистісне тлумачення їхніх функцій у тексті; дослідження творчої лабораторії майстра слова; занурення у природу образів, їхні джерела і художні особливості; системне визначення рис індивідуального стилю; виокремлення у творах митця рис великих стилів – літературних напрямів і течій; з’ясування відношень авторського стилю до тогочасної літературної традиції; застосування набутих знань і вмінь у фаховій діяльності вчителя початкової школи під час рольової гри; написання стилістично виразного тексту. Методичні засади проведення аналізу художнього твору в стилістичному аспекті відповідають жанровій природі твору. Визначаючи риси індивідуального стилю на матеріалі епічного твору, виокремлюємо аналіз авторського мовлення та мовлення персонажів; під час розгляду драматичних творів головна увага звертається на індивідуалізацію та психологічний підтекст мовлення дійових осіб; у процесі прочитання лірики ідіолектичний аспект набуває особливого значення, він нерозривно поєднаний з інтерпретацією перебігу почуттів і думок, виражених у тексті. Індивідуальна мовностильова майстерність письменника увиразнюється за допомогою компаративного аналізу, який проводимо, зіставляючи твори двох письменників, написані на ту саму тему; твір письменства та іншого виду мистецтва. Проводимо заняття інноваційних типів – філологічне дослідження, психологічне тлумачення, інтерпретація, лінгво-історичне дослідження, теологічно-літературознавчий екскурс, вводимо такі форми роботи, як лабораторні роботи, стилістичні практикуми, компаративні дискусії. Експеримент довів доцільність застосування методів та прийомів інноваційного викладання української літератури задля вивчення індивідуального стилю, зокрема таких, як: аналіз художнього тексту на межі з мистецтвознавством, ділова гра, навчання напівголосом (проведення мікродискусій), робота в мікроколективах, інформаційний метод інноваційного характеру бригадне навчання, інтерактивний метод мозкового штурму, ґронування та складання діаграми Вена, накреслення опорної схеми-алгоритму та таблиці для узагальнення результатів, укладання словничка індивідуального стилю письменника, есеїстичне текстотворення. Плідно використовуємо сучасні дидактичні техніки: круглого столу, зворотного зв’язку, „аперцепції – інтеракції”, елементи сугестивного навчання, взаємонавчання, тригерну техніку, майстер-клас, які сприяють розвиткові інтелектуальної активності молодих людей та удосконалюють їхні естетичні смаки. Як засвідчив експеримент, використання запропонованої методичної системи вивчення індивідуального стилю письменника в педагогічному коледжі сприяє формуванню в майбутніх учителів літературознавчо-стилістичної компетентності. Студенти набувають знання, потрібні для інтелігента-гуманітарія, зростає їхня внутрішня культура, вони цінують естетичне багатство національного письменства, що сприяє зміцненню національної самосвідомості; розвивають власні художні здібності, формують фахові знання і вміння. Перспективами наукового дослідження є: розробка методики дослідження індивідуального стилю письменника в курсі „Дитяча література”; розробка методики дослідження творчої манери майстра слова в системі вищої освіти ІІІ-ІV рівня для бакалаврату; дослідження методики вивчення літературних напрямів. |
