У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що проявляється в розробленні цілісної наукової концепції методики розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, що базується на сучасних положеннях загальної теорії криміналістики та репрезентативній вибірці кримінальних справ даної категорії злочинів. Головними теоретичними і прикладними результатами роботи є такі висновки: 1. Методику розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, відповідно до криміналістичної класифікації злочинів слід віднести до розряду мікрометодик, оскільки її рекомендації найбільш наближені до потреб практики і дозволяють сформувати чіткий алгоритм дій слідчого в ситуаціях, що склалися. 2. Криміналістична характеристика крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, являє собою інформаційно-описову модель, що акумулює відомості про такі елементи: предмет злочинного посягання; обстановку вчинення крадіжки; способи приготування, вчинення та приховування крадіжки; типові сліди; злочинні групи. 3. Предмет крадіжки детерміновано такими чинниками, як регіональність походження вантажу, сезонність вчинення крадіжки, економічна доцільність, споживча цінність. При цьому основу криміналістичної класифікації вантажів, що розкрадаються на залізничному транспорті, складають такі якісно-кількісні ознаки вантажу, як його характер, спосіб упакування, умови навантаження і розвантаження, перевезення і зберігання. 4. Обстановка, в якій вчиняються крадіжки вантажів, визначена наперед такими специфічними умовами роботи залізничного транспорту: а) зосередженням на об’єктах залізниці значної кількості матеріальних цінностей; б) безперервністю циклу робіт, що виконуються; в) різноманіттям технологічних операцій з оброблення транспорту і вантажу, що перевозиться; г) швидкоплинністю вантажних перевезень та значною протяжністю маршрутів проходження рухомого складу. 5. До недоліків у роботі окремих служб залізниці, що сприяють вчиненню крадіжок вантажів, належать такі: порушення правил вантажних робіт; порушення правил транспортування і оброблення навантажених вагонів; неналежна охорона вантажу; неналежне технічне забезпечення збереження вантажу. 6. Способи готування, вчинення та приховування обумовлені сукупністю об’єктивних (характером вантажу, умовами охорони, типом вагона, швидкістю проходження потягу та ін.) і суб’єктивних (складом злочинної групи, належністю її учасників до роботи залізничного транспорту, наявністю у злочинців кримінального досвіду та ін.) чинників. 7. Найбільш поширеними слідами, що залишаються на місці вчинення крадіжки вантажів, є такі: а) сліди знарядь злому перешкод, сліди рук, взуття, транспортних засобів; б) предмети і речі, залишені злочинцями на місці події, пакувальні, ув’язувальні матеріали, частини викраденого вантажу, знаряддя злому, засоби, що використовуються для відкриття зламаних перешкод; в) мікрооб’єкти. 8. Злочинні групи, котрі вчиняють крадіжки вантажів на залізничному транспорті, це злочинні угруповання відносно малої чисельності та вузької локально-об’єктної зони вчинення злочинів, які залежно від складу їхніх учасників поділяються на такі різновиди: а) групи, що складаються з працівників залізничного транспорту; б) групи, що складаються з осіб, які не мають відношення до обслуговування залізничного транспорту; в) змішані групи, що складаються з працівників залізничного транспорту чи колишніх працівників залізниці і сторонніх осіб. З усіх зазначених злочинних груп найбільш соціально небезпечними є групи, що складаються з працівників залізничного транспорту, оскільки їх учасники володіють професійними знаннями та навичками, мають вільний доступ до вантажу або навантаженого рухомого складу, обирають витончені способи вчинення крадіжки і майже завжди вміло приховують свої дії. 9. Місця виявлення крадіжок в більшості випадків (в 72,2%) не збігаються із місцями їх вчинення, унаслідок чого огляду підлягають об’єкти, котрі територіально не пов’язані між собою. Найчастіше об’єктами огляду виступають: вагон, вантаж, запірно-пломбувальний пристрій, територія (станція, товарний двір, переїзд, перегін), а також різноманітні документи. 10. Як свідки у справах про крадіжки вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, допитуються: 1) особи, котрі виявили крадіжку в ході обслуговування рухомого складу, території станції або при здійсненні операцій із вантажем; 2) особи, що склали акт загальної форми і комерційний акт; 3) родичі, знайомі, сусіди та інші особи, котрі знають підозрюваних (обвинувачених); 4) сторонні особи, котрим можуть бути відомі будь-які факти про вчинений злочин. 11. Організація і тактика допиту підозрюваних та обвинувачених залежать від того, до складу якої злочинної групи вони належать, тієї, що сформована із працівників залізничного транспорту, сторонніх осіб чи змішаної групи. 12. Типізацію слідчих ситуацій необхідно здійснювати на підставі аналізу відомостей про спосіб крадіжки, учасників злочинної групи, місце і час вчинення крадіжки, предмет злочинного посягання Саме наявність або відсутність інформації щодо цих елементів значною мірою зумовлює спрямованість пізнавальних та організаційних дій слідчого. Залежно від варіацій інформаційного наповнення щодо перелічених елементів і формуються типові слідчі ситуації. 13. Складність завдань, які постають перед слідчим, потребує застосування різноманітних форм взаємодії із оперативно-розшуковими, експертними органами та відповідними службами залізниці, котрі доцільно розглядати відносно двох етапів: виявлення ознак крадіжки і безпосереднього її розслідування. |
