Проведений теоретичний аналіз та експериментальне дослідження проблем методики навчання історії середніх віків у 7 класі загальноосвітньої школи України дозволили зробити наступні висновки та узагальнення. 1. Важливим етапом розвитку методики навчання історії середніх віків можна вважати межу ХІХ-ХХ ст, оскільки саме в цей період завершується процес формування цього курсу як окремого в загальній систем шкільної історичної освіти. Запровадження і поширення викладання курсу на різні типи навчальних закладів супроводжувалось розвитком нових методів навчання, які сприяли пошуковій діяльності учнів на уроках історії середніх віків. На початку ХХ ст цей предмет остаточно став невід’ємною складовою шкільної історичної освіти. Було сформульовану цілі і завдання курсу, визначено його зміст і структуру, розроблено специфічні засоби навчання, запропоновано підходи до методики викладання. Ці традиції були продовжені радянськими науковцями, методистами, які визначили шляхи удосконалення уроків історії, розробили підходи до формування історичних понять та навчально-пізнавальних умінь у курсі, значно урізноманітнили методи і прийоми викладання курсу. 2. Сьогодні курс історії середніх віків посідає значне місце в сучасній системі шкільної історичної освіти України. Він є обов’язковим курсом, що викладається в 7-му класі за державною програмою та є складовою Державного стандарту освіти. Освітній потенціал курсу історії середніх віків визначається передусім його цілями і завданнями, які сформульовані відповідно до освітнього законодавства і вимог сучасного суспільства. У відповідності до керівних документів сучасної освіти цілями курсу історії середніх віків є формування в учнів цілісної системи знань про людину та суспільство у V-ХV ст., яке забезпечується набуттям семикласниками власного інтелектуального досвіду пізнання історичного матеріалу і сприяє усвідомленню ідеї об’єднання народів, країн, континентів, що базується на загальнолюдських цінностях. Методичними умовами ефективного навчання історії середніх віків у 7-му класі загальноосвітньої школи можна вважати такі:
Формування в семикласників історичних уявлень та понять про розвиток людства в V-ХV ст. у певній системі, яка, зокрема, складається з просторових, хронологічних, образних, логічних уявлень, понять різного ступеню узагальненості, причинно-наслідкових та інших зв’язків. Цілеспрямований і послідовний розвиток навчально-пізнавальних умінь учнів. Реалізація цієї умови дозволяє забезпечити діяльнісний та компетентнісний підхід до навчання, постійно підвищувати рівень пізнавальної активності учнів, здійснювати інтенсифікацію їх розумової діяльності, забезпечувати високий рівень їх самостійності через запровадження відповідної системи пізнавальних завдань. Запровадження аксіологічного підходу до навчального матеріалу, формування в учнів емоційно-ціннісніх орієнтирів та оцінок. Це надзвичайно важливо, оскільки курс історії середніх віків має значний аксіологічний потенціал, передбачаючи ознайомлення учнів з найважливішими цінностями людства, що виникли у середньовіччі. Реалізація цього потенціалу потребує формування в учнів уміння аргументувати власну позицію при оцінці історичних об’єктів епохи, зіставляти її з сучасними та власними життєвими орієнтирами тощо. 4. Вищезазначені умови потребують суттєвих змін як у змісті, так і в організації навчання історії. Зокрема, зміст історичної освіти має забезпечити ефективне формування емпірично-знаннєвого, практично-прикладного та оцінно-творчого компонентів у навчальних досягненнях учнів через відповідні підходи до відбору та структурування історичного навчального матеріалу. Ефективне навчання історії середніх віків обумовлює використання нових підходів до організації процесу навчання, насамперед, пов’язаних з оптимальним поєднанням активної та інтерактивної моделей навчання. Необхідним є проведення уроків з використанням різних форм навчання, які спонукають до більш широкого впровадження групової та індивідуальної форм організації навчальної діяльності як засобу активізації творчих та продуктивних можливостей учнів, їх комунікативних здібностей, розвитку історичного та критичного мислення тощо. Цьому сприяють також: урахування чинників розвитку мотивації учнів до навчання на уроках всесвітньої історії у 7 класі; визначення найбільш актуальних, ефективних засобів навчання і забезпечення ними навчального процесу. Такі підходи дозволяють повністю реалізувати зазначені методичні умови і забезпечити високий рівень навчальних досягнень семикласників у вивченні історії середніх віків. Формувальний експеримент підтвердив коректність сформульованої гіпотези й запропонованої методичної моделі навчання історії середніх віків. Проведене дослідження дозволило розробити такі практичні рекомендації для вчителів історії, студентів історичних факультетів вищих педагогічних навчальних закладів, методистів курсів післядипломної перепідготовки, вчителів історії, авторів підручників, методичних посібників. Існуюче перевантаження фактичним матеріалом програм і відповідних підручників з історії середніх віків потребує ретельної підготовки вчителів до уроку всесвітньої історії у 7 класі, детального відбору адекватних віковим особливостям форм і методів навчання, спрямованих на реалізацію завдань уроку, курсу в цілому. Успішне проведення сучасного уроку всесвітньої історії залежить від застосування вчителем мотиваційно-стимулюючих прийомів, організації активного та інтерактивного навчання, правильного використання контрольно-корекційних методик; від створення на уроці атмосфери, сприятливої для максимальної самореалізації кожної дитини. Гармонійний розвиток дитини засобами історії безпосередньо залежить від формування в неї навчально-пізнавальних умінь та емоційно-оцінних суджень, отже, обов’язковим елементом навчання історії середніх віків має стати власно дослідницька діяльність дитини на кожному уроці. Авторам підручників, посібників, які здійснюють навчально-методичне забезпечення курсу, необхідно враховувати специфіку історії середніх віків, запобігати перевантаженню засобів навчання фактичним матеріалом, ретельно відбирати зміст курсу. Дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Потребують спеціального вивчення питання, пов’язані з обсягом обов’язкового для засвоєння учнів фактичного матеріалу, розвитком теоретичного пізнання учнями історії, розробкою електронних засобів навчання. Окремого вивчення вимагають умови і особливості оптимального застосування інноваційних технологій на уроках історії середніх віків. | 