У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми вдосконалення музично-теоретичної підготовки майбутніх учителів музики на основі використання історико-стильового та комплексного підходів до навчального процесу, що знайшло відображення в розробці та експериментальній перевірці методики музично-теоретичної підготовки на історико-стильовій основі, теоретичному обґрунтуванні поняття „вміння орієнтуватися в історико-стильових процесах музики” та визначенні його структури. Проведене дослідження та виконання всіх поставлених завдань підтвердили правомірність висунутої гіпотези та дозволили зробити такі висновки. 1. В умовах перебудови системи вітчизняної освіти у відповідності до основних ідей Болонської конвенції комплексне включення інтеграції та диференціації в освітній процес є нагальною потребою. Методика музично-теоретичної підготовки на історико-стильовій основі є фактором вирішення проблеми підготовки фахівців музично-педагогічної діяльності, здатних забезпечити сучасні реформування та системні перетворення шкільної освіти. Крім того, дана методика сприяє розв’язанню проблеми культуровідповідності музично-педагогічної освіти. Наближення майбутнього вчителя до розуміння й належного сприйняття стильового „плюралізму” музики ХХ ст. забезпечується сформованістю вміння орієнтуватися в історико-стильових процесах музики, що є одним з головних завдань інноваційної методики музично-теоретичного навчання. 2. Аналіз стану розробки проблеми стильового виховання в теорії та практиці музичної освіти дозволив констатувати, що історико-стильовий підхід до підготовки студентів музичних навчальних закладів поки що не має широкого впровадження, а є лише результатом поодиноких педагогічних пошуків шляхів оптимізації навчального процесу. Усі ці пошуки і, безперечно, цінні знахідки розпорошені, не скориговані між собою. Цілісної методики щодо переведення музично-теоретичної підготовки майбутніх учителів на нову основу сьогодні так і немає, а це гальмує реалізацію даної педагогічної ідеї на практиці. 3. Теоретичне дослідження дало можливість розкрити сутність уміння орієнтуватися в історико-стильових процесах музики, яке розглядається як здатність до усвідомленого оперування музично-стильовими знаннями та слуховими уявленнями в процесі аналітично-мисленнєвої діяльності та практично-творчої роботи майбутніх учителів музики. Структурними елементами даного вміння є мотиваційно-потребовий, що виражається в усвідомленні значущості володіння окресленим умінням для подальшої роботи, когнітивно-теоретичний, який передбачає наявність великого обсягу засвоєних історико-стильових знань, слухо-перцептивний, ядром якого виступає здатність здійснювати на основі слухових уявлень атрибуцію жанрово-стильової належності музичного матеріалу, мисленнєво-операційний, що характеризує сформованість аналітично-стильових умінь, креативно-комунікативний, який включає володіння комунікативними та практично-творчими уміннями та навичками в історико-стильовому аспекті. 4. В результаті дослідження доведено, що одним з оптимальних шляхів вирішення проблеми переведення музично-теоретичної підготовки майбутніх учителів музики на історико-стильову основу є застосування комплексних форм навчання, а саме об’єднання музично-теоретичних дисциплін в інтегрований курс. Подібна інтеграція забезпечує єдність теорії, аналізу, сольфеджування, письмових завдань та гри на інструменті протягом усієї музично-теоретичної підготовки, що сприяє значно кращому засвоєнню навчального матеріалу. Комплексні знання, уміння та навички, отримані студентами в процесі опанування змістом та виконання завдань даного курсу, знаходять практичне відображення у вмінні розглядати музичні явища в історичній проекції. 5. Інтегроване музично-теоретичне навчання педагогів-музикантів, побудоване в історико-стильовому ракурсі, ґрунтується на таких принципах: комплексного підходу до процесу опанування навчальним матеріалом музично-теоретичних дисциплін; варіативності інтегрованої музично-теоретичної підготовки на історико-стильовій основі; підкріплення історико-стильових знань студентів музично-слуховим сприйняттям; підпорядкованості хронологічного аспекту вивчення навчального матеріалу структурно-логічному задуму. Впровадження в практику музично-теоретичної підготовки окреслених принципів вимагало дотримання таких педагогічних умов: орієнтація музично-теоретичного навчання на комплексно-синтетичні засади: синтез теоретичного, виконавського та композиторського видів діяльності; синтез теоретичного, слухового та практичного компонентів всередині кожного виду діяльності; розширення сфери самостійно-пошукової роботи майбутніх учителів музики у процесі опанування матеріалом інтегрованого музично-теоретичного курсу на історико-стильовій основі; застосування диференційованого підходу до оцінювання творчих робіт студентів в історико-стильовому аспекті. 6. Рівень сформованості вміння орієнтуватися в історико-стильових процесах музики визначався за такими критеріями: усвідомлення значущості вміння орієнтуватися в історико-стильових процесах музичного мистецтва; наявність знань у галузі стильових музичних явищ; сформованість стильового музичного слуху; володіння спеціальними аналітичними вміннями; ступінь творчої самостійності та комунікативності студентів. Експериментально доведено, що оптимізацію музично-теоретичної підготовки згідно з потребами майбутньої професійної діяльності вчителя музики забезпечує педагогічна модель, яка складається з таких структурних компонентів: мотиваційно-потребового, когнітивно-теоретичного, слухо-перцептивного, мисленнєво-операційного, креативно-комунікативного. Впровадження методики музично-теоретичної підготовки на історико-стильовій основі здійснювалося впродовж трьох етапів: підготовчого, класичного та хронологічного. Досягнення мети і виконання завдань всіх названих етапів забезпечувало використання сукупності таких методів та прийомів: репродуктивного, дослідницького, креативного, практичних вправ, стимуляції та мотивації навчання, дотримання наскрізного стильового стрижня – шкільної пісні, опори на національне музичне мистецтво, комплексності при формуванні практичних навичок студентів, оволодіння азами композиції, „фронтального” занурення в епоху, стильового аналізу засобів музичної виразності, проблемно-перцептивних завдань, взаємонавчання, нормотвочості. 7. Результати формувального експерименту дали змогу констатувати суттєві позитивні зміни в рівнях сформованості вміння орієнтуватися в історико-стильових процесах музики студентів експериментальних груп, що є прямим доказом ефективності розробленої методики. Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. У процесі подальшої її розробки заслуговують на увагу такі питання, як забезпечення взаємозв’язку між викладанням музично-теоретичних та виконавських дисциплін на основі історико-стильового підходу, обґрунтування інтеграції всіх музикознавчих дисциплін – сукупно теоретичного та історичного циклів, розробка методики музично-теоретичної підготовки на історико-стильовій основі в процесі початкової музичної освіти. |